Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єленіної Ж.М.,суддів:Британчука В.В., Широян Т.А., за участю прокурора Опанасюка О.В.та захисника ОСОБА_5,

розглянула в судовому засіданні e м. Києві 8 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2011 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що

не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 6 890 грн, 70 000 грн моральної шкоди.

Своєю ухвалою апеляційний суд в порядку ст. 365 КПК України уточнив мотивувальну частину вироку місцевого суду стосовно дати вчинення злочину ОСОБА_6, вказавши, що злочин було вчинено приблизно о 2-й год. 2 листопада 2005 року. В решті вирок залишено без зміни.

З урахуванням змін, внесених апеляційним судом, ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 02 листопада 2005 року приблизно о 2-й год. у стані алкогольного сп'яніння біля бару "Геол" на вул. Севастопольській в смт Новофедорівці Сакського району Автономної Республіки Крим на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли раптово, умисно ударив ОСОБА_8 кілька разів правим ліктем по голові, після чого завдав один удар правим коліном по правій частині тулуба, від чого потерпілий упав на землю, а засуджений, продовжуючи протиправні дії, завдав одного удару правою ногою по лівому боку тулуба потерпілого, умисно заподіявши йому тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, пославшись на однобічність та неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на неправильне застосування кримінального закону, порушив питання про скасування постановлених у справі судових рішень щодо ОСОБА_6 та направлення справи на новий судовий розгляд. Обґрунтовуючи свою позицію, послався на те, що в діях засудженого відсутній умисел на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а отже, є неправильною кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки, на його думку, останній вчинив злочин, передбачений ст. 119 або ст. 128 КК України.

Потерпіла ОСОБА_7 у запереченнях на касаційну скаргу, пославшись на безпідставність викладених у ній доводів, просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення захисника, який підтримав доводи, викладені у скарзі та просив скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд, думку прокурора про безпідставність викладених у касаційній скарзі доводів, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Перевірка викладених у касаційній скарзі посилань на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи до компетенції касаційного суду не відноситься, оскільки скасувати або змінити рішення суд касаційної інстанції може лише на підставах, визначених у ч. 1 ст. 398 КПК України.

Доводи захисника про те, що суд неправильно застосував кримінальний закон та безпідставно кваліфікував дії засудженого за ч. 2 ст. 121 КК України, ретельно перевірялись як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, і обґрунтовано визнані безпідставними.

Обґрунтовуючи свій висновок, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, вказав на те, що на ґрунті особистих неприязних стосунків ОСОБА_6 умисно заподіяв тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8, що спричинили смерть потерпілого.

Висновки місцевого суду щодо винності ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на перевірених та досліджених судом доказах, належно оцінених відповідно до вимог ст. 67 КПК України.

Зокрема, в судовому засіданні засуджений не заперечував факту сварки між ним та ОСОБА_8, в ході якої він побив потерпілого: спочатку один раз ударив ліктем по обличчю, після чого обхопив ОСОБА_8 обома руками за шию і, нахиливши, ударив правим коліном в живіт. Крім того, засуджений зазначав, що після того, як ОСОБА_8 упав на землю, він завдав йому ще одного удару правою ногою в область грудної клітини зліва.

Також винність ОСОБА_6 підтверджується: показаннями потерпілої ОСОБА_7, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, експертів ОСОБА_20 та ОСОБА_21; даними протоколів огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події, висновків комісійних судово-медичних і трасологічної експертиз та іншими матеріалами у справі.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, місцевий суд задовольнив клопотання потерпілої ОСОБА_7 та призначив комплексну судово-медичну експертизу, якою досліджувалися матеріали справи, медична документація на ім'я ОСОБА_8, гістологічний матеріал трупа потерпілого та проведені у справі судово-медичні дослідження й експертизи за фактом смерті останнього.

Згідно з даними висновків зазначеної комплексної експертизи, безпосередньою причиною смерті ОСОБА_8 стала гостра серцева недостатність, яка скоріше за все імовірно виникла внаслідок порушення ритму серця на фоні гіпертрофічної кардіоміопатії. Зазначено, що основною причиною порушення ритму серця стали травматичні впливи (удари) у проекцію 9-10-го ребер зліва за задньою пахвинною лінією. Таким чином, у справі було усунуто суперечності у висновках попередніх експертиз і визначено, що в цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між отриманим ушкодженням та результатом, і це повністю відповідає дослідженим у справі іншим доказам.

Підстав вважати висновки зазначеної комплексної судово-медичної експертизи від 16 лютого 2010 року № 334/07 недостовірними немає.

Крім того, суд установив природу і характер умисних дій засудженого - фізична перевага над потерпілим, спрямування і прикладання сили до завдання ударів, а також причини, які зумовили скоєння цих дій, відсутність даних, які б викликали сумніви в осудності ОСОБА_6 Всі ці дані у своїй сукупності вказують на спрямованість умислу засудженого на заподіяння ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала його смерть.

Наведене дає підстави касаційному суду зробити висновок про правильність кваліфікацій дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України.

За цим законом засудженому призначено мінімальне покарання, передбачене санкцією частини статті, з додержанням вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, конкретних обставин справи, даних про особу винного, відсутності пом'якшуючих і наявності обтяжуючої покарання обставин. Призначене ОСОБА_6 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи захисника ОСОБА_5 аналогічного змісту перевірялись і судом апеляційної інстанції та були визнані необгрунтованими. Свій висновок апеляційний суд належно, відповідно до ст. 377 КПК України, мотивував в ухвалі, вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при провадженні досудового слідства та судового розгляду, які були би безумовною підставою для скасування судових рішень, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.