5-2705км12 Про відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, скоєне за попередньою змовою групою осіб, повторно, а також таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєна повторно, та поєднана з проникненням у житло - 07.06.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 07 червня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами заступника прокурора Кіровоградської області та захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2011 року засуджено:

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, який не має судимості,

за ст. 186 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, раніше судимого: вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 червня 2010 року за ст.ст. 186 ч.1, 185 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки,

за ст. 185 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки,

за ст. 186 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України покарання ОСОБА_3 за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 71 КК України остаточне покарання ОСОБА_3 за сукупністю вироків призначено шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 червня 2010 року до призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянина України, раніше судимого: вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 травня 2010 року за ст. 185 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,

за ст. 185 ч.3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,

за ст. 186 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,

за ст. 185 ч.2 КК України - виправдано.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України покарання ОСОБА_4 за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 71 КК України остаточне покарання ОСОБА_4 за сукупністю вироків призначено шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 травня 2010 року до призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винуватими і засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

Так, ОСОБА_4 06 та 07 липня 2010 року в денний час доби, відкривши двері раніше викраденими ключами у ОСОБА_5, проник до домоволодіння останнього по АДРЕСА_1 та таємно, повторно викрав програвач «Самсунг», вартістю 260 грн. і телевізор «Самсунг», вартістю 468 грн. відповідно, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на вказані суми.

ОСОБА_3 07 липня 2010 року в денний час доби, перебуваючи в домоволодінні ОСОБА_6 по АДРЕСА_2, таємно, повторно, викрав програвач «Люксіон» DVL 520, вартістю 395,51 грн., завдавши потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 09 липня 2010 року близько 03-00 год. у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_4 і ОСОБА_3 - повторно, відкрито із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_6, заподіяши йому легкі тілесні ушкодження, заволоділи його майном на загальну суму 1 676 грн., завдавши потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

За епізодом вчинення таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_7 ОСОБА_4 виправдано за недоведеністю вини, а з обвинувачення ОСОБА_3 зазначений епізод виключено з таких же підстав.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2011 року вказаний вирок залишено без змін, а апеляції засудженого ОСОБА_1, його захисника та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок та ухвалу скасувати через неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує на неправильну перекваліфікацію дій засуджених судом першої інстанції з ст. 187 ч.2 КК України на ст. 186 ч.2 КК України, безпідставне виправдання і виключення з обвинувачення епізоду крадіжки майна ОСОБА_7, а також на неврахування при призначенні покарання в повній мірі всіх обставин, внаслідок чого покарання є м'яким.

У касаційній скарзі захисник просить вирок та ухвалу відносно ОСОБА_1 скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Вказує на однобічність і неповноту судового слідства, неправильну оцінку наявних доказів та відсутність доказів вини ОСОБА_1

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про обґрунтованість касаційної скарги в частині виправдання і виключення з обвинувачення епізоду крадіжки потерпілої ОСОБА_7 та прохання скасувати судові рішення в цій частині і направити на новий судовий розгляд, а також про заперечення проти касаційної скарги захисника, пояснення захисника про підтримання своєї касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Обставини щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України та на які є посилання в касаційних скаргах, не є відповідно до вимог ст. 398ч.1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 67 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який постановив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінальної справи встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Так, суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їм злочинів. На підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину суд обґрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_6, дані ним на досудовому слідстві, показання свідка ОСОБА_8, а також показання ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на досудовому слідстві щодо обставини побиття ОСОБА_6 і заволодіння його майном та інші зазначені у вироку докази, які узгоджуються між собою. Зміну показань потерпілого ОСОБА_6 в судовому засіданні суд першої інстанції перевірив, дав їм належну оцінку і обґрунтовано визнав достовірними показання потерпілого на досудовому слідстві.

Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, правильно кваліфікував дії ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по заволодінню майном потерпілого ОСОБА_6 за ст. 186 ч.2 КК України, оскільки вони відкрито із застосуванням до потерпілого насильства, яке не є небезпечним для його життя і здоров'я, заволоділи майном останнього. Доказів, які б вказували на заволодіння засудженими майном потерпілого із застосуванням насильства, яке небезпечне для життя і здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства в матеріалах справи не має, а тому підстави для кваліфікації таких дій засуджених за ст. 187 ч.2 КК України відсутні.

Рішення суду першої інстанції щодо виправдання ОСОБА_4 за епізодом таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_7 та виключення зазначеного епізоду з обвинувачення ОСОБА_3 прийнято з врахуванням показань засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_7 та інших наявних доказів, таке рішення належним чином мотивоване.

Доводи касаційної скарги захисника про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та доводи касаційної скарги прокурора щодо неправильної кваліфікації дій засуджених були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції за апеляціями захисника і прокурора та обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам справи.

При цьому апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кожному з них злочинів, в тому числі і злочину передбаченого ст. 187 ч.2 КК України, виходячи з встановлених обставин та наявних доказів, яким була дана належна оцінка та зроблені правильні висновки. Апеляційний суд прийняв рішення, належним чином його мотивувавши, та виніс ухвалу, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінальної справи колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини засуджених і правильність кваліфікації дій кожного з них.

За таких обставин, доводи захисника щодо недоведеності вини ОСОБА_1 та доводи прокурора щодо неправильного застосування кримінального закону є безпідставними.

Доводи захисника у касаційній скарзі щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неправильної оцінки доказів були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанції і їм дана належна оцінка, а відповідно до вимог ст. 398 КПК України ці обставини не є предметом розгляду в касаційному порядку.

Безпідставними є і доводи скарги прокурора щодо невідповідності призначеного засудженим покарання тяжкості злочину та особі кожного з них внаслідок м'якості.

Так, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання врахував тяжкість скоєних кожним з них злочинів, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, дані про особу кожного із засуджених. З урахуванням встановлених даних, суд, дотримуючись принципу індивідуалізації покарання, призначив кожному із засуджених покарання, яке за своїм видом і розміром є необхіднім та достатнім для виправлення кожного із них і попередження нових злочинів.

Рішення суду належним чином мотивовано, не суперечить вимогам кримінального закону і відповідає меті покарання.

У справі не встановлено порушень судами вимог кримінального та кримінально-процесуального законів, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни постановлених щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судових рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг прокурора та захисника і скасування судових рішень не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без змін, а касаційні скарги заступника прокурора Кіровоградської області та захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - без задоволення.