Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Міщенка С.М.,

суддів: Сахна Р.І., Єлфімова О.В.,

за участю прокурора Гошовської Ю.М.,

потерпілого ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на вирок Ковпаківського районного суду м. Сум від 23 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 15 вересня 2011 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено: за ч. 2 ст. 239 КК України із застосуванням ст. 69 КК України -до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю; за ч. 1 ст. 190 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; за

ч. 1 ст. 296 КК України - до покарання у виді штрафу у сумі 8500,0 грн.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

За ч. 3 ст. 190 КК України ОСОБА_2 виправдано за недоведеністю його участі.

У задоволенні цивільного позову ТОВ «ЮА» відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 15 вересня 2011 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 в частині його виправдання за

ч. 3 ст. 190 КК України залишено без зміни. Цей же вирок у частині засудження ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 239, ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 296 КК України скасовано, провадження у справі закрито, звільнено його від кримінальної відповідальності за передбаченими нормами кримінального закону на підставі Закону України «Про амністію в 2011 році» (3680-17) .

Крім того, орган досудового слідства обвинувачував ОСОБА_2 у тому, що він, діючи умисно, у листопаді 2006 року надав до Господарського суду Сумської області позовну заяву про визнання за ОСОБА_3 права власності на нерухомі об'єкти, а саме: кафе, шиномонтаж для легкових та вантажних автомобілів, навіс, прибудову, тамбур, естокаду, сторожку. Перелічене майно відповідно до статусу ТОВ «ЮА», зареєстрованого 24 листопада 2004 року в державному реєстрі юридичних осіб, були передані засновникам у власність цього товариства і належали йому. При цьому ОСОБА_2 не повідомив суд про факт належності зазначеного майна

ТОВ «ЮА» і спромігся у такий спосіб винесення незаконного судового рішення Господарським судом Сумської області від 21 листопада 2006 року про визнання права власності на нерухомі об'єкти за ОСОБА_3

12 червня 2008 року вказане рішення господарського суду скасовано Вищим господарським судом України).

В подальшому ОСОБА_2, діючи з метою заволодіння майном ТОВ «ЮА» від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 11 липня 2006 року, звернувся до комунального підприємства «Сумське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «СБТІ» ) про реєстрацію на праві приватної власності за ОСОБА_3 вказаного нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1.

17 грудня 2006 року комунальне підприємство «Сумське бюро технічної інвентаризації» зареєструвало на праві власності за ОСОБА_3 ці об'єкти нерухомості.

Тобто ОСОБА_4 в період із квітня по грудень 2006 року шляхом обману та зловживання довірою заволодів належним ТОВ «ЮА» майном на загальну суму 47 235,0 грн.

Такі дії ОСОБА_2 орган досудового слідства кваліфікував за ч. 3 ст. 190 КК України.

При розгляді справи місцевий суд дійшов висновку, що обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні ним зазначеного злочину свого підтвердження не знайшло, а тому виправдав його за ч. 3 ст. 190 КК України.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить постановлені у справі судові рішення в частині виправдання ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 190 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до незаконного виправдання ОСОБА_2 за вказаною нормою закону.

У запереченні на касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 захисник засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_5, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити скаргу без задоволення, а судове рішення - без зміни.

Заслухавши доповідача, потерпілого ОСОБА_1, який підтримав касаційну скаргу, прокурора, який вважав, що постановлені у справі судові рішення є законними та обґрунтованими, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Фактичні обставини справи, які були предметом перевірки й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України перегляду в касаційному порядку не підлягають, а тому колегія суддів при перегляді справи щодо ОСОБА_2 за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, постановлену щодо цього вироку, виходить із фактичних обставин, установлених рішеннями місцевого та апеляційного судів.

Доводи потерпілого в касаційній скарзі про безпідставність виправдання ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 190 КК України колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, місцевий суд належним чином проаналізував зібрані у справі органом досудового слідства докази і, дотримуючись вимог ст. 334 КПК України, вказав у вироку, на яких саме підставах він дійшов висновку про необхідність виправдання

ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 190 КК України, оскільки ні в ході досудового слідства, ні в ході судового розгляду справи не було встановлено доказів того, що ОСОБА_2, зловживаючи довірою ОСОБА_1, вчиняв будь-які дії щодо останнього, внаслідок чого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 належне ТОВ «ЮА» майно.

Крім того, зі змісту апеляційної скарги та матеріалів справи вбачається, що такі ж доводи потерпілий ОСОБА_1 висловив і у своїй апеляції, які апеляційний суд обґрунтовано визнав безпідставними. Свої висновки, з якими погоджується колегія суддів, суд належним чином умотивував у рішенні. Вони підтверджуються доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив. У касаційній скарзі не наведено інших, не досліджених судом доказів, які би спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанції.

Таким чином, розглядаючи справу в межах вимог касаційної скарги потерпілого ОСОБА_1, колегія суддів не знайшла підстав для зміни чи скасування судових рішень.

Керуючись статями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 15 вересня 2011 року щодо ОСОБА_2 в частині його виправдання за ч. 3 ст. 190 КК України залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого

ОСОБА_1 - без задоволення.