5-823к12 Про зловживання владою, службове підроблення, вимагання та катування, скоєні старшим оперуповноваженим карного розшуку РУ ГУ МВС України за попередньою змовою із оперуповноваженими карного розшуку цього ж РУ ГУ МВС України - 08.05.2012 Прийняття

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, не судимий, за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього належного йому майна; ч. 1 ст. 366 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки; ч. 2 ст. 189 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 162 КК України на 3 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 126 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 127 КК України на 4 роки позбавлення волі, та на підставі ст. 70 КК України визначено ОСОБА_5 остаточне покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього належного йому майна;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, не судимий, за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього належного йому майна; ч. 1 ст. 366 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки; ч. 2 ст. 189 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 162 КК України на 3 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 126 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 127 КК України на 4 роки позбавлення волі, та на підставі ст. 70 КК України визначено ОСОБА_6 остаточне покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього належного йому майна;

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, не судимий, за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього належного йому майна; ч. 1 ст. 366 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки; ч. 2 ст. 189 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 162 КК України на 3 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 126 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 127 КК України на 4 роки позбавлення волі, та на підставі ст. 70 КК України визначено ОСОБА_11 остаточне покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього належного йому майна;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянин України, не судимий, за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього належного йому майна; ч. 2 ст. 189 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 162 КК України на 4 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 126 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 127 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, та на підставі ст. 70 КК України визначено ОСОБА_7 остаточне покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього належного йому майна;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянин України, не судимий, за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, без конфіскації майна; ч. 1 ст. 366 КК України на 2 роки 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки; ч. 2 ст. 189 КК України на 4 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 162 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 126 КК України на 3 роки позбавлення волі, та на підставі ст. 70 КК України визначено ОСОБА_8 остаточне покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, без конфіскації майна;

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянин України, не судимий, за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, без конфіскації майна; ч. 1 ст. 366 КК України на 2 роки 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки; ч. 2 ст. 189 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 162 КК України на 3 роки позбавлення волі, та на підставі ст. 70 КК України визначено ОСОБА_9 остаточне покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, без конфіскації майна;

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянин України, не судимий, за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, без конфіскації майна; ч. 2 ст. 189 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 162 КК України на 3 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 126 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, та на підставі ст. 70 КК України визначено ОСОБА_10 остаточне покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України суд вирішив звільнити від відбування основного покарання ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з випробуванням, установивши іспитовий строк: ОСОБА_8 - 3 роки, ОСОБА_9 - 2 роки 6 місяців, ОСОБА_10 - 2 роки, з покладенням на них деяких обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Відповідно до ст. 54 КК України суд вирішив позбавити спеціального звання: ОСОБА_5 - капітана міліції, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - старшого лейтенанта міліції, ОСОБА_7 - лейтенанта міліції.

Вироком апеляційного суду м. Києва від 14 травня 2009 року указаний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 було скасовано та постановлено свій, за яким ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 визнано винуватими за ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 126, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 366 КК України і призначено покарання:

ОСОБА_5 - за ч. 4 ст. 189 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч. 3 ст. 364 КК України - 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч. 2 ст. 162 КК України - 3 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 185 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 126 КК України - 2 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 127 КК України - 4 роки позбавлення волі, та на підставі ст. 70 КК України визначено остаточне покарання - 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

ОСОБА_6 - за ч. 4 ст. 189 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч. 3 ст. 364 КК України -

6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч. 2 ст. 162 КК України - 3 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 185 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 126 КК України - 2 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 127 КК України - 4 роки позбавлення волі, та на підставі ст. 70 КК України визначено остаточне покарання - 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

ОСОБА_11 - за ч. 4 ст. 189 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч. 3 ст. 364 КК України - 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч. 2 ст. 162 КК України -

3 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 185 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 126 КК України - 2 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 127 КК України - 4 роки позбавлення волі, та підставі ст. 70 КК України визначено остаточне покарання - 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

ОСОБА_7 визнано винуватим за ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 126, ч. 2 ст. 127 КК України і призначено покарання - за ч. 4 ст. 189 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч. 3 ст. 364 КК України - 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч. 2 ст. 162 КК України - 4 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 126 КК України - 2 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 127 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі, та на підставі ст. 70 КК України визначено остаточне покарання - 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

ОСОБА_8 визнано винуватим за ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 366 КК України і призначено йому покарання - за: ч. 4 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч. 3 ст. 364 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч. 2 ст. 185 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 162 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 126 КК України - 3 роки позбавлення волі, та на підставі ст. 70 КК України визначено остаточне покарання - 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

ОСОБА_9 визнано винуватим за ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 366 КК України і призначено йому покарання - за ч. 3 ст. 364 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч. 2 ст. 189 КК України - 3 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 162 КК України - 3 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 126 КК України - 2 роки 6 місяців позбавлення волі, та на підставі ст. 70 КК України визначено остаточне покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Відповідно до ст. 54 КК України апеляційний суд вирішив позбавити спеціального звання: ОСОБА_5 - капітана міліції, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - старшого лейтенанта міліції, ОСОБА_7 - лейтенанта міліції.

Засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11,

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по обвинуваченню за ч. 1 ст. 366 КК України звільнено від кримінальної відповідальності та покарання у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України та у відповідності зі ст. 11-1 КПК України, а справу в цій частині закрито.

У мотивувальну частину вироку внесено зміни щодо розміру шкоди, завданої потерпілим ОСОБА_13, ОСОБА_14 засудженими ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, і зазначено, що вони завдали шкоди на 24 240 грн.

Крім того, апеляційний суд водночас із вироком постановив ухвалу, в якій, відмовляючи у задоволенні апеляції прокурора, залишив без зміни вирок місцевого суду щодо ОСОБА_10 Разом із тим, у резолютивній частині ухвали апеляційна інстанція, посилаючись на ст. 365 КПК України, з цього ж вироку щодо ОСОБА_10 виключила посилання на ч. 2 ст. 28 КК України і вирішила вважати його засудженим за ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 126 КК України.

Ухвалою Верховного Суду України від 3 листопада 2009 року зазначений вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за касаційними скаргами засуджених і захисників скасовано через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Водночас, ураховуючи положення ст. 26 КПК України, також скасовано в порядку

ст. 395 КПК України й наведена ухвала апеляційного суду щодо

ОСОБА_10, а справа направлена на новий апеляційний розгляд.

За результатами нового апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції 24 грудня 2009 року ухвалив рішення, яким вирок місцевого суду від 28 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_9 скасовано у зв'язку з істотними порушеннями вимог статей 323, 324 КПК України, щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7 і

ОСОБА_10 скасовано, враховуючи положення ст. 26 КПК України, а справу направлено на новий судовий розгляд.

За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 13 серпня 2010 року визнано винуватими ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 кожного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 162, ч. 2

ст. 185, ч. 2 ст. 126, ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 366 КК України; ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 126, ч. 2

ст. 189 КК України; ОСОБА_8 - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3

ст. 364, ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 126, ч. 2 ст. 189, ч.1 ст. 366 КК України; ОСОБА_16 - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2

ст. 162, ч. 2 ст. 126. ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 366 КК України; ОСОБА_10 - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 126, ч. 2 ст. 189 КК України, та призначено покарання:

ОСОБА_5 - за ч. 3 ст. 364 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; ч. 2 ст. 162 КК України - 3 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 185 КК України - 2 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 126 КК України - 2 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 189 КК України - 4 роки 6 місяців позбавлення волі; та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_5 остаточне покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого;

ОСОБА_6 - за ч. 3 ст. 364 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; ч. 2 ст. 189 КК України - 4 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 185 КК України - 2 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 162 КК України - 3 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 126 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_6 остаточне покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого;

ОСОБА_11 - за ч. 3 ст. 364 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; ч. 2 ст. 162 КК України - 3 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 189 КК України - 4 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 185 КК України - 2 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 126 КК України - 2 роки 6 місяців позбавлення волі, та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_11 остаточне покарання -

5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого;

ОСОБА_7 - за ч. 3 ст. 364 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; ч. 2 ст. 189 КК України - 4 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 162 КК України - 3 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 126 КК України - 2 роки 6 місяців позбавлення волі, та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_7 остаточне покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого;

ОСОБА_8 - за ч. 3 ст. 364 КК України - 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, без конфіскації майна; ч. 2 ст. 162 КК України - 3 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 126 КК України - 2 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 185 КК України - 2 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 189 КК України - 4 роки позбавлення волі, та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_8 остаточне покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, без конфіскації майна;

ОСОБА_9 - за ч. 3 ст. 364 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, без конфіскації майна; ч. 2 ст. 162 КК України - 2 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 126 КК України - 2 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 189 КК України - 3 роки позбавлення волі, та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_9 остаточне покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, без конфіскації майна;

ОСОБА_10 - за ч. 3 ст. 364 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, без конфіскації майна; ч. 2 ст. 189 КК України на 3 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 162 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 126 КК України на 2 роки позбавлення волі, та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_10 остаточне покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, без конфіскації майна.

