Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів: Суржка А.В., Орлової С.О.,

Швеця В.А., Квасневської Н.Д.,

розглянула у судовому засіданні 14 червня 2012 року заяву ОСОБА_3 про перегляд судових рішень щодо нього у порядку глави 32-1 КПК України (1001-05) .

у поданій заяві, як убачається з її змісту, ОСОБА_3 порушує питання про допуск до провадження Верховного Суду України постановлених щодо нього судових рішень: ухвали Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2003 року та постанови Євпаторійського міського суду від 21 квітня 1999 року, просить вищезазначені судові рішення скасувати, як незаконні, та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 6 КПК України.

Відповідно до наданих заявником копій судових рішень постановою народного судді Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 квітня 1999 року було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України (в редакції 1960 року).

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2003 року провадження по кримінальній справі щодо ОСОБА_3, порушеної по ч.1 ст. 125 КК України (в редакції 1960), було закрито в зв'язку з декриміналізацією на підставі ст. 1, п. «в», ст.ст. 3, 19 Розділу 2-го Прикінцевих та перехідних положень КК України (2341-14) (в редакції 2001 року).

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_3 та інші проти України», що набрало законної сили 22 листопада 2010 року, зазначено, що загальна тривалість провадження в справі про наклеп складала щонайменше 4 роки (в тому числі більш як два роки після декриміналізації злочину), що не відповідає вимозі «розумного строку», встановленої підпунктом 1 статті 6 Конвенції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши заяву ОСОБА_3, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що підстав для її задоволення немає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 400-18 КПК України, якщо за результатами розгляду питання про допуск справи до провадження з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 400-12 цього Кодексу, буде встановлено, що порушення Україною міжнародних зобов'язань є наслідком недотримання норм процесуального права, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі та вирішує питання про необхідність витребування справи.

Компетенція перегляду судових рішень у кримінальних справах з приводу недотримання норм процесуального права належить Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Як вбачається з доданих до заяви документів, рішенням Європейського Суду з прав людини від 22 листопада 2010 року, постановленого за результатами розгляду скарги ОСОБА_3, констатована надмірність тривалості строку судового розгляду справи щодо ОСОБА_3, яка не відповідала вимогам розумних строків. Таким чином, Європейський суд з прав людини визнав порушення статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Разом з тим Європейським судом не встановлено жодних порушень судами України вимог закону, які б ставили під сумнів законність постановлених щодо ОСОБА_3 судових рішень.

Порушення норм процесуального права, що полягає в затягуванні строків розгляду кримінальної справи, не може бути підставою для скасування судових рішень.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для витребування кримінальної справи щодо ОСОБА_3 для перевірки порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 400-18 КПК України, колегія суддів -

відмовити ОСОБА_3 у відкритті провадження та у витребуванні справи щодо нього для перевірки ухвали Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2003 року та постанови Євпаторійського міського суду від 21 квітня 1999 року.

з оригіналом згідно Суржок А.В.