Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,суддів Слинька С.С., Чуйко О.Г.,за участю прокурора Сингаївської А.О.,засудженої ОСОБА_5розглянула в судовому засіданні в м. Києві 05 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_5 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 11 листопада 2011 року.

Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 березня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, судиму 10 березня 2011 року за ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю строком на 3 роки, на підставі ст.ст. 75, 79 КК України звільнену від відбування основного та додаткового покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та сплатою штрафу в сумі 1000 гривень,

- за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю, строком на 3 роки;

- за ч. 2 ст. 366 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю, строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю, строком на 3 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, до цього покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 березня 2011 року та остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю, строком на 3 роки та сплатою штрафу в сумі 1000 гривень.

На підставі ст.ст. 75, 76, 79 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_6, судові рішення щодо якої не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 11 листопада 2011 року вирок міськрайонного суду щодо ОСОБА_5 змінено. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 березня 2011 року, ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю, строком на 3 роки. У решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винною і засуджено за те, що вона, працюючи протягом 2007-2008 років на посаді менеджера по наданню фінансових послуг Ковельського віддаленого робочого місця кредитної спілки «Мрія», будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, повторно, шляхом складання фіктивних договорів від імені підставних осіб отримала з каси кредитної спілки «Мрія» кошти в сумі 641 000 грн, з яких 68 500 грн привласнила, а 582 500 грн розтратила.

Крім того, ОСОБА_5 умисно, з метою приховування реальної ситуації за результатами діяльності Ковельського віддаленого робочого місця і створення штучного благополуччя в роботі очолюваного нею структурного підрозділу, протягом 2007-2008 років під час здачі звітності правлінню кредитної спілки у м. Ужгороді склала та підписала ряд неправдивих документів, вносила неправдиві відомості у офіційні документи.

Крім того, ОСОБА_5 підробила підписи бухгалтера-касира ОСОБА_7 в документах, які передавалися з липня по листопад 2007 року в головний офіс у м. Ужгороді як звітні дані.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 зазначаючи, що судові рішення щодо неї прийняті з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, просить їх скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої, підтримала касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги та просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджена оскаржує встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, які були предметом перевірки апеляційного суду, вказує на однобічність та неповноту судового слідства. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України з таких підстав оскаржувані судові рішення перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їй злочинах грунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим.

Мотивувальна частина вироку відповідає вимогам ст. 334 КПК України, оскільки містить, зокрема, формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_5, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочинів, форми вини.

Дії ОСОБА_5 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України кваліфіковано правильно.

Твердження засудженої про те, що кваліфікувавши її дії як розтрату та привласнення чужого майна суд вийшов за межі пред'явленого їй обвинувачення, є безпідставним, оскільки у постанові про притягнення її як обвинуваченої вказано, що ОСОБА_5 своїми умисними діями, які полягають у привласненні та розтраті коштів кредитної спілки «Мрія» у особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненими повторно, скоїла злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України (т. 11, а.с. 46-102).

Такі ж як і в касаційній скарзі доводи щодо порушень кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, в тому числі щодо визнання її службовою особою та кваліфікації її дій були викладені в апеляції ОСОБА_5, перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав.

Будь-яких істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою безумовне скасування чи зміну судових рішень, у справі не встановлено.

Отже, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень колегія суддів не знайшла.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 11 листопада 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а її касаційну скаргу - без задоволення.