Згідно зі ст. 75 КК України суд вирішив звільнити від відбування основного покарання ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з випробуванням, встановивши іспитовий строк: ОСОБА_8 - 3 роки, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - 2 роки, з покладенням на них певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9 по обвинуваченню за ч. 1 ст. 366 КК України звільнено від кримінальної відповідальності і покарання у зв'язку із закінченням строку давності, на підставі ст. 49 КК України, та у відповідності зі ст. 11-1 КПК України, а справу в цій частині закрито.

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 і ОСОБА_7 кожного визнано невинуватими у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2

ст. 365, ч. 2 ст. 127 КК України та виправдано за відсутністю в їх діях складу цих злочинів.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати відповідно до статей 81, 93 КПК України.

Як установив суд першої інстанції, за вказаним вироком від 13 серпня 2010 року, старший оперуповноважений карного розшуку Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_5 та оперуповноважені карного розшуку цього ж підрозділу ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, будучи службовими особами, за попередньою змовою між собою вчинили ряд злочинів, у тому числі, у сфері своєї службової діяльності за наступних обставин.

ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_11 від невстановленої особи отримали інформацію, що ОСОБА_13 спільно з ОСОБА_19 вживає наркотичні засоби, всупереч інтересам служби не вжили передбачених законом заходів для документування можливої злочинної діяльності ОСОБА_13, а з корисливих мотивів вирішили заволодіти транспортним засобом останнього. З цією метою вони 21 квітня 2005 року, приблизно о 8 год 45 хв. прибули до місця проживання ОСОБА_19 - квартири АДРЕСА_5 в м. Києві, куди зайшли один із засуджених разом із невстановленою особою. Оцінивши ситуацію як таку, що дозволяє організувати придбання ОСОБА_19 і ОСОБА_13 наркотичних засобів з подальшим викриттям у цьому останнього, з метою використання такого факту для вимагання транспортного засобу, засуджений відчинив вхідні двері квартири і до неї незаконно та проти волі її мешканців, проникли інші засуджені. Для того, щоб унеможливити опір, залякати ОСОБА_19 вони почали його бити, завдаючи чисельних ударів руками та ногами в різні частини тіла, повалили його на підлогу. Завівши йому руки за спину, засуджені незаконно застосували до нього спеціальний засіб - наручники. Один із засуджених повідомив ОСОБА_19, що вони є працівниками міліції та їх метою є затримання ОСОБА_13 із наркотичним засобом, наказавши ОСОБА_19, у разі появи ОСОБА_13, запропонувати йому придбати наркотик. Заляканий діями засуджених та їх погрозами притягнення до кримінальної відповідальності за злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, усвідомлюючи, що засуджені є працівниками міліції, ОСОБА_19 погодився на виконання їх вимог, й у подальшому в під'їзді свого будинку передав ОСОБА_13 частину грошей на придбання наркотику, а потім повернувся до квартири і повідомив засудженим, що після придбання наркотичного засобу ОСОБА_13 направиться до місця свого проживання - у квартиру АДРЕСА_6 в м. Києві.

Цього ж дня, продовжуючи злочинні дії, спрямовані на заволодіння правом на розпорядження належним ОСОБА_13 транспортним засобом шляхом вимагання, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_11, які достовірно знали, що буде скоєно злочин - збут наркотичних засобів ОСОБА_13, передбачених законом заходів по документуванню таких злочинних дій не вжили. З метою особистого збагачення вони влаштували засідку в під'їзді будинку, де проживав ОСОБА_13 Коли близько 9-ої год. до під'їзду зайшов ОСОБА_13, засуджені, для того, щоб залякати його, завдали ударів руками і ногами в різні частини тіла, повалили на землю, завели руки за спину та незаконно застосували до потерпілого спеціальний засіб - наручники. Подолавши волю ОСОБА_13 до опору, один із засуджених, з метою прикриття своєї злочинної діяльності, повідомив йому, що вони нібито є працівниками ГУ МВС України в м. Києві. Потім ОСОБА_6 завдав ОСОБА_13 приблизно 5 ударів у груди. Інші засуджені обшукали ОСОБА_13 Не виявивши у нього наркотичний засіб, ОСОБА_5, для штучного створення доказів причетності ОСОБА_13 до вчинення злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, поклав до кишені його піджака чотири медични шприци з невстановленою досудовим слідством рідиною. Після цього засуджені на невстановленому автомобілі доставили ОСОБА_13 до пункту дільничних інспекторів міліції Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві по вул. Курчатова, 21-А, де продовжили побиття потерпілого з метою викликати у нього почуття остраху. Там же ОСОБА_5 склав протокол вилучення у ОСОБА_13 придбаної ним невстановленої досудовим слідством речовини, бажаючи створити у останнього шляхом психологічного тиску враження можливості притягнення його до кримінальної відповідальності.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_6, з'ясувавши, що ОСОБА_13 на праві сумісної власності з дружиною належить автомобіль Фольксваген-Пасат, повідомили останньому про можливість уникнути кримінальної відповідальності у разі передачі їм права на розпорядження вказаним транспортним засобом. Потерпілий, вважаючи, що в нього працівниками міліції вилучено наркотичний засіб і бажаючи уникнути притягнення до кримінальної відповідальності, погодився на їх пропозицію. Цього ж дня, близько 11 год, ОСОБА_5, ОСОБА_11 і ОСОБА_6 разом із ОСОБА_13 приїхали до Дарницького ринку в м. Києві, де працювала його дружина ОСОБА_14, якій він повідомив про своє затримання з наркотичним засобом і те, що за не притягнення його до кримінальної відповідальності працівники міліції вимагають у нього гроші, які можна отримати шляхом продажу їх автомобіля. З тим, щоб схилити ОСОБА_14 до прийняття вказаного рішення, ОСОБА_5, зловживаючи своїм службовим становищем, представився їй працівником міліції, підтвердив викладені ОСОБА_13 факти та показав вилучений в останнього наркотичний засіб. ОСОБА_14 погодилась на продаж автомобіля і разом із чоловіком, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_11 прибули до місця проживання - квартири АДРЕСА_6 в м. Києві. Перебуваючи під контролем указаних засуджених, ОСОБА_14 взяла паспорт ОСОБА_13 та свідоцтво про реєстрацію автомобіля Фольксваген-Пасат, які передала ОСОБА_5 Далі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 разом із подружжям ОСОБА_13 з автостоянки по вул. Алма-Атинській, 74 в м. Києві забрали указаний автомобіль, вартістю 40 400 грн. Того ж дня, в період часу з 17 до 18 год. вони фактично продали зазначений автомобіль за 6 200 доларів ОСОБА_21, якого підшукав ОСОБА_11 При цьому в нотаріальній конторі по вул. Салютній, 15 в м. Києві, куди ОСОБА_5 і ОСОБА_11 доставили ОСОБА_13, він був змушений видати доручення на право керувати і розпоряджатися належним йому автомобілем на ім'я ОСОБА_22 і ОСОБА_21, яким не було відомо про наведені злочинні дії засуджених. З метою прикриття злочинної діяльності ОСОБА_5 і ОСОБА_11, у той самий день біля 19-ої год. прибули на Ленінградську площу в м. Києві, де біля ресторану "Макдональдс" ОСОБА_11 передав ОСОБА_14, яка перебувала у вказаному місці під наглядом ОСОБА_6, гроші в сумі 3 200 доларів та протокол вилучення у ОСОБА_13 схожої на наркотичний засіб речовини. Рештою грошей, отриманих унаслідок продажу автомобіля подружжя ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_11 розпорядилися за власним розсудом.

Таким чином засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 заподіяли потерпілим ОСОБА_13 і ОСОБА_14 значну матеріальну шкоду в розмірі 3 000 доларів США, що згідно із курсом НБУ станом на 21.04.2005 року складає 24 240 грн.

Крім того, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_10, отримавши інформацію про можливий збут ОСОБА_23 наркотичних засобів за місцем проживання - в квартирі АДРЕСА_1, вступили в попередню змову між собою з метою незаконного заволодіння майном останньої.

25 серпня 2005 року, діючи відповідно до розподілу ролей, засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у під'їзді будинку 109-А по вул. Алма-Атинській в м. Києві, де знаходиться квартира, в якій проживав ОСОБА_13, влаштували засідку. Коли приблизно о 16-ій год. там з'явились ОСОБА_13 і ОСОБА_24, засуджені, з тим, щоб залякати їх і примусити до виконання незаконних вимог, завдали їм численних ударів руками та ногами в різні частини тіла, повалили на землю та незаконно застосували до них спеціальний засіб - наручники. Приблизно через 10 хв. до місця затримання ОСОБА_13 і ОСОБА_24 приїхав ОСОБА_5, який на автомобілі «Шкода-Октавія» доставив ОСОБА_24 до ТВМ-1 Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві, а ОСОБА_6 на автомобілі «ВАЗ» доставив ОСОБА_13 до будинку культури Дарницького вагоноремонтного заводу, де їх очікував відповідно до попередньої домовленості ОСОБА_11 в автомобілі «БМВ». По дорозі ОСОБА_6 з'ясував факт знайомства ОСОБА_23 і ОСОБА_13 та висунув останньому вимогу про необхідність придбати у ОСОБА_23 наркотичний засіб. Близько 17-ої год відповідно до попередньої домовленості до зазначеного місця прибули ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 ОСОБА_5 пересів в салон автомобіля «ВАЗ», де знаходились ОСОБА_13 і ОСОБА_6, та разом із останнім наказали ОСОБА_13 провести контрольовану закупку наркотичних засобів у ОСОБА_23 Коли ОСОБА_13 відмовився виконати цю вимогу, засуджені привезли його до житлового масиву неподалік від будинку 26 по вул. Марганецькій в м. Києві. У зазначеному місці з тим, щоб примусити ОСОБА_13 виконати їх вимоги, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 почали його бити, завдаючи чисельних ударів руками і ногами в різні частини тіла, чим заподіяли потерпілому фізичний біль. Крім того, з метою подолання опору ОСОБА_13, засуджені погрожували йому притягненням до кримінальної відповідальності за незаконний збут наркотичних засобів шляхом створення штучних доказів його причетності до вказаного злочину. Сприймаючи погрози реально, ОСОБА_13 був змушений погодитися придбати під їх контролем наркотичний засіб у ОСОБА_23

Цього ж дня, приблизно о 18 год 20 хв., діючи відповідно до попередньої домовленості, засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 разом із ОСОБА_13 прибули до місця проживання ОСОБА_23 - квартири АДРЕСА_1. Використовуючи ОСОБА_13, якому ОСОБА_23 відчинила двері, із застосуванням до потерпілої фізичної сили, заштовхнули її до квартири та незаконно проникли до житла ОСОБА_23 Після цього, один із засуджених представився працівником міліції і повідомив про необхідність проведення огляду квартири.

ОСОБА_23 почала чинити їм опір, кликати на допомогу та вимагала запрошення понятих. Під приводом запрошення понятих ОСОБА_5 з місця злочину зник. Інші засуджені для досягнення своїх злочинних намірів, залишились в квартирі ОСОБА_23 При цьому ОСОБА_7 застосував до потерпілої наручники, які навмисно сильно затиснув на зап'ястях рук ОСОБА_23, заподіявши фізичний біль. Потім, разом із ОСОБА_6 вони заштовхали потерпілу на кухню, де останній повторно пред'явив ОСОБА_23 вимогу про передачу 10 000 доларів за не притягнення її та членів сім'ї останньої до кримінальної відповідальності за незаконний обіг наркотичних засобів. Водночас ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, з метою виявлення наркотичних засобів та матеріальних цінностей, провели незаконний обшук в квартирі ОСОБА_23 Близько 18-ої год 45 хв. до квартири потерпілої за викликом мешканця будинку ОСОБА_26 прибули працівники ПОМП "Беркут" ОСОБА_27 та ОСОБА_28 Перебуваючи біля квартири ОСОБА_23, засуджений ОСОБА_8 з метою прикриття злочинної діяльності, пред'явив ОСОБА_28 своє службове посвідчення та повідомив, що він із іншими працівниками міліції, які перебувають у квартирі, відряджений до ГУ МВС України в м. Києві для вжиття заходів по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів і на даний час вони проводять оперативно-розшукові заходи. Упродовж перебування в квартирі потерпілої, засуджені, з метою прикриття своєї злочинної діяльності, називали один одного вигаданими іменами, а ОСОБА_6 пред'явив ОСОБА_23 невстановлене слідством посвідчення працівника МВС на ім'я ОСОБА_29. Коли один із засуджених повідомив ОСОБА_6 про виявлення у шафі в спальні 1 750 доларів, останній наказав ОСОБА_23 узяти зазначену суму грошей та тримати її при собі, маючи на меті надалі заволодіти ними. Після того, як потерпіла повідомила, що 10 000 доларів у неї немає, ОСОБА_6 висунув їй вимогу щодо позики грошей у знайомих та родичів. ОСОБА_23 вимушена була погодитись. Під наглядом засуджених вона зателефонувала знайомим ОСОБА_30 і ОСОБА_31 та просила їх позичити гроші. Перебуваючи під фізичним й психологічним тиском засуджених, ОСОБА_23, намагаючись вивести їх з квартири, повідомила, що може позичити 1 000 доларів у ОСОБА_32 Разом із засудженими ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 вона вирушила на автомобілі «БМВ» до місця проживання ОСОБА_33 - будинку АДРЕСА_7. По дорозі ОСОБА_23, унаслідок застосування до неї насильства та погроз за наведених обставин, на вимогу ОСОБА_6 передала йому 1 750 доларів, що становило 8 837 грн 50 коп. Потім ОСОБА_6 з автомобіля вийшов, а ОСОБА_11 із ОСОБА_8 привезли ОСОБА_23 до місця проживання ОСОБА_32, у якої потерпіла позичила гроші в сумі 1 000 доларів, що становило 5 050 грн, які передала ОСОБА_8, а той - ОСОБА_11 Після цього засуджені відвезли ОСОБА_23 до місця її проживання. При цьому, ОСОБА_11, продовжуючи свої злочинні дії, висловлював потерпілій вимогу про передачу грошей в сумі 7 350 доларів, погрожуючи притягненням її та членів сім'ї до кримінальної відповідальності і фізичною розправою у випадку розголошення про вчинені щодо неї дії.

Всього за викладених обставин засуджені заволоділи грошима ОСОБА_23 у загальній сумі 13 887 грн. 50 коп., чим завдали їй значної шкоди.

Крім того, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_11 та ОСОБА_8, отримавши інформацію про причетність ОСОБА_34 до незаконного обігу наркотичних засобів, 29 серпня 2005 року, приблизно о 21 год, на розі вулиць Ілліча та Привокзальної у м. Києві в районі зупинки трамваю "Дарницька Привокзальна" затримали ОСОБА_34 та його співмешканку ОСОБА_35 При цьому ОСОБА_6 накинув на шию ОСОБА_34 наручники та потягнув його двома руками до землі, а ОСОБА_5 і ОСОБА_11 завдали останньому чисельних ударів руками і ногами по різним частинам тіла, заподіявши фізичний біль. Подолавши волю ОСОБА_34 до опору, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 завели йому руки за спину й застосували наручники. Далі ОСОБА_5 представився ОСОБА_35 працівником міліції та повідомив, що вона і ОСОБА_34 затримані за збут наркотичних засобів. На службовому автомобілі під керуванням водія - міліціонера Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_36, який не був обізнаний про злочинні дії засуджених, ОСОБА_5, ОСОБА_11 і ОСОБА_6 доставили затриманих в район вул. Сормовської в м. Києві, де їх очікував ОСОБА_8 на автомобілі «Шкода-Октавія». Під час руху в зазначеному автомобілі засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6 і ОСОБА_8, діючи за попередньою змовою, погрожували ОСОБА_35 та ОСОБА_34 побиттям, вимагали повідомити місце їх проживання, а також місце знаходження автомобіля «Опель-Вектра», яким ОСОБА_34 керував за дорученням. Останній змушений був вказати, що автомобіль знаходиться в районі вул. Крупської в м. Києві, а ОСОБА_35 повідомила, що біля одного з будинків на вул. Крупської перебуває її неповнолітня дочка, яку необхідно забрати. Прибувши у двір будинку 4-А по вказаній вулиці, ОСОБА_5 вивів із машини ОСОБА_37 та, погрожуючи оформити її доньку до приймальника-розподільника для неповнолітніх, змусив ОСОБА_35 повідомити місце проживання її та ОСОБА_34 Дізнавшись, що потерпілі проживають в квартирі АДРЕСА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 і ОСОБА_8 проникли до вказаної квартири, де провели обшук, під час якого таємно викрали належні ОСОБА_35 гроші в сумі 2 050 грн. ОСОБА_5, виявивши в холодильнику на кухні пляшку, у якій містилося близько 200 мл рідини, що, зі слів ОСОБА_34, була ацетильованим опієм, пред'явив останньому, а також ОСОБА_35 вимогу про передачу грошей в сумі 5 000 доларів США за не притягнення ОСОБА_34 до кримінальної відповідальності та пообіцяв задокументувати вилучення у нього лише такої кількості наркотичного засобу, за зберігання якої передбачена адміністративна відповідальність. ОСОБА_34 погодився на висунуті умови та повідомив, що для отримання такої суми грошей йому необхідно продати автомобіль «Опель-Вектра».

Зловживаючи владою та службовим становищем, з метою утримання ОСОБА_34 під контролем до настання можливості розпорядитися зазначеним автомобілем, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 і ОСОБА_8 цього ж дня близько 23-ої год., доставили ОСОБА_34, ОСОБА_35 та її неповнолітню доньку ОСОБА_38 до ТВМ-1 Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві по вул. Мілютенка, 28-Б в м. Києві. Близько 24-ої год. ОСОБА_5, ОСОБА_11 і ОСОБА_8 за попередньою змовою між собою, вчинили службове підроблення, а саме: ОСОБА_11 склав та підписав завідомо неправдивий офіційний документ - рапорт, який був зареєстрований у журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини за

№ 3060-10224 від 30.08.2005 р., про те, що 29.08.2005 р. о 23 год ОСОБА_34 був затриманий по вул. Миропільській, 2 в м. Києві та у нього було виявлено приблизно 7 мл наркотичного засобу, у зв'язку з чим він був доставлений до ТВМ-1 Деснянського РУ ГУ, що не відповідало дійсності; ОСОБА_5 склав завідомо неправдивий офіційний документ - протокол огляду та вилучення від 29.08.2005 p., куди вніс завідомо неправдиві відомості щодо вилучення у ОСОБА_34 наркотичної речовини, пляшку з якою сам поклав до нагрудної кишені одягу ОСОБА_34; ОСОБА_8 склав завідомо неправдивий документ - пояснення від імені ОСОБА_34, в якому вказав завідомо неправдиві дані про обставини його затримання з наркотичним засобом по вул. Миропільській, 2 в м. Києві, та змусив

ОСОБА_34 підписати ці пояснення.

