Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Міщенка С.М.,

суддів: Сахна Р.І., Єлфімова О.В.,

за участю прокурора Гошовської Ю.М.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 09 серпня 2011 року.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від

04 лютого 2011 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено: за ч. 1 ст. 364 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з проходженням державної служби, на строк 1 рік 6 місяців; за ч. 1 ст. 366 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з проходженням державної служби, на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з проходженням державної служби, на строк 2 роки.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного цим вироком покарання за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Вирішено питання про стягнення судових витрат і долю речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він, працюючи заступником начальника державної виконавчої служби Волинської області (далі - ДВС), зловживав наданою йому владою, діяв в інтересах свого знайомого ОСОБА_2, який обіймав посаду виконуючого обов'язки директора ТОВ «Прем'єр-Стиль», та в інтересах зазначеної юридичної особи.

Так, 31 березня 2006 року ОСОБА_1, вирішуючи скаргу

ОСОБА_2 на дії державного виконавця ДВС у м. Луцьку Волинської області - ОСОБА_3 у зв'язку з винесенням нею постанови від 23 лютого 2006 року про арешт коштів ТОВ «Прем'єр-Стиль» на виконання наказу Господарського суду Волинської області від 17 січня 2006 року № 8-120-1 про стягнення з указаного товариства на користь ТОВ «Бріз-Інвест» 154 882,05 грн, дав провідному спеціалісту сектору організаційного забезпечення діяльності ДВС ОСОБА_4 вказівку витребувати матеріали виконавчого провадження за № 10/26 та виготовити від його імені постанову про результати перевірки. При цьому дав вказівку внести до зазначеного документа незалежно від результатів перевірки завідомо неправдиву інформацію про порушення державним виконавцем ОСОБА_3 вимог

ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», що полягало у неврученні боржникам копії постанови про відкриття виконавчого провадження і ненаданні строку на добровільне виконання рішення суду.

Після того як ОСОБА_4 перевірив і доповів ОСОБА_1 про законність дій судового виконавця та вручення представнику боржника ОСОБА_2 копії постанови про відкриття виконавчого провадження, ОСОБА_1, зловживаючи владою, наполіг на виготовленні

ОСОБА_4 саме обумовленого ним раніше тексту постанови, що той і зробив.

31 березня 2006 року ОСОБА_1 власноруч підписав постанову про результати перевірки вищевказаного виконавчого провадження в якій містилася неправдива інформація про неотримання боржником копії постанови щодо відкриття цього провадження і ненадання йому терміну для добровільного погашення боргу, а також про зобов'язання старшого державного виконавця ДВС у м. Луцьку Волинської області ОСОБА_3 винести постанову про відкладення виконавчих дій за вказаним виконавчим провадженням, а начальника ДВС у м. Луцьку ОСОБА_5 - скасувати постанову державного виконавця про арешт коштів ТОВ «Прем'єр-Стиль». У цей же день ОСОБА_5 виніс постанову про скасування арешту коштів зазначеного товариства і направив її до банківської установи «Укрпромбанк», що дало змогу ТОВ «Прем'єр-Стиль» у період із 31 березня по 26 квітня 2006 року перерахувати гроші на інші рахунки та використати кошти у сумі 182 355,01 грн та 9313 доларів США.

Таким чином, ОСОБА_1, використовуючи надані йому владні повноваження в інтересах ОСОБА_2 та очолюваного ним

ТОВ «Прем'єр-Стиль», заподіяв істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам ТОВ «Бріз-Інвест», яка полягала у несвоєчасному отриманні ним боргу від ТОВ «Прем'єр-Стиль», що потягло за собою вимушене отримання ним банківського кредиту для погашення кредитних зобов'язань перед третіми особами, поповнення оборотних коштів та сплату за користування кредитом, комісійних у сумі 8584 грн.

Крім того, винесення ОСОБА_1 указаного незаконного рішення підірвало авторитет органу державної влади - відділу ДВС, створило обстановку та умови, які ускладнили виконання ДВС у м. Луцьку своїх функцій щодо виконання рішення суду і призвело до тяганини у стягненні боргу з ТОВ «Прем'єр-Стиль» на користь ТзОВ «Бріз-Інвест».

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 09 серпня 2011 року вирок Луцького міськрайонного суду від 04 лютого 2011 року щодо ОСОБА_1 скасовано, провадження у справі закрито: за

ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст. 49 КК України його звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності;

за ч. 1 ст. 364 КК України - на підставі п. 9 ч. 1 ст. 6 КПК України за наявності вироку, що набрав законної сили за тим самим обвинуваченням.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить ухвалу апеляційного суду скасувати через неправильне застосування кримінального закону, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на те, що апеляційний суд незаконно звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки ОСОБА_1 на це своєї згоди не давав.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який касаційну скаргу прокурора просив залишити без задоволення, думку державного обвинувача на підтримку касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, не погоджуючись із вироком, звернувся до апеляційного суду з апеляцією на рішення місцевого суду, в якій просив рішення місцевого суду скасувати, а справу закрити на підставі ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину, посилаючись на допущені органом досудового слідства порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. На його думку, винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів як на досудовому, так і під час судового розгляду справи не було підтверджено.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 (v0012700-05) «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», у передбаченому ст. 376 КПК України порядку апеляційний суд, установивши обставини, що дають підстави для закриття справи (з урахуванням доводів, наведених в апеляції), повинен дослідити їх і в разі згоди особи ухвалити рішення про її звільнення від кримінальної відповідальності.

Апеляційний суд правильно встановив, що строк давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК України закінчився, однак не врахував, що ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи на відповідній підставі.

Ці вимоги закону не були дотримані, що свідчить про постановлення ухвали апеляційного суду з порушенням вимог кримінально-процесуального закону та є підставою для її скасування.

При новому апеляційному розгляді справи суду належить урахувати вищевикладене і з дотриманням процедури звільнення від кримінальної відповідальності постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 09 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 в частині звільнення останнього від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.