Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф. суддів Швеця В.А., Квасневської Н.Д.,за участю прокурора Парусова А.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 05 липня 2012 року справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 29 листопада 2011 року щодо ОСОБА_5

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина України, раніше не судимого

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки з покладенням на нього виконання обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 29 листопада 2011 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що він у жовтні 2010 року за обставин, встановлених вироком суду повторно незаконно придбав, зберігав, перевіз з метою збуту та збув особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану) громадянину ОСОБА_6, загальною масою в перерахунку на суху речовину 1, 65 г та 3,26 г.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи правильності кваліфікації дій та доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину внаслідок м'якості, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. В обґрунтування зазначеного вказує, що судом, на його думку, не в повній мірі враховано характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого та вважає, що відбування ОСОБА_5 покарання з випробуванням не сприятиме його виправленню, перевихованню та запобіганню вчиненню нових злочинів.

Крім того, стверджує, що апеляційний суд, переглядаючи апеляцію прокурора не перевірив належним чином всіх її доводів та не навів у своїй ухвалі переконливих мотивів прийнятого рішення, чим порушив вимоги ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив скасувати судові рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженому ОСОБА_5 покарання, суд у повній мірі дотримався вимог зазначених законів. Зокрема, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, дані про його особу, а саме те, що засуджений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, щиро розкаявся у вчиненому, одружений, має на утриманні малолітню дитину, тяжко хворіє, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання. Зазначене дало підстави суду вважати, що виправлення засудженого можливе без реального відбування ним основного покарання з встановленням іспитового строку, з чим погоджується і колегія суддів.

Крім того, відповідно до змісту ст. 75 КК України, особу може бути звільнено від відбування покарання з випробуванням і при засудженні її за тяжкі злочини, тому доводи, наведені у касаційній скарзі прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону, що потягло призначення ОСОБА_5 занадто м'якого покарання колегія суддів вважає безпідставними.

Посилання касаційної скарги про те, що апеляційний суд дав поверхневу оцінку доводам апеляції та належним чином не мотивував свого рішення не відповідають дійсності і спростовуються самою ухвалою апеляційного суду, в якій детально викладено всі доводи апеляційної скарги прокурора і на них надано мотивовані відповіді, а також прийнято рішення, яке відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 відсутні.

Істотних порушень судами вимог кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 29 листопада 2011 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.