На підставі складених документів, куди були внесені завідомо неправдиві відомості, ОСОБА_34 був поміщений до кімнати для затриманих ТВМ-1 Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві, де утримувався до 01.09.2005 p., 13.09.2005 p. відносно нього незаконно була порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 309 КК України, 15.09.2005 р. він був незаконно затриманий в порядку ст. 115 КПК України, а 16.09.2005 р. відносно нього незаконно було обрано запобіжний захід - взяття під варту, внаслідок чого до 18.11.2005 р. він незаконно перебував під вартою в Київському слідчому ізоляторі.

30 серпня 2005 року під час перебування в кімнаті для затриманих ТВМ-1 ОСОБА_34 повідомив ОСОБА_5, що право розпоряджатися автомобілем «Опель-Вектра» належить його батькові, який проживає в м. Новоград-Волинський Житомирської області. Того ж дня, на пропозицію ОСОБА_5 засуджені ОСОБА_11 та ОСОБА_9, зловживаючи владою та становищем, виїхали разом із ОСОБА_34 до місця стоянки транспортного засобу, оглянули його та дійшли висновку, що автомобіль можна продати за 5 000 доларів США. ОСОБА_11 та ОСОБА_9 вирішили їхати в м. Новоград-Волинський з тим, щоб зняти з обліку автомобіль, проте у їх присутності ОСОБА_34 зателефонував батькові та дізнався, що він відсутній за місцем проживання, тому поїздка не відбулась.

У зв'язку з відсутністю у ОСОБА_34 грошей, а також неможливістю розпорядитися вказаним автомобілем, ОСОБА_5 і ОСОБА_11 в приміщенні ТВМ-1 Деснянського РУ ГУ МВС України запропонували ОСОБА_34 повідомити за не притягнення його до кримінальної відповідальності дані особи, що збуває йому наркотичні засоби і має певні матеріальні цінності. У зв'язку з цим ОСОБА_34 змушений був указати на ОСОБА_39 як на особу, що збуває йому наркотичні засоби. 1 вересня 2005 року ОСОБА_5 знову висунув вимогу ОСОБА_34 про передачу в десятиденний термін 1 200 доларів США для нього та інших засуджених за не притягнення потерпілого до кримінальної відповідальності, але останній через відсутність грошей цю вимогу не виконав.

Після отримання від ОСОБА_34 інформації про збут ОСОБА_39 наркотичних засобів, ОСОБА_40, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, зловживаючи владою та службовим становищем, всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, на порушення вимог статей 2, 10, 11- 14 Закону України "Про міліцію" та статей 1, 3 - 9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", не вжили заходів по документуванню причетності ОСОБА_39 до можливої злочинної діяльності. Натомість вступили в попередню змову між собою з метою встановлення факту причетності ОСОБА_39 до незаконного обігу наркотичних засобів з тим, щоб використати це надалі під час вимагання у потерпілого майна. До вчинення злочину засуджені залучили ОСОБА_34, який 30 серпня 2005 року з приміщення ТВМ-1 Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві зателефонував ОСОБА_39 Під час розмови ОСОБА_34 домовився про зустріч о 13-ій год. 1 вересня 2005 року біля автобусної зупинки "Чабани" на трасі Київ-Одеса для придбання наркотичного засобу - ацетильованого опію та за вказівкою ОСОБА_5 повідомив, що прибуде на автомобілі-таксі "Шкода-Октавія" зеленого кольору.

1 вересня 2005 року близько 14-ої год. 30 хв., разом із ОСОБА_34 до обумовленого місця під'їхали засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_7 і працівник карного розшуку ОСОБА_41, який не був обізнаний про злочинні дії засуджених. Після того, як ОСОБА_34 за 1 000 грн., переданих йому ОСОБА_5, придбав у ОСОБА_39 приблизно 200 мл невстановленої досудовим слідством рідини, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_11 затримали ОСОБА_39, завдали йому чисельних ударів руками та ногами по різним частинам тіла, чим заподіяли фізичного болю. Потім одягнули ОСОБА_39 наручники, пред'явили посвідчення працівника міліції, повідомили, що вони працівники ГУ МВС України в м. Києві та затримали його за збут наркотичних засобів. Надалі засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пред'явили ОСОБА_39 вимогу про передачу їм 5 000 доларів США, погрожуючи у разі незгоди притягти його до кримінальної відповідальності. ОСОБА_39 змушений був погодитись на передачу зазначеної суми грошей, у зв'язку з цим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на автомобілі «Шкода-Октавія» доставили його до м. Біла Церква Київської області. Приблизно о 17-ій год. на вул. Коцюбинського, 65 ОСОБА_39 позичив у свого знайомого ОСОБА_42 3 300 доларів США, що становило 16 665 грн та передав їх засудженим. Таким чином ОСОБА_39 було завдано значної шкоди. Після того, як ОСОБА_6 і ОСОБА_5 перерахували гроші та виявили, що до суми 5 000 доларів США не вистачає 1 700 доларів, вони знову пред'явили ОСОБА_39 вимогу про передачу цієї суми грошей через тиждень. Останній на це погодився, після чого засуджені зняли з нього наручники та відпустили. 4 червня 2005 року один із вказаних засуджених зателефонував ОСОБА_39 і призначив зустріч в кафе "Одеський шлях" у с. Віта Поштова Київської області о 19-ій год.

5 червня 2005 року. Коли ОСОБА_39 прибув у вказаний час на зазначене місце, до нього на автомобілі «БМВ» під'їхали ОСОБА_11 та ОСОБА_6 Усупереч волі ОСОБА_39 вони доставили його до автостоянки магазину "Нова Лінія" по Одеському шосе, 8 в смт Чабани Київської області, де незаконно обшукали і знову висунули вимогу про передачу в найкоротший термін 1 700 доларів США.

17 вересня 2005 року близько 21-ої год. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 біля будинку № 15 по

вул. Миропільській в м. Києві затримали ОСОБА_43 та ОСОБА_44 і вилучили в останнього пляшку, в якій містилась рідина, схожа на наркотичний засіб. Не вживаючи передбачених законом заходів, спрямованих на перевірку та документування причетності до можливої злочинної діяльності ОСОБА_44, засуджені пред'явили подружжю ОСОБА_44 вимогу про передачу їм грошей в сумі 10 000 доларів США за не притягнення ОСОБА_44 до кримінальної відповідальності. Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на незаконне заволодіння чужим майном, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 примусили подружжя ОСОБА_44 вказати місце свого проживання і впустити їх до своєї квартири АДРЕСА_2. Там вказані засуджені незаконно наділи ОСОБА_44 на руки наручники, заштовхали його на кухню, де ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 збили ОСОБА_44 з ніг і завдали чисельних ударів ногами в різні частини тіла, заподіявши потерпілому фізичного болю. ОСОБА_11 у цей час не допускав ОСОБА_43 та її дочку ОСОБА_45 на кухню, куди вони намагалися пройти. Тоді ж ОСОБА_5 і ОСОБА_6 пред'явили вимогу ОСОБА_43 про передачу 10 000 доларів США за не притягнення ОСОБА_44 до кримінальної відповідальності, а коли ОСОБА_43 повідомила про відсутність такої суми грошей, ОСОБА_6 наказав їй телефонувати знайомим з метою отримати гроші в борг. З'ясувавши, що у ОСОБА_43 немає знайомих, які б могли позичити гроші, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 незаконно провели обшук у вказаній квартирі та виявили 4 230 грн, з яких 3 000 грн належали ОСОБА_45, а 1 230 грн - ОСОБА_43 та наказали останній передати ці гроші ОСОБА_6 Зважаючи на те, що в цей час ОСОБА_11 та ОСОБА_7 на кухні продовжували бити ОСОБА_44, бажаючи припинити незаконне застосування сили до останнього, ОСОБА_43 вимушена була передати ОСОБА_6 гроші в сумі 4 230 грн, які засуджені одразу ж розділили між собою. З метою прикриття злочинної діяльності шляхом маскування її під належне виконання службових обов'язків, цього ж дня, приблизно о

