Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,суддів Слинька С.С., Чуйко О.Г.,за участю прокурора Сингаївської А.О.,захисника ОСОБА_5

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 05 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 22 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 02 лютого 2011 року.

Постановою прокурора Дарницького району м. Києва від 30 червня 2011 року порушено кримінальну справу щодо директора ПП «Вояж» ОСОБА_6 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 245, ч. 1 ст. 365 КК України.

Згідно з цією постановою приводом для порушення кримінальної справи стали матеріали перевірки додержання ПП «Вояж» вимог законодавства про охорону земель та іншого природоохоронного законодавства при використанні земельної ділянки на вул. Дніпровській набережній у Дарницькому районі в м. Києві, а підставами - достатні дані, що вказували на наявність ознак складу злочину в діях директора вказаного підприємства ОСОБА_6 при знесенні зелених насаджень, знятті ґрунтового покриву та засміченні вказаної земельної ділянки.

Дарницький районний суд постановою від 22 серпня 2011 року скасував постанову прокурора.

Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 02 листопада 2011 року постанову районного суду змінив, виключивши з мотивувальної частини постанови посилання суду на те, що матеріали перевірки, на підставі яких порушено кримінальну справу, не містять належних доказів, що на земельній ділянці наявна залізнична колія (залізничне полотно), яка маже бути розташована лише на землях залізничного транспорту, якому належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, як це передбачено ст. 22 Закону України «Про транспорт», статтями 68, 112 Земельного Кодексу України або доказів, що це виїзна колія, яка призначена для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування у розумінні ст. 1 Закону України «Про залізничний транспорт».

У касаційній скарзі прокурор просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, захисника, який вважав оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Виходячи зі змісту статей 94- 97, 236-8 КПК України, суд першої інстанції при здійсненні контролю за законністю порушення кримінальної справи має перевірити, чи є приводи і підстави, які вказують на ознаки злочину, чи достатньо даних для того, щоб розпочати процедуру досудового слідства, та чи немає обставин, передбачених ст. 6 КПК України, які виключають провадження у справі. На цій стадії суд повинен перевіряти законність джерел отримання даних, які стали приводом і підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати та заздалегідь вирішувати ті питання, що вирішуються судом при розгляді справи по суті.

У цій справі як районний, так і апеляційний суди під час розгляду справи порушили зазначені вимоги процесуального закону.

Підставою для порушення кримінальної справи згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України є достатні дані, які за умови законності джерел їх отримання вказують на наявність ознак злочину і свідчать про реальність конкретної події злочину, на основі яких після порушення справи встановлюються ознаки вчиненого злочину.

Тобто на цій стадії кримінального процесу перевіряється лише наявність об'єктивних ознак, що характеризують подію злочину, і закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавати докази або вважати встановленими ті чи інші обставини.

Всупереч указаному, суд першої інстанції, розглядаючи скаргу ОСОБА_6 на постанову про порушення кримінальної справи щодо нього, перевіряючи обґрунтованість висновків слідчого про наявність передбачених ст. 94 КПК України достатніх даних, які б указували на наявність у діях ОСОБА_6 ознак складу злочинів, передбаченого ч. 1 ст. 245, ч. 1 ст. 365 КК України, дав оцінку зібраним матеріалам, проаналізував елементи складу злочину та дійшов висновку про відсутність ознак злочину у діях директора ПП «Вояж» ОСОБА_6 - тобто розглянув і заздалегідь вирішив ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, що є неприпустимим при розгляді скарг на постанову про порушення кримінальної справи.

Суд апеляційної інстанції при розгляді скарги прокурора на рішення районного суду, всупереч вимогам ч. 2 ст. 377 КПК України, залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, у своїй ухвалі не навів достатніх підстав, через які її було визнано необґрунтованою, та не усунув порушень, допущених судом першої інстанції.

Крім того, виключаючи з постанови районного суду посилання на відсутність в матеріалах, на підставі яких було порушено кримінальну справу, конкретних доказів, при цьому мотивуючи своє рішення тим, що така вказівки фактично є оцінкою доказів, апеляційний суд вийшов за межі процесуального закону, оскільки таке порушення, виходячи зі змісту

ст. 236-8 КПК України є підставою для скасування рішення суду, а не для його зміни.

З огляду на наведене судові рішення не можуть лишатися в силі та підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого з урахуванням наведених підстав і в межах процесуальних повноважень, передбачених ст. 236-8 КПК України, слід прийняти законне та обгрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 22 серпня

2011 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 02 лютого 2011 року, постановлених за результатами розгляду скарги ОСОБА_6, скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд.