Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Фесенка Л.І.,суддів:Вільгушинського М.Й., Слинька С.С., за участю прокурора Сорокіної О.А., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 23 листопада

2011 року щодо ОСОБА_5

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимості не має,

засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 14 лютого 2011 року приблизно о 08:10, біля будинку № 7 по

вул. Вербицького у м. Тернополі безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, ігноруючи елементарні правила поведінки, моралі та пристойності, виявляючи явну неповагу до суспільства, під час сварки двічі вдарив кулаком у обличчя ОСОБА_6, завдавши йому легких тілесних ушкоджень.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 23 листопада 2011 року вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про необхідність скасування постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Вказує, що суд не мав достатніх підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу частково, вважала необхідним виключити з мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень вказівку про завдання діями ОСОБА_5 значної шкоди громадському порядку, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 296 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів прокурора про безпідставність звільнення судом засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, то вони є непереконливими.

Так, мотивуючи своє рішення про доцільність застосування до ОСОБА_5 ст. 75 КК України, суд урахував як ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, так і дані, що характеризують його особу, зокрема те, що він позитивно характеризується, має постійне місце проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, а також його сімейний та матеріальний стан, та дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_5 без реального відбування призначеного йому покарання.

Крім того, обставини, на які вказує прокурор, мотивуючи необхідність призначення ОСОБА_5 реального покарання, відображають лише суб'єктивне ставлення засудженого до вчиненого та не обтяжують його покарання.

З урахуванням сукупності перелічених обставин колегія, суддів дійшла висновку про те, що рішення суду про звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням є мотивованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Твердження прокурора про незаконність ухвали апеляційного суду також не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 365 КПК України вирок, ухвала чи постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом у межах апеляції.

Як убачається з матеріалів справи, вирок щодо ОСОБА_5 оскаржувався лише самим засудженим, який у своїй скарзі не порушував питання про невідповідність призначеного йому покарання тяжкості вчиненого ним злочину та його особі. Від прокурора апеляції на цей вирок не надходило.

Розглянувши справу за скаргою засудженого суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі навів обґрунтовані відповіді на всі доводи засудженого щодо допущених, на його думку, судом першої інстанції порушень, та мотиви залишення його апеляції без задоволення, а вироку районного суду - без зміни.

Ухвала апеляційного суду є мотивованою та цілком відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Разом із тим, суд, формулюючи обвинувачення, визнане судом доведеним, припустився помилки, зазначивши, що діями ОСОБА_5 завдано значної шкоди громадському порядку, оскільки диспозиція інкримінованої засудженому статті не містить такої кваліфікуючої ознаки.

Однак указане порушення не тягне за собою безумовного скасування постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень, оскільки воно може бути виправлено шляхом їх зміни.

Інших порушень вимог матеріального чи процесуального закону, які тягнуть за собою скасування судових рішень, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 23 листопада 2011 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Виключити з мотивувальної частини вказаних судових рішень вказівку про завдання діями ОСОБА_5 значної шкоди громадському порядку.

У решті судові рішення залишити без зміни.