22-ій год. ОСОБА_6, ОСОБА_47, ОСОБА_11 і ОСОБА_5 доставили подружжя ОСОБА_43 до ТВМ-1 Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві по вул. Мілютенка, 28-Б в м. Києві, де ОСОБА_5 поклав до нагрудної кишені куртки ОСОБА_44 вилучену у останнього пляшку з рідиною, яка відповідно до висновку судово-хімічної експертизи є наркотичним засобом - ацетильованим опієм, масою, в перерахунку на суху речовину 0,30г.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 та ОСОБА_11, згідно з домовленістю, 17 вересня 2005 року приблизно о 22-ій год. у приміщенні ТВМ-1 Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві по вул. Мілютенка, 28-Б в м. Києві, вчинили службове підроблення. Зокрема, ОСОБА_5 склав завідомо неправдивий офіційний документ - протокол огляду та вилучення від 17.09.2005 p., який особисто підписав та в який вніс завідомо неправдиві відомості про вилучення у ОСОБА_44 наркотичної речовини, а також пояснення від імені ОСОБА_44, в якому вказав завідомо неправдиві обставини затримання останнього з наркотичним засобом 17 вересня 2005 року по вул. Миропільській, 2 біля ринку "Юність" в м. Києві, що не відповідало дійсності, змусивши ОСОБА_44 підписати цей документ; ОСОБА_11 склав та підписав завідомо неправдивий документ - рапорт про те, що приблизно о 22-ій год. ОСОБА_44 був затриманий по вул. Миропільській, 2 в м. Києві та у нього було виявлено приблизно 5 мл наркотичного засобу, в зв'язку з чим він був доставлений до ТВМ-1 Деснянського РУ. Даний рапорт було зареєстровано в журналі заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються за № 3371\11081 від 17.09.2005 р.

На підставі складених ОСОБА_5 та ОСОБА_11 завідомо неправдивих офіційних документів 17 вересня 2005 року о 22 год. ОСОБА_44 був поміщений до кімнати для затриманих ТВМ-1 Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві, де утримувався до 20 вересня 2005 pоку, також щодо нього 25 вересня 2005 pоку була незаконно порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 309 КК України, 6 жовтня 2005 року його було

незаконно затримано в порядку ст. 115 КПК України, 7 жовтня 2005 року щодо ОСОБА_44 незаконно було обрано міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту з утриманням в Київському слідчому ізоляторі, де він утримувався до 30 листопада 2005 року.

20 вересня 2005 року, приблизно о 19-ій год. у приміщенні ТВМ-1 Деснянського РУ ГУ MBС України в м. Києві, ОСОБА_5, продовжуючи злочинні наміри, пояснив ОСОБА_44, що він його відпускає, при цьому повторно пред'явив вимогу про передачу йому разом із співучасниками 300 доларів США за повернення паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_44, який у останнього було вилучено засудженими під час затримання.

23 вересня 2005 року близько 10-ої год. засуджений ОСОБА_5 зустрів у приміщенні ТВМ-1 Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_48 та дізнався, що вона перебуває у вказаному місці через пред'явлення їй обвинувачення за ст. 395 КК України, в зв'язку з чим запропонував посприяти закриттю стосовно неї кримінальної справи у випадку повідомлення останньою інформації про осіб, які збувають наркотичні засоби. ОСОБА_48 погодилась і цього ж дня близько 21-ої год. по телефону повідомила ОСОБА_5, що її знайомий ОСОБА_49 планує 24 вересня 2005 року виїхати до Житомирської області для придбання з метою збуту наркотичного засобу - ацетильованого опію. Також вона сказала, що пообіцяла ОСОБА_49 забезпечити його автомобілем із водієм. У той же день приблизно 21-ої год. 15 хв. біля станції метро "Лісова" в м. Києві ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_48 і повідомив, що її та ОСОБА_49 в Житомирську область відвезе оперуповноважений карного розшуку ТВМ-1 Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_6, який буде виконувати роль таксиста, після придбання ОСОБА_49 наркотичного засобу, він буде затриманий, а її відпустять.

Упродовж 23-24 вересня 2005 року ОСОБА_5 з метою вимагання майна ОСОБА_49 і особи, яка збуває йому наркотичні засоби, вступив в попередню змову з ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Діючи відповідно до розподілених ролей, 24 вересня 2005 року близько 11-ої год., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 забрали ОСОБА_48 з місця її проживання - квартири АДРЕСА_3. Разом із нею ОСОБА_6 на автомобілі «ВАЗ» зі значком «таксі» під'їхав до обумовленого місця зустрічі ОСОБА_48 та ОСОБА_49 - на вул. Жукова, 48 в м. Києві, де до салону вказаного автомобіля сіли ОСОБА_49 та його знайома ОСОБА_50 Далі вони на вказаному автомобілі приблизно о 14-ій год. приїхали в с. Висока Піч Романівського району Житомирської області, де в обумовленому місці ОСОБА_49 зустрівся з ОСОБА_51, у якого за 1 200 грн придбав біля 200 мл невстановленої досудовим слідством рідини. ОСОБА_6 разом із ОСОБА_49, ОСОБА_48 та ОСОБА_50 виїхали в напрямку м. Києва. На 70 кілометрі траси Київ - Житомир ОСОБА_6 зупинив автомобіль. До цього ж місця на автомобілі «БМВ» під керуванням ОСОБА_11 під'їхали ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Один із засуджених, у відповідності до попередньої домовленості, витяг із автомобіля ОСОБА_49, після чого засуджені почали його бити, завдаючи потерпілому чисельних ударів руками та ногами в різні частини тіла, та вимагали повідомити місце проживання особи, що збула йому наркотичний засіб. Крім того, ОСОБА_11 висловив на адресу ОСОБА_49 погрозу вбивством, яку останній сприйняв реально. ОСОБА_48 та ОСОБА_50 на вимогу ОСОБА_6 місце події залишили. ОСОБА_49 вимушений був погодитись показати місце проживання ОСОБА_51 Переслідуючи мету вимагання майна останнього, засуджені разом із ОСОБА_49 близько 18-ої год. цього ж дня прибули до будинку 9 по вул. Зеленій в с. Старочуднівська Гута Романівського району Житомирської області, де на той час перебував ОСОБА_51 За домовленістю ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишилися біля вказаного будинку, а ОСОБА_6 і ОСОБА_11 підійшли до будинку, з якого викликали ОСОБА_51 та намагались його затримати, але той чинив опір. З метою залякування останього, ОСОБА_6 і ОСОБА_11 почали його бити руками та ногами в різні частини тіла, завдавши фізичного болю. Коли через шум із будинку вибігли ОСОБА_52 та ОСОБА_53 засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 завдали їм удари руками і ногами, а також ОСОБА_51, спричинивши фізичний біль. ОСОБА_9 в цей час перебував в автомобілі «ВАЗ», де охороняв ОСОБА_49 Із метою залякування потерпілих та подолання їх волі до опору, ОСОБА_11 здійснив постріл у повітря з невстановленого предмету, схожого на пістолет. Після цього ОСОБА_9 підбіг до місця події та взяв участь у побитті ОСОБА_51, ОСОБА_52 та ОСОБА_53, завдав їм удари руками і ногами по тулубу. Під час вказаних подій ОСОБА_52 намагався чинити опір, тому ОСОБА_11 виконав постріл з невстановленого предмету, схожого на пістолет, в груди, від чого ОСОБА_52 упав, а коли піднявся, то намагався втекти. ОСОБА_11 його наздогнав та за допомогою інших засуджених незаконно застосував до ОСОБА_52 наручники. Коли на шум боротьби з будинку вийшла ОСОБА_55 і побачила, що її батька б'є ОСОБА_11 вона звернулася до останнього з проханням припинити побиття. Тоді ОСОБА_11 завдав їй удар рукою в обличчя, заподіявши фізичного болю. Продовжуючи свої злочинні дії, засуджені посадили ОСОБА_51 та ОСОБА_52 відповідно до автомобілей «БМВ» і «ВАЗ» і привезли їх до лісосмуги, що знаходиться неподалік с. Старочуднівська Гута. Там ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 витягли потерпілих із транспортних засобів й протягом певного часу били їх руками та ногами по різним частинам тіла, завдаючи сильного фізичного болю та страждань. Крім того, з метою посилити фізичний біль та страждання ОСОБА_52, ОСОБА_11 завдав йому чисельних ударів по різним частинам тіла підшуканою на указаному місці дерев'яною палицею. В ході побиття вказані засуджені вимагали від ОСОБА_51 та ОСОБА_52 повідомити дані осіб, які причетні до збуту наркотичних засобів та володіють значними матеріальними цінностями, з метою вимагання у останніх майна.

Отримавши таку інформацію, близько 20-ої год. ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на автомобілях разом із ОСОБА_52 і ОСОБА_51 прибули до місця проживання ОСОБА_56 в с. Лісова Рудня Романівського району Житомирської області. Однак

ОСОБА_56 за місцем проживання був відсутній, у зв'язку з чим вони не вчинили щодо нього злочинних дій, спрямованих на вимагання чужого майна.

