Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С.С.,суддів Дембовського С.Г., Кравченка С.І., за участю прокурора Гошовської Ю.М.,засудженого ОСОБА_5розглянула в судовому засіданні в м. Києві 03 травня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_5 на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2011 року, ухвалу і вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 листопада 2011 року.

Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2011 року засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, неодноразово судимого, останній раз 11 квітня 2007 року за ч. 2 ст. 186 КК України на 3 роки 8 місяців позбавлення волі, 15 вересня 2009 року звільненого умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 4 дні,

за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, судимості не має в силу ст. 89 КК України,

за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

За вироком районного суду ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнано винними і засуджено за те, що вони 10 листопада 2010 року приблизно о 21-й годині за попередньою змовою між собою проникли у приміщення колишньої шкільної майстерні, розташованої за адресою: вул. Лівобережна, 4 в смт. Власівка м. Світловодська Кіровоградської області, звідки таємно повторно викрали електродвигун до свердлильного верстату 2М-112 вартістю 360 грн та два електродвигуни до токарного верстата ТВ-4 вартістю по 590 грн кожний, завдавши Власівській селищній раді матеріальної шкоди на суму 1540 грн.

Крім того, ОСОБА_6 повторно, з проникненням у приміщення тієї ж шкільної майстерні, таємно викрав майно Власівської селищної ради:

28 листопада 2010 року приблизно о 18-й годині - електродвигун до верстата СТ-120 вартістю 590 грн;

01 грудня 2010 року приблизно о 23-й годині - два електродвигуна до токарного верстату ТВ-4 вартістю по 360 грн кожен;

06 грудня 2010 року приблизно о 21-й годині - обмежувальну планку до фуговочно-пилочного верстата, 20 напильників, комплект механічний та комплект з механіки на загальну суму 287 грн;

10 грудня 2010 року приблизно о 18-й годині - п'ять захисних кожухів до токарних верстатів загальною вартістю 230 грн.

Вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 листопада 2011 року вирок районного суду щодо ОСОБА_5 в частині призначеного покарання скасовано. ОСОБА_5 призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 листопада 2011 року вирок районного суду щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

У касаційних скаргах прокурор просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_5 у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, оскільки на його думку, апеляційний суд порушив вимоги ст. 334 КПК України, включивши до мотивувальної частини вироку епізоди обвинувачення засудженого ОСОБА_6

Крім того, прокурор також просить скасувати судові рішення, постановлені щодо ОСОБА_6, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на неправильне застосування кримінального закону, оскільки суд, виходячи за межі своєї компетенції, встановив періодичність реєстрації засудженого ОСОБА_6 у кримінально-виконавчій інспекції.

У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 порушує питання про невідповідність покарання, призначеного йому апеляційним судом, тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості та просить пом'якшити призначене йому покарання. При цьому вказує, що суд безпідставно не зарахував у строк відбування покарання перебування його під вартою по цій справі в ході досудового слідства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційні скарги частково, просила судові рішення щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінити, засудженого, який підтримав свою касаційну скаргу та просив пом'якшити призначене йому покарання, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за обставин, детально викладених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка.

Дії засуджених за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційних скаргах.

Щодо доводів засудженого ОСОБА_5 про невідповідність призначеного йому покарання тяжкості злочину та даним про його особу, то вони є безпідставними.

Так, суд апеляційної інстанції, постановляючи свій вирок в частині призначення покарання ОСОБА_5, врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину та характеристику особи засудженого, у тому числі обставину, що пом'якшує його покарання - щире каяття. При цьому суд взяв до уваги що вчинений ним злочин належить до категорії тяжких, сам

ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, в результаті чого має не зняті та непогашені судимості, а за місцем проживання характеризується посередньо.

Прийнявши до уваги всі ці обставини у їх сукупності, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є недоцільним та за своїм видом недостатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

При цьому, поза увагою суду не залишилось те, що ОСОБА_5 вину у вчиненому злочині визнав повністю та розкаявся у вчиненому, а заподіяна злочином матеріальна шкода відшкодована, на підставі чого призначив йому найнижче покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину форми вини і мотивів злочину.

Однак, постановляючи свій вирок щодо ОСОБА_7, суд апеляційної інстанції, формулюючи обвинувачення визнане судом доведеним, навів ще чотири епізоди злочинного діяння, яке було вчинене ОСОБА_6 та у вину ОСОБА_7 не ставилось, допустивши таким чином порушення процесуального законодавства.

Також судом апеляційної інстанції не було враховано, що в ході досудового і судового слідства ОСОБА_5 обирався запобіжний захід у вигляді взяття під варту, в результаті чого до строку покарання засудженого не було зараховано термін його попереднього ув'язнення.

Крім того, суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, покладаючи на останнього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, і при цьому встановлюючи періодичність проведення реєстрації, вийшов за межі своїх повноважень, оскільки це питання, відповідно до ч. 3 ст. 13 Кримінально-виконавчого кодексу України віднесено виключно до компетенції кримінально-виконавчих інспекцій.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції, постановляючи вироки щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 допустили порушення кримінально-процесуального законодавства.

Проте такі порушення не тягнуть за собою безумовне скасування постановлених у справі судових рішень і можуть бути виправлені шляхом їх зміни.

Оскільки судом апеляційної інстанції порушення закону, допущені районним судом, не були виправлені, то його ухвала також підлягає зміні.

Керуючись статтями 394- 396, 411 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 листопада 2011 року щодо ОСОБА_6, а також вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 листопада 2011 року щодо ОСОБА_5 змінити.

В порядку ст. 411 КПК України зарахувати ОСОБА_5, в строк відбування покарання його перебування під вартою з 02 липня 2011 року по 12 вересня 2011 року.

Виключити з вироку Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 листопада 2011 року щодо ОСОБА_5 епізоди крадіжок від

28 листопада, 01, 06 та 10 грудня 2010 року.

Виключити з вироку Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2011 року посилання на періодичність явки ОСОБА_6 для реєстрації.

У решті ці судові рішення залишити без зміни.