Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,суддів:Суржка А.В., Тельнікової І.Г., за участю прокурора Казнадзея В.В.,представник потерпілого ОСОБА_5розглянула в судовому засіданні 21 червня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 2 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 6 грудня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_6

Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 2 вересня 2011 року засуджено

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 постановлено рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 залишено попередній - підписку про невиїзд.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, що потягло за собою стійку втрату загальної працездатності більш як на одну третину, а саме.

23 жовтня 2010 року приблизно о 23 годині в нічному клубі «Шторм» між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виник конфлікт з приводу дій непристойного характеру останнього відносно ОСОБА_8 Продовжуючи з'ясовувати між собою відносини, 24 жовтня 2010 року приблизно о 3 годині 30 хвилин ОСОБА_6 умисно завдав ОСОБА_7 один удар рукою в область лівого ока, від чого той впав на землю. Внаслідок цього ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що потягли за собою стійку втрату загальної працездатності більше як на одну третину.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 6 грудня 2011 року вирок Хмельницького міськрайонного суду від 2 вересня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляції прокурора, потерпілого ОСОБА_7, засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_9 - без задоволення.

В касаційній скарзі засуджений порушує питання про зміну судових рішень та звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості.

При цьому, вважає, що в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, тому його дії слід перекваліфікувати на ст. 124 КК України чи ст. 123 КК України або на ст. 128 КК України.

Також, стверджує, що суд належним чином не врахував його необережну форму вини щодо наслідків, мотив удару - захисту від протиправних дій, а також те, що він зізнався у завдані удару, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, має постійне місце роботи та проживання, має на утриманні дружину, яка перебуває в декретній відпустці та неповнолітню дитину, позитивно характеризується, а злочин вчинив під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними та аморальними діями потерпілого відносно ОСОБА_8, тому призначив йому надто суворе покарання та не звільнив його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

В касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, з незаконним застосуванням судом вимог ст. 69 КК України. Ставить під сумнів висновок суду про часткове визнання засудженим вини, його щире каяття. Не погоджується з частковим задоволенням його цивільного позову, так як внаслідок злочину вже довгий час перебуває в стресовому стані, порушений його нормальний спосіб життя.

Заслухавши доповідь судді, думки ОСОБА_5 - представника потерпілого ОСОБА_7, який просив касаційну скаргу останнього задовольнити у повному обсязі, а засудженому в задоволенні його скарги відмовити; прокурора, який не підтримав касаційну скаргу потерпілого, а скаргу засудженого просив задовольнити частково, судові рішення змінити, та визначити ОСОБА_6 за ч.1 ст. 121 КК України покарання із застосуванням ст. 75 КК України; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Як видно із змісту касаційної скарги, засуджений фактично посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Разом з тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні зазначених у вироку злочинів підтверджується сукупністю достатніх, допустимих та відносних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка, а саме даними показань потерпілого ОСОБА_7, показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, даними висновку судово-медичної експертизи № 342 від 11.03.2011 року.

За встановлених судом фактичних обставин справи правильність кваліфікації дії засудженого за ч. 1 ст. 121 КК України сумнівів у колегії суддів не викликає, а тому відсутні підстави для перекваліфікації його дій на ст. 124 КК України, ст. 123 КК України або на ст. 128 КК України. Тому касаційна скарга останнього в цій частині задоволенню не підлягає.

Не вбачає колегія суддів і підстав для задоволення касаційної скарги потерпілого та для скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, як і для задоволення касаційної скарги засудженого про звільнення його від відбування покарання з іспитовим строком на підставі вимог ст. 75 КК України.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

А, згідно вимог ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України (2341-14) за цей злочин.

Як вбачається з матеріалів справи, призначаючи ОСОБА_6 основне покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, що був спровокований віктимною поведінкою потерпілого, який також перебував в стані алкогольного сп'яніння, обставини, які пом'якшують покарання - вчинення злочину вперше, молодий вік засудженого, позитивну характеристику по місцю роботи, та прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 121 КК України, застосувавши вимоги ст. 69 КК України.

З урахуванням наведеного, фактичних обставин справи та доводів касаційної скарги засудженого про те, що він одружився, почав частково відшкодовувати завдані моральні збитки потерпілому, має матір похилого віку, яка хворіє та інше, а також доводів касаційної скарги потерпілого про тяжкість наслідків, завданих його здоров'ю внаслідок вчинення злочину, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 із застосуванням вимог ст. 69 КК України, покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки відповідає вимогам ст. ст. 65, 69 КК України, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. А тому підстав для зміни чи скасування судових рішень з вказаних підстав колегія суддів не вбачає.

Аналогічні доводи потерпілий та засуджений зазначали і в апеляціях, вони були предметом ретельної перевірки апеляційним судом, який з ними не погодився, зазначив підставі, через які визнав їх необґрунтованими, та залишив без зміни судове рішення першої інстанції. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Цивільний позов вирішено у відповідності до вимог ст. 28 КПК України, при стягненні 50 тис. грн. на користь потерпілого в рахунок відшкодування моральної шкоди, судом в повному обсязі враховані обставини справи, принципи об'єктивності, розумності та справедливості, тому підстави для її збільшення, на думку колегії суддів, відсутні, а тому і в цій частині скарга потерпілого задоволенню не підлягає.

При перевірці матеріалів справи істотних порушень кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

Тому касаційні скарги потерпілого та засудженого задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 2 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 6 грудня 2011 року щодо засудженого за ч. 1 ст. 121 КК України ОСОБА_6 залишити без зміни.