Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Сахна Р.І.,

суддів: Матієк Т.В., Шибко Л.В.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

захисників: ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 08 травня 2012 року кримінальну справу щодо ОСОБА_3 за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та заступника прокурора м. Севастополя на вирок Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 червня 2011 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина України, не судимого,

виправдано за ч. 3 ст. 368 КК України за відсутності в його діях складу злочину.

Обрану міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд скасовано.

Вирішено питання про стягнення судових витрат і долю речових доказів.

Ухвалою апеляційного суду вирок у частині вирішення долі речових доказів - 55 000 дол. США, залишених на зберіганні в СО АКБ «Укрсоцбанку» до вирішення спору в порядку цивільного судочинства - скасовано, а справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для вирішення цього питання в порядку, передбаченому статями 409, 411 КПК України. Врешті вирок залишено без зміни.

Органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що він, будучи посадовою особою, наділеною повноваженнями представника влади - депутатом Севастопольської міської ради і заступником голови постійної комісії з урегулювання земельних та водних відносин Севастопольської міської ради - тобто особою, котра займала відповідальне становище, зловживаючи ним, шляхом вимагання отримав хабар в особливо великому розмірі за таких обставин.

У період із кінця березня по 24 червня 2009 року ОСОБА_3, перебуваючи в м. Севастополі, погрожував перешкодити оформленню відведення житлово-будівельному кооперативу індивідуальних забудовників «Камишове шосе 2» (далі - ЖБК ІЗ) земельної ділянки площею 3,9 га в районі Камишового шосе в м. Севастополі, вимагав від представника цього кооперативу ОСОБА_4 хабар у розмірі

110 000 дол. США, що за курсом НБУ становило 837 221 грн, за сприяння рішеннями Севастопольської міської ради кооперативу в затвердженні матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки, в наданні згоди на розробку проекту землеустрою з відведення вказаної ділянки, а також її відведення для будівництва та на обслуговування кварталу індивідуального житлового будівництва.

24 червня 2009 року приблизно о 19:00 ОСОБА_3 поблизу автомобільної стоянки Гагарінської районної державної адміністрації в

м. Севастополі в автомобілі марки «Хюндай Туксон» (реєстр. № НОМЕР_1) отримав від ОСОБА_4 частину раніше обумовленої суми хабара в розмірі 55 000 дол. США, що відповідно до курсу НБУ становило

418 610,5 грн, за виконання ОСОБА_3 дій з використанням службового становища в інтересах кооперативу, а саме за сприяння ЖБК ІЗ у затвердженні матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки, надання згоди на розробку проекту землеустрою з відведення вказаної земельної ділянки, її відведення для будівництва й обслуговування кварталу індивідуального житлового будівництва рішеннями Севастопольської міської ради.

Такі дії ОСОБА_3 орган досудового слідства кваліфікував за ч. 3 ст. 368 КК України.

При розгляді справи місцевий суд дійшов висновку, що обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні ним зазначеного злочину свого підтвердження не знайшло, а тому виправдав його за ч. 3 ст. 368 КК України.

У касаційних скаргах прокурори порушують питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд через неповноту та однобічність судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону.

Зокрема, прокурори вказують на те, що суд першої інстанції допустив порушення кримінально-процесуального закону - необґрунтовано відмовив у клопотанні прокурора про призначення повторної судово-фоноскопічної експертизи аудіозаписів, оскільки, на думку прокурорів, попередній висновок експерта суперечив матеріалам справи і викликав сумніви в його правильності.

Крім того, прокурори вважають, що: суд не дослідив та не проаналізував деяких доказів, наявних у справі, зокрема, аудіоматеріалів телефонних розмов між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з

13 квітня по 24 червня 2009 року та відеоматеріалів, що перешкодило суду винести законне, справедливе й обґрунтоване рішення у справі та призвело до незаконного виправдання ОСОБА_3; суди обох інстанцій помилково дійшли висновку, що ОСОБА_3 не є суб'єктом злочину, передбаченого ст. 368 КК України, оскільки до його компетенції не входило прийняття рішень про ствердження розробки проекту відведення і матеріалів вибору земельної ділянки ЖБК ІЗ.

У запереченні на касаційні скарги прокурорів захисники

ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність викладених у скаргах доводів, просять постановлені судові рішення щодо їх підзахисного залишити без зміни, а касаційні скарги прокурорів - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав касаційні скарги обґрунтованими, захисників ОСОБА_1 та

ОСОБА_2, які заперечили проти задоволення касаційних скарг, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скаргах і запереченні, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 327 КПК України суд повинен мотивувати виправдувальний вирок.

