Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григорєвої І.В.,суддів:Єленіної Ж.М., Фурика Ю.П.,за участю прокурора Підвербної Г.Я.,засудженого ОСОБА_5,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 26 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 серпня 2011 року.

Вказаним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що

не має судимості,

засуджено до покарання: за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років; за ст. 128 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 1 ст. 129 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі на строк до 2 роки; за ч. 3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна, яке є його власністю; за ч. 3 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 11 років. На підставі частин 1, 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_6 30 221,00 грн та 50 000,00 грн моральної шкоди; на користь ТОВ "Азовнефтепродукт плюс" у м. Новоазовську в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 267,84 грн та 803,52 грн - на користь держави за проведення судових експертиз.

Вирішено питання про речові докази.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 10 серпня 2009 року приблизно о 17:30, їдучи в автомобілі "ЗАЗ-DAEWOO T13110 СПГ" (реєстр. номер НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_7, який належав останньому на праві особистої власності, на відстані 1 км від траси сполученням Донецьк-Слов'янськ, у напрямку с. Зорі Костянтинівського району Донецької області, в районі повороту до "Щербинівської птахофабрики" дістав зі своєї сумки макет автомата системи Калашникова калібру 5,45 мм, моделі АКС-74У та направив його на ОСОБА_7, який сприйняв цей макет як справжню зброю. ОСОБА_5 погрожував його застосувати (тобто погрожував при цьому застосувати насильство, небезпечне для життя і здоров'я потерпілого) і незаконно заволодів вказаним автомобілем вартістю 39 291,29 грн, після чого став розпоряджатися ним на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на вказану суму.

Приблизно о 18:00 цього ж дня, перебуваючи у вказаному місці, ОСОБА_5 заздалегідь заготовленим скотчем, зв'язав руки і ноги ОСОБА_7, а також заклеїв рот і очі, поклав потерпілого в багажник його автомобіля, який закрив на замок, тим самим незаконно позбавив волі ОСОБА_7, завдаючи йому вищеописаними діями фізичних страждань.

Крім того, 10 серпня 2009 року приблизно о 18:30 там само ОСОБА_5, направивши на ОСОБА_7 вищезазначений макет автомата системи Калашникова, який потерпілий сприйняв як справжній, і, загрожуючи ОСОБА_7 застосувати зброю (тобто загрожуючи застосувати насильство, небезпечне для життя і здоров'я потерпілого), вчинив розбійний напад на ОСОБА_7, заволодівши майном потерпілого на загальну суму 1460 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 11 серпня 2009 року приблизно о 02:05 приїхав на вказаному автомобілі на територію автозаправки ТОВ "Азовнефтепродукт плюс" № 47 "Лукойл", що по вул. Ємельянова, 1 у м. Костянтинівці Донецької області, де будучи особою, яка раніше вчинила розбій, шляхом вільного доступу проник до приміщення вказаної автозаправки, напав на касира ОСОБА_8 та охоронця ОСОБА_9, спрямовував на них заздалегідь взятий із собою той самий макет автомата, який потерпілі сприйняли як справжній Висловлюючи на їх адресу погрози його застосування (тобто погрожуючи насильством, небезпечним для їх життя і здоров'я) ОСОБА_5 заволодів грошима ТОВ "Азовнефтепродукт плюс" у розмірі 238,45 грн, завдавши тим самим підприємству матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Після цього 11 серпня 2009 року приблизно о 02:10 ОСОБА_5 біля приміщення вказаної автозаправки направив на ОСОБА_11 наявний у нього макет автомата і, погрожуючи потерпілому застосувати зброю, (тобто погрожуючи насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого), повторно незаконно заволодів транспортним засобом мікроавтобусом Mersedes-Benz 210 DПЕ (реєстр. номер НОМЕР_2) вартістю 95 019,18 грн, що належав ОСОБА_11 на праві приватної власності, після чого став розпоряджатися автівкою на власний розсуд, завдавши тим самим потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_5 наніс ОСОБА_11 більше двох ударів задньою частиною макета автомата по лобовій частині голови, від яких потерпілий упав на асфальт. У результаті злочинних дій ОСОБА_5, ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 о 04:30 помер.

Заволодівши в указаний спосіб автівкою ОСОБА_11, 11 серпня 2009 року приблизно о 02:15 ОСОБА_5 направив на пасажирів цього автомобіля ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 наявний у нього макет автомата, який потерпілі сприйняли як справжній, і став погрожувати їх вбити. Потерпілі сприйняли цю погрозу реально, оскільки бачили вчинені перед цим дії ОСОБА_5 щодо власника автомобіля ОСОБА_11, усвідомлювали серйозність намірів ОСОБА_5, і мали реальні підстави побоюватися здійснення цієї загрози.

