Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних

справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів Квасневської Н.Д., Орлової С.О.,

за участю прокурора Гошовської Ю.М.,

засудженого ОСОБА_1

розглянула у судовому засіданні 21 червня 2012 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Гагарінського районного суду м. Севастополя від 1 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 25 жовтня 2011 року щодо нього.

Вироком Гагарінського районного суду м. Севастополя від 1 червня 2011 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

- за ч. 2 ст. 162 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням із дворічним іспитовим строком та покладено обов'язки, передбачені 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 25 жовтня 2011 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він, будучи посадовою особою, яка виконує адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі обов'язки, обіймаючи посаду голови кооперативу ЖБК «Южнобережний», достовірно знаючи, що порушує недоторканість житла ОСОБА_2, умисно, всупереч гарантованого статтею 30 Конституції України права недоторканості житла, у період з 14 серпня 2007 року по 1 березня 2008 року, за обставин, викладених у вироку, незаконно, без згоди ОСОБА_2 як законного власника, використовував на свій розсуд квартиру АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень та закриття кримінальної справи щодо нього. Посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону, неповноту і однобічність досудового і судового слідства, що потягло його незаконне засудження. Зазначає, що поза увагою суду залишилося те, що у справі відсутні докази, що підтверджують власність спірної квартири потерпілій. Вважає, що наведеними у вироку доказами його вина не підтверджується, суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті своїх рішень вибірково поставилися до наявних у справі доказів не взяли до уваги вимоги діючого законодавства та судових рішень господарського суду. Вказує на те, що апеляційний суд не дотримався вимог ст. 377 КПК України, не зазначив в ухвалі підстав на спростування доводів апеляції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання касаційної скарги, думку прокурора про необхідність залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення скасуванню, а справа - направленню на нове розслідування з таких підстав.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

Як убачається зі змісту вироку, суд виклав обвинувачення таким чином, як воно було пред'явлене ОСОБА_1 органом досудового слідства. При цьому, суд не звернув уваги, що на досудовому слідстві ОСОБА_1 було пред'явлене неконкретне обвинувачення. Зокрема, засуджений обвинувачувався в тому, що він, будучи службовою особою, та використовуючи пов'язані з цим права, умисно незаконно використовував квартиру потерпілої на свій розсуд, однак, обвинувачення не містило посилання на конкретні дії засудженого, що порушували недоторканість житла громадян і містили б склад злочину, передбаченого диспозицією статті 162 КК України. Крім того, ні органом досудового слідства, ні судом не було встановлено, чи дійсно засуджений обіймав відповідну посаду, у зв'язку із зайняттям якої вчинив злочин.

Разом з тим, з показань ОСОБА_1 і на досудовому слідстві, і в суді видно, що він фактично не приступив до виконання обов'язків голови ЖБК «Южнобережний» та не виконував ніяких, передбачених статутом ЖБК функцій, оскільки Гагарінською райдержадміністрацією не було видано відповідного розпорядження, попередній голова кооперативу ОСОБА_3 не передав йому печатку та документи, які стосувалися діяльності кооперативу, а продовжував особисто очолювати ЖБК. Дійшовши висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив злочин як голова ЖБК у період з 14 серпня 2007 року по 1 березня 2008 року, орган досудового слідства та суд не взяли до уваги рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 27.11.2007 року рішення загальних зборів від 23.06.2007 року про обрання ОСОБА_1 головою ЖБК було скасовано.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що у даній справі допущені такі порушення кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на висновки органу досудового слідства, а в подальшому і суду, що потягли за собою постановлення необґрунтованих судових рішень, які підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 398 КПК України, а справа - направленню на нове розслідування.

Під час нового розслідування органу досудового слідства, відповідно до вимог ст. 22 КПК України, необхідно повно, всебічно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, урахувати вищевикладене у даній ухвалі та перевірити інші наведені у касаційній скарзі доводи. У залежності від встановленого слід прийняти обґрунтоване рішення, в разі пред'явлення ОСОБА_1 обвинувачення необхідно дотриматися вимогам ст.ст. 131, 132 КПК України.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Гагарінського районного суду м. Севастополя від 1 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 25 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування.