Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.

суддів: Щепоткіної В.В., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Сорокіної О.А.,

розглянула 12 червня 2012 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на вирок Іллінецького районного суду Вінницької області від 11 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1

Вказаним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, неодноразово судимого, останнього разу -вироком Іллінецького районного суду Вінницької області від 12 березня 2011 року за ч. 2 ст. 185 КК із застосуванням статей 70, 72 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК та іспитовим строком тривалістю два роки,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 186 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки;

- за ст. 395 КК - до покарання у виді арешту на строк чотири місяці і за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК шляхом часткового зарахування невідбутої частини покарання за вироком того самого суду від 12 березня 2011 року покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.

За ч. 3 ст. 185 КК ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків покарання остаточно визначено у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

Ухвалено рішення про речові докази та судові витрати.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

Постановою районного суду від 18 січня 2011 року щодо ОСОБА_1 було встановлено адміністративний нагляд на два роки із зобов'язанням знаходитися за місцем проживання і не виходити за межі домоволодіння по АДРЕСА_1 з 21:00 до 05:00 і з'являтися до Іллінецького районного відділу міліції кожну суботу до 10:00 на реєстрацію, і було заборонено: виїжджати за межі району без дозволу органів внутрішніх справ, відвідувати місця, де продаються спиртні напої на розлив. Проте ОСОБА_1 самовільно залишив місце проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду і 10 лютого 2011 року пішов до с. Якубівки того самого району, де 12 лютого 2011 року був затриманий працівниками міліції.

Він же 08 березня 2011 року приблизно о 10:00, знаходячись у с. Жорнищі в будинку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, повторно із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, відкрито заволодів гаманцем останньої з 25 грн у ньому.

Також ОСОБА_1 у червні 2011 року приблизно о 01:00 у тому самому селі з метою крадіжки проник у підсобне приміщення, належне ОСОБА_3, звідки таємно викрав у потерпілої велосипед марки «Салют» вартістю 350 грн.

Крім того, він 02 липня 2011 року приблизно о 14:30 повторно з метою крадіжки майна ОСОБА_4 проник у будинок АДРЕСА_3, звідки таємно викрав у потерпілої електропилу «Електросила» вартістю 480 грн.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи винності засудженого і правильності кваліфікації його діянь, просив вирок місцевого суду скасувати у зв'язку з неправильним призначенням засудженому покарання та його м'якістю

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Події злочинів, доведеність винності ОСОБА_1 в їх учиненні, кримінально-правова оцінка його діянь за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 395 КК відповідно до вимог ст. 395 КПК не перевірялися, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувались.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК, воно відповідає вчиненому і його особі.

Доводи прокурора про його м'якість колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом враховані усі обставини справи і дані про особу засудженого, з якими прокурор пов'язує своє касаційне прохання, зокрема такі, як: тяжкість злочинів, негативна характеристика, судимості, рецидив злочинів, вчинення одного із злочинів щодо особи похилого віку.

Разом з тим, судом враховано і обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття засудженого.

Необґрунтованими є також і доводи прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону при призначенні покарання, а саме статей 70, 71 КК.

Враховуючи, що після постановлення першого вироку ОСОБА_1 було вчинено два злочини, об'єднаних однією кваліфікацією за ч. 3 ст. 185 КК, у суду не було підстав призначати за них покарання із застосуванням ст. 70 КК.

Тому немає підстав вважати, що суд призначив ОСОБА_1 покарання неправильно і всупереч роз'ясненням, що містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (v0007700-03) «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Таким чином, касаційна скарга прокурора як необґрунтована, не може бути задоволена.

Керуючись статтями 395, 396 КПК, колегія суддів

Вирок Іллінецького районного суду Вінницької області від 11 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.