Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Фесенка Л.І.,суддів Вільгушинського М.Й., Слинька С.С., за участю прокурора Матюшевої О.В., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_5 - адвоката Афенді В.П. на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 06 березня 2012 року.

Вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 листопада 2011 року засуджено:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого, останнього разу - 20 лютого 2004 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України на 4 роки 3 місяці позбавлення волі, звільненого 15 вересня

2008 року по відбуттю строку покарання,

за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 6 місяців.

Також по справі засуджено ОСОБА_7, судові рішення щодо якого не оскаржуються.

За вироком суду та ОСОБА_7 визнано винним у замаху, а ОСОБА_5 у повторному замаху на відкрите викрадення чужого майна із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілих, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, за таких обставин.

26 серпня 2011 року приблизно о 23-й годині ОСОБА_7 і ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на вул. Шмідта в м. Очакові Миколаївської області, побачили ОСОБА_8 та ОСОБА_9, і вирішили заволодіти їх майном.

ОСОБА_5 раптово схопив ОСОБА_8 і став зривати з її шиї золотий ланцюжок, завдаючи при цьому ударів у різні частини тіла. ОСОБА_7, у свою чергу, став зривати з руки потерпілої золотий браслет. Коли на допомогу ОСОБА_8 підбіг її чоловік - ОСОБА_9, ОСОБА_5 зірвав з його шиї золотий ланцюжок з кулоном і почав тікати. ОСОБА_7 вихопив у ОСОБА_8 сумочку з мобільними телефонами і також став тікати.

Проте засуджені не довели свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані.

Вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 06 березня 2012 року вирок міськрайонного суду в частині призначення засудженому ОСОБА_5 покарання змінено. Постановлено вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ч. 3 ст. 68 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про зміну вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_5, просить звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Посилається на невмотивованість рішення суду апеляційної інстанції про призначення його підзахисному більш суворого покарання, ніж призначене судом першої інстанції, і стверджує, що позитивні характеристики та працевлаштування ОСОБА_5 свідчать про можливість застосувати до нього положень ст. 75 КК України.

Судові рішення щодо ОСОБА_7 не оскаржуються.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка вважала вирок апеляційного суду законним та обґрунтованим, а касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, це діяння правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України і в касаційній скарзі не оспорюється.

Що стосується доводів захисника про суворість призначеного ОСОБА_5 покарання, то, на думку колегії суддів, вони є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, обираючи вид та міру покарання, врахував тяжкість вчиненого ОСОБА_5 злочину, дані, що характеризують його особу (наявність постійного місця проживання, позитивну характеристика), а також обставини, які обтяжують покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, та обставину, яка його пом'якшує, - щире каяття у вчиненому.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши тяжкість вчиненого ОСОБА_5 злочину та конкретні обставини справи - роль і ступінь його участі у вчиненні злочину, кількість потерпілих, а також те, що він двічі судимий за вчинення аналогічних злочинів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що його звільнення від відбування покарання з випробуванням є необгрунтованим та недоцільним.

Посилання захисника на позитивні характеристики засудженого ОСОБА_5 та його реєстрацію як фізичної особи підприємця не переконують у можливості виправлення засудженого без відбування покарання.

З урахуванням наведеного, а також того, що в матеріалах справи відсутні підстави для застосування до ОСОБА_5 положень ст. 75 КК України, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не встановлено. Таким чином, підстав для скасування чи зміни постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень, на думку колегії суддів, немає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 06 березня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника- без задоволення.