Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.суддів Швеця В.А., Литвинова О.М.,за участю прокурорапотерпілої Шевченко О.О. ОСОБА_5

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 05 липня 2012 року справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 06 березня 2012 року.

Вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2011 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року

народження, громадянина України, раніше не судимого

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Згідно ст. ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 (два) роки.

ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він, 02 травня 2011 року о 21 годині 30 хвилин, керуючи в стані алкогольного сп'яніння автомобілем «CHEVROLET LACETTI NF-193» д.н.з. НОМЕР_1, в якому знаходились пасажири ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, рухаючись по вул. Пролетарській в смт. Нові Санжари, при виїзді з другорядної дороги на головну вулицю, не надавши переваги в русі автомобілю ВАЗ 11183-110-20, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_10, який перевозив ОСОБА_5, ОСОБА_11 та малолітнього ОСОБА_12, допустив з ним зіткнення, внаслідок якого потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_5 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вироком Апеляційного суду Полтавської області від 06 березня 2012 року вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2011 року в частині призначеного покарання скасовано та призначено ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи кваліфікації дій та доведеності його вини у вчиненні злочину просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання та застосувати до нього ст. 75 КК України. В обґрунтування своїх вимог вказує, що апеляційний суд, скасувавши вирок суду першої інстанції та обравши відносно нього реальну міру покарання, припустився помилки, необгруновано прийнявши до уваги упереджені покази потерпілої ОСОБА_5 Повністю погоджується з призначеним йому судом першої інстанції покаранням, який, на його думку, правильно врахував дані про його особу, а також те, що він відшкодував завдані потерпілій ОСОБА_8 збитки. Стверджує, що він неодноразово намагався відшкодувати потерпілій ОСОБА_5 заподіяну шкоду, проте остання сама уникала цього. Була врахована місцевим судом і обставина, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Вважає, що призначене апеляційним судом покарання є занадто суворим.

В запереченнях на касаційну скаргу засудженого потерпіла ОСОБА_5 посилаючись на законність та обґрунтованість вироку апеляційного суду просить залишити його без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора та потерпілої, які вважали, що вирок апеляційного суду слід залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від його відбування з випробуванням.

Суд першої інстанції, постановляючи вирок щодо ОСОБА_6 ці вимоги закону врахував не в повній мірі, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Скасовуючи вирок в частині призначеного покарання, апеляційний суд правильно дійшов висновку про помилкове застосування судом першої інстанції ст. 75 КК України при призначенні ОСОБА_6 покарання, обґрунтовуючи своє рішення тим, що місцевий суд не достатньо вмотивовано зробив висновок про можливість виправлення засудженого без реального відбування ним покарання.

В підтвердження зазначеного, апеляційний суд у своєму вироку вказав, що місцевий суд хоча і констатував, але недостатньо врахував те, що злочин було вчинено у стані алкогольного сп'яніння, взагалі не врахував того, що ОСОБА_6 допустив низку грубих порушень Правил безпеки дорожнього руху, внаслідок яких були травмовані не лише потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_5, а фактично ще чотири особи, в тому числі малолітній ОСОБА_12, які також проходили курс стаціонарного лікування. Крім того, апеляційний суд правильно врахував позицію потерпілої ОСОБА_5, яка наполягала на реальному відбуванні покарання засудженим.

З доводами суду апеляційної інстанції щодо призначеного покарання ОСОБА_6 погоджується і суд касаційної інстанції, а тому твердження засудженого про суворість призначеного йому покарання та необгрунованість вироку апеляційного суду, колегія суддів вважає безпідставними та приходить до висновку, що призначене судом апеляційної інстанції покарання ОСОБА_6 є законним, справедливим і таким, що сприятиме його перевихованню та попередженню нових злочинів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дотримався вимог кримінального закону при призначенні покарання засудженому ОСОБА_6, а справу було розглянуто у відповідності із вимогами кримінально-процесуального закону. Отже підстав, передбачених ст. 398 КПК України для зміни оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційної скарги засудженого колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, -

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Полтавської області від 06 березня 2012 року щодо нього - без зміни.