Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С.С.,суддів Дембовського С.Г., Кравченка С.І.,за участю прокурора Деруна А.І. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 03 травня 2012 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 червня 2011 року.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 червня 2011 року скаргу ОСОБА_5 на постанову дільничного інспектора СУІМ Мелітопольського МВ ГУ МВС України в Запорізькій області Юркіна П.С. від 31 серпня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 29 червня 2011 року вказану постанову залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування зазначених судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального законодавства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи, у тому числі і матеріали, на підставі яких було прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-2 КПК України, розглянувши скаргу на постанову прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи, суддя залежно від того, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги ст. 99 цього Кодексу, або скасовує постанову про відмову в порушенні справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки, або залишає скаргу без задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 99 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи при відсутності підстав до її порушення.

За ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

27 серпня 2009 року до Мелітопольського МВ ГУМВС України у Запорізькій області надійшла заява ОСОБА_5 про те, що невідомі громадяни демонтують металеву огорожу за адресою: АДРЕСА_1. Постановою дільничного інспектора СУІМ Мелітопольського МВ ГУ МВС України в Запорізькій області Юркіна П.С. від 31 серпня 2009 року у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_5 було відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

Розглядаючи скаргу ОСОБА_5 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, суд першої інстанції витребував і оглянув матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи, і обгрунтовано встановив, що підстав для задоволення скарги останнього і скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи немає.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі яких було відмовлено у порушенні кримінальної справи, згідно з рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 липня 2008 року ОСОБА_7 зобов'язано не чинити ОСОБА_8 перешкоди у здійснені ним права власності по розпорядженню і демонтажу будівельних матеріалів, розташованих в АДРЕСА_1. Відповідно до копії державного акту на право приватної власності серії ЗП 0284 зазначена земельна ділянка належить ОСОБА_5

Відповідно до пояснень державного виконавця Носова Д.С., які він надавав в ході проведення перевірки за заявою ОСОБА_9, 27 серпня 2009 року об 11-й годині на підставі виконавчого листа № 2-382 був проведений демонтаж будівельних матеріалів, які на праві власності належали

ОСОБА_8, але знаходились на ділянці по АДРЕСА_1 в тому числі проводився і демонтаж металевого хвильового шифера, яким була огороджена вказана ділянка. Під час проведення даних виконавчих дій ОСОБА_7 не чинила перешкод щодо демонтажу будівельних матеріалів.

Також у своїй заяві про вчинення злочину ОСОБА_5 повідомляв лише про демонтаж металічної огорожі на його ділянці, а не про крадіжку металевих воріт, крім того зазначав суму завданої йому шкоди, однак не вказував, якими саме діями йому така шкода була спричинена.

Таким чином, суд першої інстанції, розглянувши скаргу ОСОБА_5 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, дослідивши матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи, дійшов правильного висновку, що підстав для задоволення скарги останнього і скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи немає.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляцію ОСОБА_5 на постанову міськрайонного суду, перевірив його доводи, які є аналогічними доводам касаційної скарги, і залишив її без задоволення, з наведенням у своїй ухвалі докладних мотивів такого рішення, з якими погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування або зміни постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 червня 2011 року залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.