За ч. 4 ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення до вироку формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

Відповідно до ст. 323 КПК України як обвинувальний, так і виправдувальний вирок повинен бути законним і обґрунтованим. Суд, керуючись законом, мотивує вирок доказами, розглянутими в судовому засіданні, та оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Всі сумніви щодо доведеності винуватості, якщо їх неможливо усунути, повинні трактуватися на користь підсудного.

Як убачається з матеріалів справи, місцевий суд належним чином проаналізував зібрані у справі органом досудового слідства докази і, дотримуючись вимог ст. 334 КПК України, вказав у вироку, на яких саме підставах він дійшов висновку про необхідність виправдання

ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 368 КК України.

Як видно з матеріалів справи, пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення базується на наступних доказах: показаннях свідків

ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7; даних протоколу огляду місця події, виїмки, огляду речових доказів; висновках судово-хімічної, судово-криміналістичної експертиз та речових доказах у справі; актах прослуховування аудіозапису розмов між ОСОБА_3 та ОСОБА_4; розписці останнього від 24 червня 2009 року; протоколі від 05 червня 2009 року № 17 засідання постійної комісії з урегулювання земельних та водних відносин Севастопольської міської ради; результатах поіменного голосування від 10 червня 2009 року за № 63 14-ї сесії 5-го скликання Севастопольської міської ради та документах, які підтверджують те, що ОСОБА_3 є службовою особою.

Разом із тим, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що про умисну затримку процедури узгодження документації з відводу кооперативу земельної ділянки площею 3,9 га в районі Камишового шосе в м. Севастополі депутатом Севастопольської міської ради ОСОБА_3 він дізнався безпосередньо від голови кооперативу ЖБК ІЗ ОСОБА_6; ОСОБА_3 за сприяння ЖБК ІЗ у затвердженні матеріалів місця розташування земельної ділянки, надання згоди на відведення вказаної ділянки став вимагати в нього хабар у розмірі 110 000 дол. США. 24 червня 2009 року ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 частину вказаної суми - 55 000 дол. США. При цьому ОСОБА_4 заперечив факт існування між ним та

ОСОБА_3 цивільно-правових відносин.

Водночас ОСОБА_3 у судовому засіданні своєї вини у вчиненні злочину не визнав і показав, що він дійсно неодноразово консультував ОСОБА_4 щодо процедури узгодження відводу земельної ділянки площею 3,9 га в районі Камишового шосе в м. Севастополі, однак жодних рішень з питань проходження документації з відводу вказаної ділянки особисто не приймав, оскільки постійна комісія з урегулювання земельних та водних відносин Севастопольської міської ради виконує консультаційну функцію при міській раді, бо її рішення носять рекомендаційний характер і приймаються шляхом голосування більшістю голосів. Крім того, рішення про надання згоди на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки приймаються за рішенням управління земельних та водних відносин Севастопольської міської ради на її сесії, тобто колегіальним органом, вплинути на рішення якого ОСОБА_3 не мав можливості. Разом з тим, зазначив, що підготовкою документації з відведення земельних ділянок займається Управління з земельних ресурсів, співробітником якого він не є.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив показання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і дійшов мотивованого висновку про правильність і об'єктивність показань ОСОБА_3 та обґрунтовано поклав їх в основу виправдувального вироку, оскільки вони об'єктивно узгоджуються з обставинами справи та доказами, що містяться в матеріалах.

Показання ОСОБА_4 спростовуються показаннями

ОСОБА_6 про те, що: зі свідком ОСОБА_4 він познайомився випадково і той сам запропонував допомогу у вирішенні питання щодо відведення для кооперативу земельної ділянки; зі ОСОБА_3 особисто він не знайомий; про те, що останній умисно притримував виготовлення документації на відведення ділянки кооперативу йому нічого не відомо. Крім того, коли ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6 про необхідність надання значної суми грошей за сприяння у вирішенні питання про відведення ділянки, він, ОСОБА_6, відповів йому відмовою. Показання ОСОБА_4 спростовуються також: свідченнями ОСОБА_8- начальника управління земельних та водних відносин Севастопольської міської ради, яка пояснила, що вона знайома зі ОСОБА_3, але останній не звертався до неї з приводу прискорення виготовлення документації цієї земельної ділянки ЖБК ІЗ; аналогічними показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 - відповідно головного спеціаліста відділу юридичного забезпечення управління з питань земельних, водних відносин містобудування Севастопольської міської ради, начальника юридичного відділу Севастопольської міської ради, голови комісії з регулювання земельних та водних відносин Севастопольської міської ради, секретаря комісії з регулювання земельних та водних відносин Севастопольської міської ради та спеціаліста патронатної служби Севастопольської міської ради.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, наявність між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 цивільно-правових відносин, які підтверджуються: написаною власноруч ОСОБА_4 розпискою від