Продовжуючи свої злочинні дії, засуджені під погрозами фізичної розправи стали знову вимагати від ОСОБА_52 вказати осіб, які займаються незаконним обігом наркотичних засобів. Сприймаючи погрози реально, ОСОБА_52 вказав на ОСОБА_57 як на особу, в якої можна придбати макову солому. Цього ж дня, близько 21-ої год, засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прибули до місця проживання ОСОБА_57 - будинок АДРЕСА_9 Романівського району Житомирської області. ОСОБА_58 надав ОСОБА_52 гроші в сумі 150 грн для придбання у ОСОБА_57 макової соломи. Після того, як ОСОБА_52 придбав у останньої два мішки макової соломи, ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 незаконно проникли до помешкання потерпілої, де останній показав посвідчення працівника міліції та повідомив, що вони з м. Києва і проводять операцію по виявленню осіб, які збувають наркотичні засоби, і що ОСОБА_57 є саме такою особою. ОСОБА_7 надів на руки ОСОБА_57 наручники, застосувавши, таким чином, насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, і насильно вивів її з будинку, де один із засуджених забрав у неї 150 грн, за які вона продала макову солому. Також засуджені забрали у неї два мішки макової соломи, які надалі спалили.

25 вересня 2005 року близько 3-ої год. ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, діючи за попередньою змовою, з метою прикриття злочинної діяльності, привезли ОСОБА_49 до ТВМ-1 Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві, де знаходився ОСОБА_5 Останній, діючи за попередньою змовою з іншими засудженими, поклав до кишені куртки ОСОБА_49 пляшку з рідиною, що містить наркотичний засіб - ацетильований опій вагою, в перерахунку на суху речовину, 0,542 г.

Створюючи умови для вимагання майна ОСОБА_49, 25 вересня 2005 року, біля 4-ої год. у приміщенні ТВМ-1 Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві, засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_9, вчинили службове підроблення. Зокрема, ОСОБА_6 склав та особисто підписав завідомо неправдивий офіційний документ - рапорт, який був зареєстрований в журналі реєстрації і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються ТВМ-1 Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві за

№ 3488-11398 від 25.09.2005 р. про те, що 24.09.2005 р. ОСОБА_49, приблизно о 14-ій год. був затриманий на вул. Кіото, 2 в м. Києві та у нього було виявлено приблизно 10 мл наркотичного засобу, у зв'язку з чим він доставлений до ТВМ-1 Деснянського РУ ГУ; ОСОБА_5 склав завідомо неправдивий документ - протокол огляду та вилучення від 25.09.2005 р., в який вніс завідомо неправдиві відомості щодо вилучення у ОСОБА_49 наркотичної речовини; ОСОБА_9 склав завідомо неправдивий документ - пояснення ОСОБА_49, в якому вказав завідомо неправдиві обставини затримання ОСОБА_49 із наркотичним засобом біля 18 год. в районі станції метро "Лісова" в м. Києві, що не відповідало дійсності, та змусив ОСОБА_49 підписати ці пояснення.

На підставі складених за викладених обставин документів ОСОБА_49 був поміщений до кімнати для затриманих ТВМ-1 Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві, де утримувався до 27 вересня 2005 року. 4 жовтня 2005 року відносно нього було незаконно порушено кримінальну справу за

ч. 1 ст. 309 КК України. Цього ж дня його незаконно було затримано в порядку ст. 115 КПК України, а 7 жовтня 2005 року щодо нього було обрано запобіжний захід - взяття під варту, внаслідок чого він до 30 листопада 2005 року незаконно утримувався у Київському слідчому ізоляторі Держдепартаменту України з питань виконання покарань.

27 вересня 2005 року засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у приміщенні ТВМ-1 Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві, знову пред'явили ОСОБА_49 вимогу про передачу на їх користь та користь їх співучасників грошей в сумі 2 000 доларів США, погрожуючи притягненням до кримінальної відповідальності за злочин, пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів.

Вироком апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2011 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 було скасовано та постановлено свій вирок, за яким ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 визнано винуватими за ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28 і ч. 3 ст. 364;

ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст. 162; ч. 5 ст. 185; ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст. 126; ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 366 КК України і призначено покарання:

ОСОБА_5 - за ч. 4 ст. 189 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ч. 3 ст. 28 і ч. 3 ст. 364 КК України - 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ч. 5 ст. 185 КК України - 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ч. 2 ст. 127 КК України - 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим, визначено остаточне покарання - 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

ОСОБА_6 - за ч. 4 ст. 189 КК України - 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ч. 3 ст. 28 і ч. 3 ст. 364 КК України - 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ч. 5 ст. 185 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ч. 2 ст. 127 КК України - 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим, визначено остаточне покарання - 7 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

ОСОБА_11 - за ч. 4 ст. 189 КК України - 7 років 6 місяців позбавлення з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ч. 3 ст. 28 і ч. 3 ст. 364 КК України - 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ч. 5 ст. 185 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ч. 2 ст. 127 КК України - 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим визначено остаточне покарання - 7 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

ОСОБА_7 визнано винуватим за ч. 4 ст. 189; ч. 3 ст. 28 і ч. 3 ст. 364; ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст. 162; ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст. 126; ч. 2 ст. 127; ч. 1

ст. 365 КК України і призначено покарання - за ч. 4 ст. 189 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ч. 3 ст. 28 і ч. 3 ст. 364 КК України - 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ч. 2 ст. 127 КК України - 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим визначено остаточне покарання - 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

ОСОБА_8 визнано винуватим за ч. 4 ст. 189; ч. 3 ст. 28 і ч. 3 ст. 364; ч. 5 ст. 185; ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст. 162; ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст. 126; ч. 3 ст. 28 і ч. 1 ст. 366 КК України і призначено йому покарання - за ч. 4 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ч. 3 ст. 28 і ч. 3 ст. 364 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим визначено остаточне покарання - 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

Відповідно до ст. 54 КК України апеляційний суд вирішив позбавити спеціального звання: ОСОБА_5 - капітана міліції, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8 - старшого лейтенанта міліції, ОСОБА_7 - лейтенанта міліції.

Засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по обвинуваченню за ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст. 126; ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст. 162 КК України; ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 365 КК України звільнено від кримінальної відповідальності та покарання у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України та у відповідності зі ст. 11-1 КПК України, а справу в цій частині закрито.

У решті вирок районного суду щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишено без зміни.

Постановляючи вирок, суд вирішив апеляцію прокурора задовольнити частково, апеляції засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Крім того, апеляційний суд водночас із вироком постановив ухвалу від 20 вересня 2011 року, в якій, відмовляючи у задоволенні апеляцій прокурора та засуджених ОСОБА_10 і ОСОБА_9, залишив без зміни вирок місцевого суду щодо цих засуджених.

Відповідно до змісту мотивувальної частини вироку, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що працівники правоохоронного органу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, як службові особи, зловживаючи владою і службовим становищем та використовуючи їх усупереч інтересам служби, з корисливих мотивів вчинили ряд злочинів, заподіявши цим істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам, інтересам громадян та державним інтересам, що виразилось у підриві авторитету державної влади - правоохоронного органу. Разом із тим, апеляційний суд установив, що у квітні 2005 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 об'єднались в організовану злочинну групу, в якій керівна роль належала ОСОБА_5, вказані засуджені вчинили інкриміновані злочини корисливої спрямованості, з використанням влади та службового становища, у складі організованої злочинної групи, а ОСОБА_9 і ОСОБА_10 - за попередньою змовою з ними.

Згідно з вироком, у незаконному проникненні до житла ОСОБА_19 із застосуванням насильства, нанесенні йому побоїв та залякуванні з метою примусити сприяти в незаконному затриманні ОСОБА_13 після придбання останнім наркотичного засобу, незаконному затриманні, побитті ОСОБА_13 та вчиненні щодо нього інших насильницьких дій, крім ОСОБА_5, ОСОБА_11 і ОСОБА_6 брали участь також ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за установлених судом першої інстанції обставин, проте у складі організованої злочинної групи та реалізуючи єдиний для всіх учасників план подальшого вимагання в ОСОБА_13 транспортного засобу; після доставлення ОСОБА_13 до пункту дільничих інспекторів міліції та складання протоколу вилучення в потерпілого наркотичної речовини ОСОБА_7 і ОСОБА_8 залишили місце злочину та у подальших діях, пов'язаних із заволодінням транспортним засобом ОСОБА_13 та продажем цього автомобіля, участі не брали.

За висновками апеляційного суду за даним епізодом ОСОБА_8 та ОСОБА_7 разом із ОСОБА_5, ОСОБА_11 і ОСОБА_6 вчинили порушення недоторканості житла ОСОБА_19 із застосуванням насильства, будучи службовими особами, у складі організованої злочинної групи; завдали побоїв ОСОБА_19 і ОСОБА_13 та вчинили щодо цих потерпілих, з метою їх залякування, інші насильницькі дії, що завдали фізичного болю, у складі організованої групи; будучи працівниками правоохоронного органу, вчинили використання службовими особами влади та службового становища з корисливих мотивів, усупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду правам, свободам та законним інтересам громадян та державним інтересам, що виразилось у підриві авторитету державної влади - правоохоронного органу, у складі організованої злочинної групи; вчинили вимагання майна ОСОБА_13 і ОСОБА_14 й права на це майно, обмеження прав, свобод і законних інтересів цих потерпілих, з використанням свого службового становища, що заподіяло їм значної шкоди, організованою злочинною групою.