Пізніше, приблизно о 02:20, у салоні автомобіля Mersedes-Benz 210 DПЕ ОСОБА_5, почавши рух зазначеного транспортного засобу, направив на вищеперерахованих пасажирів наявний у нього макет автомата, і погрожуючи їх убити, наказав усім покинути салон автомобіля. При цьому ОСОБА_17, вистрибуючи з рухомого автомобіля під керуванням ОСОБА_5, не втримавшись на ногах і втративши рівновагу, впала на асфальт, унаслідок чого отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які настали в результаті необережності, тобто злочинної самовпевненості ОСОБА_5

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі, просить судові рішення щодо нього змінити, пом'якшити призначене покарання, зазначаючи, що суд не повною мірою врахував обставини, які його пом'якшують. Зокрема, суд не врахував, що на утриманні ОСОБА_5 знаходяться двоє неповнолітніх дітей і, що він вчинив злочини унаслідок збігу тяжких особистих і сімейних обставин. Також указує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильну кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки по справі не встановлено механізм заподіяння смерті потерпілому. Зазначає, що після постановлення вироку його тривалий час не ознайомлювали з матеріалами кримінальної справи, чим порушили його право на захист.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_5 на підтримання касаційної скарги, який просив пом'якшити призначене йому покарання, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на досліджених судом першої інстанції доказах, яким суд дав належну оцінку.

Твердження засудженого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не можуть бути предметом перевірки суду касаційної інстанції, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України фактичні обставини справи, які були предметом перевірки та оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду в касаційному порядку не підлягають.

Отже, при розгляді решти доводів, викладених у касаційній скарзі колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених цими судами.

Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначених дій суд у вироку обґрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами, яким дав належну оцінку. У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 не оспорює правильність кваліфікації його дій за ст. 128, ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.

Що ж стосується висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 в умисному заподіянні ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, то вони підтверджуються дослідженими та належно оціненими судом доказами, докладно наведеними у судових рішеннях.

Засуджений ОСОБА_5 підтвердив, що ОСОБА_11 намагався витягнути його з автомобіля. Як саме потерпілий його витягував і чи наносив він при цьому удари, засуджений не пам'ятає, оскільки перебував у збудженому стані.

Разом із тим, винуватість ОСОБА_5 підтверджується: показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_13 та ОСОБА_17, які вказали на те, що ОСОБА_5 ударив ОСОБА_11 задньою частиною автомата в область голови; показаннями свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_12, які також підтвердили, що через незначний проміжок часу після спроби витягнути ОСОБА_5 із салону автомобіля ОСОБА_11 втратив свідомість і йому викликали швидку медичну допомогу.

За висновком судово-медичної експертизи смерть потерпілого настала від закритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася численними переломами кісток склепіння та основи черепа, субдуральним крововиливом, субарахноїдальними крововиливами, розмозженням речовини головного мозку в області лобових часток, набряком головного мозку і легень.

Допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_19, підтвердив, що наявні у ОСОБА_11 ушкодження могли утворитись у результаті не менше двох прямих ударів тупим твердим предметом, у тому числі, можливо, і тильною частиною макета автомата та при цьому утворення будь-яких зовнішніх ушкоджень у вигляді саден шкіри або подряпин не обов'язкове. Отримання зазначеного ушкодження в результаті падіння на спину з висоти людського зросту навіть з доданим поштовхом прискоренням тілу є малоймовірним.

Сукупністю цих доказів спростовано доводи ОСОБА_5 про відсутність причинного зв'язку між його діями та наслідками - смертю потерпілого ОСОБА_11

Дії засудженого кваліфіковано відповідно до встановлених судом обставин вчинення злочину і підстав вважати неправильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 121 КК України у колегії суддів немає.

Непереконливими є доводи засудженого у касаційній скарзі про суворість призначеного покарання.

Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У справі встановлено, що при призначенні засудженому ОСОБА_5 покарання суд урахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу винного та обставини, що впливають на покарання.

Водночас суд зважив на характер (зміст) протиправних дій, їх наслідки та належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов вірного висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 лише в умовах ізоляції його від суспільства. Покарання, яке за своїм видом та розміром відповідає вимогам закону, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.

Доводи у касаційній скарзі засудженого про неправильне застосування судом кримінального закону, зокрема ч. 2 ст. 70 КК України, також є непереконливими.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 70 КК України при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК України (2341-14) , яка передбачає більш суворе покарання. При цьому, якщо хоча б один зі злочинів, що входить у сукупність, є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для цього виду покарання в Загальній частині КК України (2341-14) .

Частиною 2 ст. 63 вказаного кодексу встановлено максимальну межу такого виду покарання, як позбавлення волі, яка дорівнює 15 рокам.

При виборі принципу призначення покарання (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання призначених покарань) суд повинен враховувати, крім даних про особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання кожного з них, вид сукупності (реальна чи ідеальна), тяжкість наслідків кожного злочину окремо та їх сукупності тощо.

З вироку вбачається, що призначене ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років не перевищує встановленої законом максимальної межі. У зв'язку з цим неможливо погодитися з доводами засудженого про неправильне застосування судом закону при призначенні йому покарання за сукупністю злочинів.

Посилання засудженого ОСОБА_5 на порушення його права є неспроможними. З матеріалів справи убачається, що засудженому було забезпечено реалізацію його права на ознайомився з матеріалами кримінальної справи (т. 2, а.с. 446-447).

Апеляційний суд усі доводи апеляції засудженого розглянув і з наведенням відповідних мотивів визнав їх неспроможними. Апеляційний розгляд проведено відповідно до закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

При перевірці справи в касаційному порядку істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

З огляду на викладене підстав для зміни постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень на предмет пом'якшення йому покарання, як на це міститься посилання у скарзі, колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 серпня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.