24 червня 2009 року, протоколом огляду місця події від 24 червня

2009 року, показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які були понятими, а також зверненням

ОСОБА_3 до філіалу ЗАТ КБ «ПриватБанк» про доступ до своєї ячейки (картою реєстрації договорів про зберігання клієнтами цінностей та документів в індивідуальних сейфах) і на підтвердження цього -показаннями свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17

На думку колегії суддів, правильним є також висновок місцевого суду стосовно того, що в ході судового слідства не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_3 злочинних дій як службовою особою, оскільки він є депутатом Севастопольської міської ради 5-го скликання, заступником голови постійної комісії з питань урегулювання земельних та водних відносин вказаної ради, тобто представником влади, однак, відповідно до своїх повноважень організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями, в тому числі за спеціальними повноваженнями постійно чи тимчасово не наділений; до його компетенції не входило прийняття безпосередньо ним рішення про затвердження розробленого проекту відведення і матеріалів щодо вибору земельної ділянки ЖБК ІЗ.

Севастопольська міська рада, згідно законодавства України й Регламенту Севастопольської міської ради, є органом народовладдя і її діяльність базується на принципі колегіальності. Рішення, в тому числі про відведення земельних ділянок, приймаються на сесії Севастопольської міської ради колегіально.

Отже, не відповідають матеріалам справи доводи скарг прокурорів із посиланням на показання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та дані щодо вжитих правоохоронними органами заходів про те, що органом досудового слідства зібрано достатньо доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Давши належну оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, суд обґрунтовано постановив у справі вирок, яким виправдав

ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 368 КК України за відсутності в його діянні складу цього злочину.

Доводи у касаційних скаргах про те, що місцевий суд безпідставно відмовив у проведенні повторної судово-фоноскопічної експертизи аудіозаписів, колегія суддів вважає також безпідставними.

Як убачається з протоколу судового засідання від 16 березня

2009 року, прокурор заявив клопотання про проведення вказаної експертизи, за результатом розгляду якого суд в цей же день виніс постанову про відмову в його задоволенні на підставі статей 75, 273 КПК України, оскільки в суду не було сумніву в правильності експертизи звукозапису від 17 вересня 2009 року за № 7766-7769, яку не було визнано неповною або не досить ясною.

В подальшому 28 березня 2009 року прокурор направив до місцевого суду повторне клопотання про проведення повторної чи додаткової фоноскопічної експертизи, яке надійшло до суду першої інстанції

29 березня 2009 року.

Згідно з протоколом судового засідання повторне клопотання прокурора надійшло до суду після закінчення судового слідства у справі. Тому суд оголосив це клопотання, але обґрунтовано залишив його без розгляду, оскільки не знайшов підстав для відновлення судового слідства. Інших доводів щодо необхідності проведення додаткової чи повторної експертизи прокурором надано не було.

Крім того, ці доводи буди предметом розгляду в суді апеляційної інстанції. Апеляційний суд їх перевірив, та правильно визнав безпідставними, свої висновки належним чином вмотивував.

Доводи касаційних скарг про істотне порушення судом кримінально-процесуального закону у зв'язку з відсутністю у вироку посилання на

п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України при виправданні ОСОБА_3 колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як убачається з резолютивної частини судового рішення, місцевий суд указав підставу виправдання ОСОБА_18 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Обраний спосіб викладення резолютивної частини вироку не є порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Об'єктивність оцінки наведених у вироку доказів перевірив апеляційний суд, при цьому він не встановив порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів, а стосовно доводів апеляції прокурорів, аналогічних викладеним у касаційних скаргах, наведено відповідні мотиви їх необґрунтованості.

Таким чином, доводи прокурорів про необхідність направлення справи на новий судовий розгляд, колегія суддів вважає безпідставними.

Апеляційний розгляд справи проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає положенням ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би були підставою для зміни чи скасування судових рішень у справі, не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 червня 2011 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурорів - без задоволення.