Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубара В.В.,

суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

з участю прокурора Підвербної Г.Я.

розглянула в судовому засіданні 8 травня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 4 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 вересня 2011 року.

Вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 4 липня 2011 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше судимий 27.05.2002 року Оріхівським районним судом за ч. 1 ст. 186, ч. 3 ст. 289, 69, 70 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 81 КК України 28.02.2005 року звільнений умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 25 днів,-

засуджений за:

ч. 2 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць;

ч. 1 ст. 153 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

ч. 2 ст. 153 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.

Вироком вирішено питання щодо речових доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 21 вересня 2011 року вирок суду залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він 20 січня 2007 року близько 23 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на перехресті вулиць Артема та Кооперативної в смт. Комишеваха, маючи умисел, спрямований на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, здійснив напад на ОСОБА_2, застосовуючи фізичне насильство, затягнув її за будівлю, яка розташована по АДРЕСА_1, де спричинивши легкі тілесні ушкодження, із застосуванням погроз позбавлення її життя, задовольнив з потерпілою статеву пристрасть неприродним способом. Після цього, продовжуючи застосовувати фізичне насильство та погрожуючи, зґвалтував потерпілу, а потім повторно задовольнив з нею статеву пристрасть неприродним способом.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_3 у вчинені злочинів та кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 152, ч. 1 ст. 153, ч. 2 ст. 153 КК України, просить зазначені судові рішення скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 152, ч. 1 ст. 153, ч. 2 ст. 153 КК України та доведеність його вини у вчиненні зазначених злочинів у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Питання призначення покарання було предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Ухвала апеляційного суду постановлена відповідно до вимог ст. 377 КПК України.

Як вбачається з вироку суду першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, при призначенні ОСОБА_3 покарання було враховано: конкретні обставини справи, у тому числі і ті, на які вказується в касаційній скарзі, зокрема, непогашену та не зняту судимість за попереднім вироком; ступінь тяжкості вчинених ним злочинів; обставини, що обтяжують покарання, та обставини, що пом'якшують покарання.

За таких обставин, підстав вважати, що призначене ОСОБА_3 покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого немає.

Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Доводи касаційної скарги прокурора про необхідність скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду з підстав призначення ОСОБА_3 м'якого покарання є безпідставними.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,залишити без задоволення, а вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 4 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 вересня 2011 року відносно ОСОБА_3 - без зміни.