Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С.С.

суддів: Дембовського С.Г., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Шевченко О.О.,

захисника ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні 3 травня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь при розгляді справи судом апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2012 року.

Вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 3 листопада 2011 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. На підставі ст. 76 КК України покладено обов'язок з'являтись в органи кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 25 жовтня 2010 року о 20 год. 55 хв., керуючи автомобілем MITSUBISHI LANCER EVO реєстраційний номер НОМЕР_3, рухаючись по проспекту Кірова у м. Сімферополі з боку пл. Куйбишева зі швидкістю 71,4 км/г, що перевищує дозволену в населеному пункті, під'їжджаючи до зупинки громадського транспорту біля магазину «Метелиця», при виникненні небезпеки для руху, яку він об'єктивно міг виявити, належним чином не відреагував на зміну дорожньої обстановки, в результаті чого при появі автомобіля «ВАЗ 2121» реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3, кримінальну справу стосовно якого закрито на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» (3680-17) , який виїхав на зустрічну смугу руху, не вжив заходів до зниження швидкості і зупинки, застосував небезпечний і необґрунтований маневр повороту вправо і вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент заподіяння.

Причиною цієї дорожньо-транспортної пригоди і її наслідків стало порушення водієм ОСОБА_2 п.п. 1.5.,12.3,12.4 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) .

Вироком Апеляційного суду АР Крим від 17 лютого 2012 року вирок місцевого суду скасовано в частині призначеного покарання та постановлено новий вирок яким ОСОБА_2 за ч.2 ст. 286 КК України призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

У касаційній скарзі прокурор просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме ст. 69 КК України та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції вказуючи на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, а саме на безпідставне засудження його за ч.2 ст. 286 КК України.

На касаційну скаргу ОСОБА_2 надійшли заперечення від представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який не підтримав касаційну скаргу подану прокурором та підтримав касаційну скаргу засудженого, оскільки вважає, що по справі допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, пояснення захисника ОСОБА_1, який підтримав касаційну скаргу засудженого, обговоривши доводи скарг та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а судові рішення скасуванню з наступних підстав.

Як убачається із матеріалів справи органи досудового слідства обґрунтовуючи доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину посилаються на висновок експерта Кримського НДІСЕ №737 від 15 березня 2010 року згідно з яким ОСОБА_2, керуючи автомобілем за вказаних в його обвинуваченні обставин мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2121» не змінюючи напрямку руху і тим самим уникнути наїзд на пішохода. Дії водія автомобіля «ВАЗ-2121» визнані такими, що не знаходяться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Під час розгляду справи по суті постановою суду від 9 червня 2011 року була призначена судово-автотехнічна експертиза, проведення якої доручено експертам Кримського НДІСЕ (т.2 а.с.96) на вирішення якої були поставлені питання в тому числі й ті, які ставились перед попереднім експертом, а саме: яка була швидкість руху автомобіля ОСОБА_2; чи мав він технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ» та попередити наїзд на пішохода ОСОБА_4; як повинен був діяти пішохід ОСОБА_4 в даній дорожній обстановці; чи знаходяться дії водіїв автомобілів в причинному зв'язку з ДТП. Як убачається з висновку експерти не змогли надати відповідь на всі поставлені питання, посилаючись на необхідність надання їм додаткових вихідних даних, які можливо отримати в результаті проведення по справі додаткових процесуальних дій. Але суд першої інстанції не зважаючи на ці обставини не вжив заходів для встановлення цих обставин і в порушення вимог ст. 22 КПК постановив вирок посилаючись на попередній висновок експерта, який піддавався сумніву в судовому засіданні. Таким чином судом першої інстанції було допущено істотне порушенням вимог кримінально процесуального закону, оскільки воно перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок, що є підставою для скасування постановленого по справі вироку.

Зазначені обставини апеляційний суд не перевірив, хоча вони були викладені в апеляції захисника ОСОБА_7, поданої в інтересах засудженого ОСОБА_2.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів уважає, що вирок місцевого суду та вирок апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо доводів прокурора викладених в касаційній скарзі про неправильне застосування ст. 69 КК та призначення ОСОБА_2 покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу і є надмірно м'яким, то вони в даному випадку не дають підстав для скасування судових рішень, оскільки питання про призначення покарання буде вирішуватись судом першої інстанції під час нового розгляду справи в залежності від доведеності вини підсудного у вчинені інкримінованого йому злочину.

Під час нового розгляду справи суду необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити обставини справи та у разі доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, призначити йому покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги прокурора та засудженого задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 3 листопада 2011 року та вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2012 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.