Апеляційний суд, виходячи з фактичних обставин, установлених судом першої інстанції, визнав, що засудженими ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 були вчинені злочини стосовно потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_60 та ОСОБА_23 у складі організованої злочинної групи, а ОСОБА_10 - за попередньою змовою з ними; також у складі такої групи ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 вчинені злочини щодо потерпілих ОСОБА_34, ОСОБА_35 і ОСОБА_39, а щодо потерпілих ОСОБА_44, ОСОБА_61 та ОСОБА_45 - засудженими ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, з обвинувачення яких за ст. 189 КК України по даному епізоду виключено кваліфікуючу ознаку вимагання - значна шкода. Крім того визнано, шо засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у складі організованої злочинної групи вчинили злочини по епізоду щодо потерпілих ОСОБА_49, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_55, ОСОБА_53 і ОСОБА_57

По епізоду щодо потерпілого ОСОБА_64 апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України. Натомість установив, що засуджені вчинили винні діяння, передбачені ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 365 КК України - катування, тобто умисне заподіяння тяжкого фізичного болю та фізичних страждань шляхом нанесення побоїв та інших насильницьких дій, з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, за попередньою змовою групою осіб, а також будучи службовими особами, вчинили перевищення влади та службових повноважень, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам громадян та державним інтересам, за наступних обставин.

15 вересня 2005 року близько 13-ої год. засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_7, під час здійснення перевірки по заяві ОСОБА_20 про її зґвалтування ОСОБА_64, прибули до його місця проживання - квартири АДРЕСА_4. У вказаній квартирі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 побили потерпілого, завдаючи йому упродовж 10 хвилин удари кулаками в різні частини тіла, чим заподіяли сильного фізичного болю, а потім затримали. У подальшому близько 14-ої год. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 доставили ОСОБА_64 до одного з кабінетів ТВМ - 1, де разом із ОСОБА_5 побили, завдавши численні удари руками і ногами по тулубу, вимагаючи написання явки з повинною у зґвалтуванні ОСОБА_20 Коли потерпілий відмовився, засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_11 і ОСОБА_7, за порадою ОСОБА_5 з метою примусити ОСОБА_64 визнати свою причетність до зґвалтування ОСОБА_20, протягом 30 хвилин його катували, завдаючи ногами і руками удари по тулубу, при цьому ОСОБА_6 і ОСОБА_7 руками у боксерських рукавицях, а один із них - також бейсбольною биткою для посилення фізичного болю і страждань. У результаті застосованого насильства ОСОБА_64 було заподіяно легкі тілесні ушкодження, у тому числі й такі, що потягли короткочасний розлад здоров'я. Не витримавши катування, ОСОБА_64 змушений був написати явку з повинною та пояснення, які в нього вимагали.

У касаційних скаргах:

захисник ОСОБА_1 посилаючись, що вирок апеляційного суду постановлено з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, просить його скасувати, а справу щодо ОСОБА_6 закрити. Вважає, що апеляційну процедуру, визначену у ст. 362 КПК України, не дотримано, а подані засудженими ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та захисником останього апеляції належно не розглянуто. Також указує на незаконність складу суду, упередженість і неповноту судового слідства, проведення його з порушенням засад змагальності, процесуального порядку дослідження доказів та прав учасників кримінального провадження - сторони захисту. За змістом наведених у скарзі доводів, суд не дав належної оцінки доказам, унаслідок чого, виходячи з припущень, дійшов хибного, невмотивованого висновку про вчинення злочинів у складі організованої групи та доведеності винуватості ОСОБА_6 в інкримінованих діяннях. Крім того указує, що апеляційний суд, постановляючи обвинувальний вирок, не зважив на вимоги ст. 400 КПК України, незаконно посилив ОСОБА_6 покарання і застосував закон про більш тяжкий злочин у порівнянні із вироком апеляційного суду від 14 травня 2009 року, який 3 листопада 2009 року було скасовано судом касаційної інстанції за скаргами засуджених і захисників;

засуджений ОСОБА_6, посилаючись на неповноту, необ'єктивність і неправильність всього слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону, просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу щодо нього закрити. Указує, що під час кримінального провадження по справі слідчими органами та судовими інстанціями були допущені численні порушення вимог кримінально-процесуального закону, у тому числі, порушено його право на захист. Апеляційний суд не перевірив доводи засудженого про невинуватість у вчиненні інкримінованих злочинів, безпідставно залишив поза увагою наявні в справі дані про застосування до нього незаконних методів слідства, катування, фальшування слідчими доказів й умисне перешкоджання в реалізації процесуальних прав, передбачених законом. Також суд апеляційної інстанції, не дотримався правил глави 26 КПК України (1001-05) й положень статей

16-1, 365, 367, 399 КПК України (1001-05) , вибірково й упереджено дослідив матеріали справи, не дав всьому належної оцінки та постановив обвинувальний вирок, який ґрунтується на суперечливих, недопустимих доказах і не відповідає вимогам ст. 323 КПК України. При цьому апеляційний суд порушив й вимоги ст. 400 КПК України. Водночас у касаційній скарзі засуджений, убачаючи наявність підстав для скасування вироку з направленням справи на новий апеляційний розгляд, просить при ухваленні такого рішення, змінити щодо нього запобіжний захід із взяття під варту на підписку про невиїзд;

захисник ОСОБА_2 вважає вирок апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_8 незаконним у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості. На думку захисника, апеляційний розгляд справи проведено всупереч вимогам ст. 16-1 КПК України, неповно, необ'єктивно, з фальшуванням окремих документів та без дотримання процесуальної процедури визначення складу суду. Також указує на порушення статей 399, 400 КПК України, що полягає у невиконанні вказівок, які містяться в ухвалі Верховного Суду України від 3 листопада 2009 року та незаконному посиленні покарання і застосуванні закону про більш тяжкий злочин. З огляду на все це, суперечливість висновків апеляційного суду, відсутність доказів винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочинів у складі організованої злочинної групи та щодо потерпілих ОСОБА_13 і ОСОБА_19 у квітні 2005 року, просить вирок апеляційного суду відносно ОСОБА_8 скасувати та залишити без зміни вирок суду першої інстанції;

засуджений ОСОБА_8 твердить, що вирок апеляційного суду постановлено з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, за своїм змістом є суперечливим і не відповідає положенням статей 323, 334, 335 КПК України. Крім того, засуджений вважає необґрунтованими висновки суду про вчинення ним злочину 21 квітня 2005 року, а також указаних у вироку винних дій у складі організованої злочинної групи. Аналізуючи матеріали справи й наводячи свою оцінку доказам, просить вирок у частині засудження за епізодом від 21 квітня 2005 року скасувати із закриттям справи, а в решті вирок змінити, виключити кваліфікацію дій за ознакою організованої злочинної групи та пом'якшити покарання, обравши його таким, що не полягає у примусовій ізоляції від суспільства;

засуджений ОСОБА_5, посилаючись на суперечливість висновків апеляційного суду, їх невідповідність фактичним обставинам, неналежну оцінку доказів і неправильне застосування кримінального закону щодо розмежування форм співучасті, просить постановлений 20 вересня 2011 року вирок змінити, виключити кваліфікацію його дій за ознакою організованої злочинної групи та пом'якшити призначене покарання;

засуджений ОСОБА_7 не погоджуючись із вироком апеляційного суду, твердить, що його постановлено з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Крім того, зазначає, що внаслідок упередженого, неповного розгляду обставин справи, невірної оцінки доказів, суд дійшов хибного висновку про винуватість засудженого у вчиненні злочинів у складі організованої злочинної групи, отже й неправильно застосував кримінальний закон. Тому просить вирок суду апеляційної інстанції змінити, виключити кваліфікацію його дій за ознакою організованої злочинної групи;

засуджений ОСОБА_9, посилаючись на відсутність доказів причетності його до вчинення злочинів, необґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо законності обвинувального вироку, постановленого районним судом, а також невідповідність висновків фактичним обставинам, просить ухвалу апеляційного суду від 20 вересня 2011 року скасувати, а справу закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

засуджений ОСОБА_10 заперечує доведеність його винуватості у вчиненні злочинів. Вважає, що вирок районного суду, всупереч ст. 327 КПК України, ґрунтується на припущеннях, суперечливих і недопустимих доказах. Апеляційний суд на це уваги не звернув, подану засудженим апеляцію розглянув формально, без належної перевірки висунутих на захист доводів, у тому числі про застосування незаконних методів слідства. Крім того, апеляційний суд неповно й упереджено провів судове слідство, в ухваленому рішенні послався на ряд доказів, які фактично не досліджувались. У зв'язку з тим, що ухвала апеляційного суду винесена з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, просить її скасувати, а справу щодо нього закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, за відсутності в діянні складу злочину.

На касаційну скаргу ОСОБА_6 засудженими ОСОБА_11, ОСОБА_5 подані заперечення, в яких вони указують про свою незгоду з вимогою щодо скасування вироку апеляційного суду із закриттям справи, вважають правильним цей вирок змінити, виключити з обвинувачення кваліфікацію дій засуджених за ознакою організованої злочинної групи.

