5-2966км12 Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, скоєне у стані алкогольного сп'яніння - 21.06.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 червня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами заступника прокурора Дніпропетровської області та захисника ОСОБА_9 на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2012 року щодо ОСОБА_2.

Цим вироком засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

за ч.1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

26 липня 2010 року близько 03 год ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи біля кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_2» на АДРЕСА_1 в процесі конфлікту з ОСОБА_4 унаслідок раптово виниклого умислу, спрямованого на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, навмисно завдав останньому удар рукою в обличчя, після чого ОСОБА_2 і ОСОБА_4 схопили один одного руками і в процесі боротьби обидва впали на бетонне покриття, при цьому потерпілий упав на спину, вдарившись головою об бетонне покриття, та втратив свідомість, а ОСОБА_2 упав на нього, а потім наніс не менше двох ударів руками в голову потерпілого, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх спричинення.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2012 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

У касаційних скаргах:

- прокурор доводить, що постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд унаслідок істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу внаслідок м'якості. Вказує на те, що обвинувачення визнане судом доведеним, не відповідає обвинуваченню, пред'явленого ОСОБА_5 органами досудового слідства, неправильно встановлено ініціатора бійки та момент закінчення конфлікту, внаслідок чого, на думку прокурора, судом допущено істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону. Посилається на те, що при призначенні засудженому покарання судом не було ураховано тих обставин, що він учинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, вину визнав частково, не розкаявся, що на думку прокурора, свідчить про те, що ОСОБА_2 намагається уникнути відповідальності. Звертає увагу на невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 377 КПК України.

- захисник ОСОБА_9 стверджує, що судові рішення підлягають скасуванню у зв'язку неповнотою та однобічністю судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Надаючи свій аналіз доказам, доводить, що винуватість ОСОБА_2 у спричиненні ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень не доведена, оскільки, на думку захисника, утворення тілесних ушкоджень у потерпілого не виключена внаслідок ДТП, що сталася з вини ОСОБА_6, після конфлікту з засудженим. Звертає увагу на те, що учасникам процесу не було роз'яснено право на відвід прокурора, а суд належним чином не дослідивши усі матеріали справи, закінчив судове слідство, порушивши цим право ОСОБА_2 на захист. Указує на формальність розгляду справи судом апеляційної інстанції.

У доповненні до касаційної скарги, наводячи аналогічні доводи, просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що у касаційні скарги слід залишити без задоволення, засудженого ОСОБА_2, який підтримав касаційну скаргу захисника та просив її задовольнити, а касаційну скаргу прокурора задовольнити частково, скасувавши судові рішення з направленням справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.

Посилання захисника у касаційній скарзі з доповненнями до неї на те, що тяжкі тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_4 могли утворитись внаслідок ДТП, що сталася з вини ОСОБА_6 через півтори години після конфлікту у барі «ІНФОРМАЦІЯ_2», а тому відповідно винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, не доведена, спростовані дослідженими судом доказами, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які стверджували, що між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 був конфлікт, у ході якого останній наніс удар рукою в обличчя потерпілого, той упав на спину, вдарившись головою об бетонне покриття, і втратив свідомість, а ОСОБА_2 наніс ще не менше трьох ударів руками в голову потерпілого.

Зазначені показання потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, не довіряти яким у колегії суддів підстав немає, узгоджуються іншими доказами по справі, дослідженими у встановленому законом порядку, у тому числі з висновками судово-медичної експертизи №865 від 09.08.2010 року, додаткових судово-медичної експертиз №1045-Е від 17.09.2010 року, №1226-Е від 05.11.2010 року відповідно до яких характер та розташування пошкоджень, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в мов момент заподіяння, - свідчать про те, що вони виникли внаслідок нанесення ОСОБА_4 травматичних дій у передньо-ліву поверхню голови з наступним падінням на бетонну поверхню та не є характерними для виникнення при дорожньо-транспортній пригоді, у положенні потерпілого на задньому сидінні у салоні автомобіля, при цьому не виключено, що пошкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я, могли виникнути внаслідок дії предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо під час, або після дорожньо-транспортної пригоди, при переміщенні потерпілого.

Твердження про невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, засуджений та його захисник висловлювали у суді першої і апеляційної інстанцій, які їх ретельно перевірили та обґрунтовано визнали такими, що не відповідають матеріалам справи.

Свої висновки щодо отриманих доказів та їх оцінки в сукупності з іншими наведеними у вироку доказами суди належним чином мотивували. З цими висновками погоджується і колегія суддів. У касаційній скарзі захисник не навів ніяких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанцій за обговорюваними питаннями.

Підстав для направлення справи на нове розслідування, як про це йдеться у касаційній скарзі захисника, не встановлено.

Всебічно дослідивши та оцінивши всі докази у сукупності, суд дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили судам постановити законні та обґрунтовані судові рішення, не встановлено.

Посилання прокурора на те, що обвинувачення визнане судом доведеним, не відповідає обвинуваченню, пред'явленого ОСОБА_2 органами досудового слідства, голослівні.

Так, органами досудового слідства ОСОБА_2 було пред'явлено обвинувачення у тому, що він у процесі конфлікту з ОСОБА_4 умисно спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження. Це обвинувачення суд і визнав доведеним, конкретизуючи його деякими деталями, які не впливають на доведеність вини засудженого та правильність кваліфікації його дій, що прокурором у касаційній скарзі не заперечується.

З протоколу судового засідання видно, що докази по справі у тому числі висновки судово-медичних експертиз, протоколи відтворення обстановки та обставин події, були повно та всебічно досліджені судом у порядку ст. 299 КПК України, а після вирішення питання щодо задоволення клопотання захисника, яке не було підтримане іншими учасниками процесу, закінчено судове слідство, проти чого не заперечували засуджений та його захисник.

Те, що суд не роз'яснив прокурору, заміна якого відбулася в судовому засіданні, його процесуальні права, не тягне скасування судових рішень по справі.

При призначенні ОСОБА_2 покарання судом ураховано тяжкість вчиненого злочину, дані про засудженого, який на спеціальних обліках не перебував, позитивно характеризувався за місцем проживання, обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Те, що ОСОБА_2, обравши свій спосіб захисту, вину визнав частково та не розкаявся у вчиненому не свідчить про м'якість призначеного йому покарання, оскільки це є правом особи.

У касаційній скарзі прокурора не наведено інших доводів, які б свідчили про явну несправедливість призначеного засудженому покарання внаслідок м'якості.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційних скарг захисника та прокурора не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України колегія суддів

вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги заступника прокурора Дніпропетровської області та захисника ОСОБА_9- без задоволення.