Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючої Григорєвої І.В., суддів:Єленіної Ж.М., Фурика Ю.П.,за участю прокурора Гошовської Ю.М. розглянула в судовому засіданні в місті Києві 26 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Великолепетиського районного суду Херсонської області від 19 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 18 жовтня 2011 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 185 КК України на строк 1 рік, за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 остаточно визначено покарання - 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду вирок залишений без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він 30 січня 2011 року приблизно о 03:00 у стані алкогольного сп'яніння в с. Князе-Григорівка Великолепетиського району Херсонської області, знаходячись в будинку по АДРЕСА_1, таємно викрав у ОСОБА_6 мобільний телефон «Моторола-С 115» разом із сім-картою «МТС» загальною вартістю 130 грн, заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_5 5 лютого 2011 року приблизно о 22:30 у стані алкогольного сп'яніння проник у будинок АДРЕСА_2, де з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих, намагався заволодіти грошима ОСОБА_7 та ОСОБА_8, але свій умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, а саме у зв'язку з відсутністю у потерпілих грошей.

Він же в цей же день повторно приблизно о 22:45 проник у будинок АДРЕСА_3, де з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, намагався заволодіти грошима ОСОБА_9, але свій умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, а саме у зв'язку з відсутністю грошей у потерпілої.

5 лютого 2011 року приблизно о 23:00 ОСОБА_5 повторно проник у будинок ОСОБА_10 по АДРЕСА_4, де з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, намагався відкритого заволодіти грошима останньої, але свій умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування постановлених судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі винного внаслідок м'якості, а також істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону - ст. 377 КПК України судом апеляційної інстанції. Вважає, що суд безпідставно застосував до засудженого ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу частково та просив направити справу на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення на наступних підставах.

Обгрунтованість засудження ОСОБА_5 та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. ст. 186 КК України у касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Як убачається з вироку, при призначенні засудженому покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, в достатній мірі врахував як ступінь тяжкості вчинених злочинів, так і дані про його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, і, зокрема те, що він визнав вину, розкаявся, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання. Крім того, судом було враховано думку прокурора, який просив призначити засудженому покарання із застосуванням статей 75, 76 КК України.

Тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов обгрунтованого висновку про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням. З прийнятим рішенням з наведенням належних мотивів погодилася й апеляційна інстанція, переглядаючи справу за апеляцією прокурора.

За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України, у зв'язку з чим вважати його надто м'яким за доводами касаційної скарги прокурора, підстав не вбачається.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, в тому числі й порушення судом апеляційної інстанції ст. 377 КПК України, які б тягли скасування чи зміну постановлених судових рішень, не виявлено.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Великолепетиського районного суду Херсонської області від 19 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 18 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.