Щодо ОСОБА_11 вирок у касаційному порядку не оскаржено.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених і захисників на підтримання своїх касаційних скарг, пояснення прокурора про необхідність часткового задоволення касаційних скарг захисника ОСОБА_1 і засудженого ОСОБА_6 та, через порушення вимог ст. 400 КПК України, зміни щодо останнього вироку апеляційного суду, пом'якшення покарання до розміру визначеного у попередньому вироку суду апеляційної інстанції, в решті вирок від 20 вересня 2011 року, а також постановлену апеляційним судом

20 вересня 2011 року ухвалу просив залишити без зміни, а подані скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах засуджених і захисників, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно з вимогами, передбаченими статтями 362, 378 КПК України, апеляційна інстанція, у разі проведення судового слідства та постановлення вироку, повинна керуватись положеннями, що містяться у главах 26-28 цього Кодексу (1001-05) , дотримуючись засад змагальності і принципу диспозитивності, визначених у ст. 16-1 КПК України. Водночас, відповідно до ст. 53, ч. 1

ст. 362 КПК України, суд також зобов'язаний забезпечити можливість здійснення учасниками судового розгляду їх процесувальних прав, у тому числі давати пояснення з приводу поданих апеляцій.

У силу ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Виходячи зі змісту вказаної норми закону, вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах, зібраних повно, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину та винуватість підсудних у його вчиненні з достовірністю випливають із матеріалів справи. Тому у вироку повинні бути проаналізовані й оцінені, з точки зору стосовності, допустимості, достовірності та достатності всі зібрані та розглянуті в судовому засіданні докази.

Відповідно до вимог статей 334, 335 КПК України у мотивувальній частині вироку має бути також наведена оцінка доводів, висунутих підсудними на свій захист, викладено мотиви з яких їх відкинуто; резолютивна частина вироку не може містити суперечності, повинна бути сформульована таким чином, щоб при його виконанні ніяких сумнівів не виникало.

Крім того, за положеннями статей 399, 400 КПК України, вказівки касаційного суду є обов'язковими для суду апеляційної інстанції при повторному розгляді справи; посилення покарання або застосування закону про більш тяжкий злочин при новому розгляді справи апеляційним судом допускається тільки за умови, що вирок було скасовано за м'якістю покарання або у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин за скаргою прокурора або потерпілого чи його представника, а також коли при новому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.

Під час апеляційного розгляду даної кримінальної справи апеляційний суд указаних вимог закону не дотримався.

Як убачається з матеріалів справи, вона розглядалась в апеляційному порядку за апеляціями прокурора, засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на вирок суду першої інстанції.

Апеляційний суд, задовольнивши частково клопотання прокурора стосовно проведення судового слідства у певних межах, вирішив, що дослідженню підлягають лише ті докази правильність оцінки яких оспорюються прокурором в апеляції, у зв'язку з чим визнав необхідним допитати певних потерпілих і свідків, а також оголосити показання та протоколи слідчих дій з участю потерпілих, які померли.

Між тим, засуджені в своїх апеляціях, заперечуючи правильність встановлення фактичних обставин, також оспорювали належну оцінку місцевим судом доказів. Проте, апеляційний суд на це не зважив. Відповідно до протоколу судового засідання (т. 55 а. с. 206-207, 248-253) заявлені стороною захисту - засудженим ОСОБА_5, захисниками

ОСОБА_3, ОСОБА_65 у ході судового слідства клопотання про виклик і допит ряду свідків, дослідження окремих документів, витребування матеріалів перевірок за скаргами засуджених щодо порушення права на захист і застосування незаконних методів слідства, які на їх переконання спростовують обвинувачення, апеляційний суд відхилив без наведення переконливих мотивів. Таким чином принцип рівності прав сторін у наданні доказів та їх дослідженні не було дотримано у повній мірі.

Незважаючи на те, що в апеляції прокурора ставилось питання про погіршення становища засуджених, вони за правилами Глави 26 і, зокрема, ст. 300 КПК України по епізодам обвинувачення, за якими апеляційний суд постановив свій вирок, не допитувались та їх показань у вироку не наведено. Суд, за клопотанням прокурора, обмежився оголошенням представлених у справі показань ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_11 на досудовому слідстві. Даних про те, що в ході апеляційного розгляду засуджені відмовились від дачі показань по епізодам обвинувачення, за якими апеляційним судом постановлено свій вирок, немає. Не досліджувались апеляційним судом й показання засуджених, які вони давали під час розгляду справи судом першої інстанції. Отже апеляційною інстанцією при постановлені вироку вимоги статей 67, 300, 301, 334 КПК України належно не виконано.

У вироку апеляційного суду, а також й в ухвалі цього суду зазначено, що висновку стосовно вирішення поданих апеляцій суд дійшов, заслухавши у тому числі пояснення засуджених та їх захисників. Проте, згідно з протоколом судового засідання, суд лише з'ясував чи підтримують засуджені та захисники свої апеляції та їх позицію щодо апеляції прокурора. По суті поданих засудженими апеляцій, останнім та їх захисникам дати пояснення на обґрунтування заявлених вимог судом запропоновано не було і таких пояснень вони не давали. Цим суд порушив право засуджених на захист під час апеляційного перегляду справи.

У порядку ст. 395 КПК України колегія суддів відзначає й те, що у більшості потерпілих, які брали участь в апеляційному розгляді справи при проведенні часткового судового слідства, навіть не було з'ясовано їх ставлення до поданих апеляцій.

За матеріалами справи засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_8 у ході апеляційного розгляду не погоджувались із підставністю апеляційних вимог прокурора, у тому числі щодо кваліфікації дій за ознакою їх вчинення у складі організованої злочинної групи. Аргументуючи свою позицію посилались на фактичні дані, що містяться у справі, яким давали свою оцінку. Проте, у вироку ці доводи не викладено і не зазначено з яких мотивів їх відкинуто.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 КК України, злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його вчиненні брали участь троє і більше осіб, які попередньо зорганізувались у стійке обєднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Констатуючи у вироку, що у квітні 2005 року, перед вчиненням першого злочину ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6,

ОСОБА_7 і ОСОБА_8 зорганізувались у стійке об'єднання для вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів корисливої спрямованості, діяли за єдиним розробленим планом і керівна роль у цьому належала ОСОБА_5, апеляційний суд послався в основному на показання потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_13 ОСОБА_19, ОСОБА_60, ОСОБА_23, ОСОБА_34, ОСОБА_39, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_51, ОСОБА_64, ОСОБА_45, ОСОБА_49, ОСОБА_52, ОСОБА_55, ОСОБА_35, свідків ОСОБА_66,

ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_48 та установлені судом першої інстанції фактичні обставини подій.

Однак перевірені матеріали справи свідчать, що такий висновок суду не ґрунтується на всебічному аналізі точного змісту показань указаних осіб. Більш того, суд не звернув уваги, що відповідно до протоколу судового засідання (т. 55 а. с. 122-128) свідок ОСОБА_68 навпаки твердив, що серед засуджених лідера не було, як працівники міліції вони мали право перевіряти оперативну інформацію на території інших адміністративних районів із вилученням наркотичних засобів.

Переконливих доказів того, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8 діяли за усім їм відомим заздалегідь розбленим планом, який би у кожному випадку передбачав чіткий розподіл функцій усіх учасників щодо його досягнення, у вироку апеляційного суду не міститься. Допустив суд суперечності своїх висновків й при визначенні спрямованості умислу засуджених, зокрема щодо об'єднання їх в організовану злочинну групу задля досягнення єдиної для всіх корисливої мети. Так, по епізоду відносно ОСОБА_13 суд установив, що після доставлення потерпілого до пункту дільничих інспекторів міліції та складання протоколу вилучення в нього наркотичної речовини,

ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у подіях, пов'язаних із заволодінням транспортним засобом ОСОБА_13 та продажем цього автомобіля участі не брали.

Вдавшись до перелічення установлених, за висновками суду, певних ознак організованої злочинної групи, конкретних доказів на підтвердження її стійкості, здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціювання, тобто ефективно протидіяти внутрішнім чи зовнішнім факторам, що можуть її дезорганізувати, суд в оскаржуваному вироку не навів. Не співставив апеляційний суд у логічному взаємозв'язку й свої висновки щодо вчинення засудженими злочинів у складі організованої злочинної групи з установленими судом першої інстанції фактичними обставинами справи, з якими він погодився.

Крім того, зміст мотивувальної частини вироку апеляційного суду указує на те, що апеляційна інстанція визнала правильними висновки суду першої інстанції про винуватість засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у вчиненні ними ряду злочинів, як службовими особами правоохоронного органу зловживань владою і службовим становищем, використанні їх всупереч інтересам служби та з корисливих мотивів, чим заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам, інтересам громадян та державним інтересам, що виразилось у підриві авторитету державної влади - правоохоронного органу. Також погодився апеляційний суд із тими фактичними обставинами справи, які були установлені судом першої інстанції по епізодам щодо потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_19, ОСОБА_60, ОСОБА_23, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_39, ОСОБА_44, ОСОБА_61, ОСОБА_45, ОСОБА_49, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_55, ОСОБА_53 та ОСОБА_57 Ці фактичні обставини справи, за яких було вчинено злочини у вироку апеляційного суду, на відміну від вироку місцевого суду, не викладено.