Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.суддів Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б.,за участю прокурора Опанасюка О.В. розглянула в судовому засіданні у м. Києві 3 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 18 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2011 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на 5 місяців арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 43 328 грн. відшкодування матеріальної шкоди та 40 000 моральної шкоди.

Запобіжний захід у виді підписки про невиїзд змінено на тримання під вартою, ОСОБА_5 взятий під варту в залі суду.

Строк покарання постановлено рахувати з моменту затримання ОСОБА_5

У вироку вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2011 року вказаний вирок скасовано. На підставі п. (в), ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності, а справу щодо нього закрито. Запобіжний захід скасовано, звільнено ОСОБА_5 з під варти в залі суду.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що

31 жовтня 2010 року близько 22 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «Фольксваген-Пассат», рухаючись по Савінському шосе в напрямку с. Вербівка, порушивши вимоги пунктів 1.3, 1.5 2.9 (а), 16.11 та п. 2.2 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не уступивши дорогу автомобілю ВАЗ- 21230, допустив зіткнення з вказаним автомобілем, в результаті чого пасажир автомобіля ВАЗ- 21230 неповнолітня ОСОБА_7 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, посилаючись на

порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, ставить питання про скасування зазначених судових рішень та закриття кримінальної справи щодо нього за відсутністю в його діях складу злочину.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та безпідставне застосування до нього судом апеляційної інстанції закону «Про амністію» (3680-17) є необґрунтованими, та спростовуються матеріалами справи.

В судовому засіданні ОСОБА_5 не заперечував факту скоєння ДТП за його участю, але вважав, що воно сталося з вини іншого учасника цієї пригоди.

Про скоєння ДТП за участі ОСОБА_5, який знаходився у стані алкогольного сп'яніння, підтвердили свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Ця обставина також підтверджена висновком медичного огляду на стан сп'яніння ОСОБА_5.

Обставини цієї пригоди підтверджені показаннями законного представника потерпілої - ОСОБА_6, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, а також протоколами огляду місця події, технічного стану транспортних засобів після ДТП.

Про те, що ця дорожня пригода сталася з вини ОСОБА_5, підтверджено висновками експерта №39. Повторна комісійна судово-автотехнічна експертиза, яка була проведена за клопотанням ОСОБА_5, цих висновків не спростувала.

Наявність тілесних ушкоджень середньої тяжкості у потерпілої ОСОБА_7 підтверджена висновками судово-медичної експертизи від 14.12.2010 року.

Оцінивши наведені докази в їх сукупності, суд обґрунтовано відхилив доводи ОСОБА_5 про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася не з його вини і правильно, за ч.1 ст. 286 КК України, кваліфікував його дії.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції захисника засудженого, та, у відповідності до вимог ст. 377 КПК України, докладно вмотивувавши свої висновки, правильно визнав вирок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_5 у скоєному злочині законним і обґрунтованим.

Отже, твердження ОСОБА_5 про незаконність постановлених щодо нього судових рішень, касаційним судом не береться до уваги, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано прийшли до висновку, що порушення ним пунктів 1.3, 1.5, 2.9 (а), 16.11 та п. 2.2 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та заподіянням потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень і правильно кваліфікували його дії за ч. 1 ст. 286 КК України.

Разом із тим, після постановлення вироку, засуджений до суду подав заяву у якій просив застосувати до нього закон «Про амністію» (3680-17) . Під час розгляду справи апеляційним судом, а саме, 22 листопада 2011 року, ОСОБА_5, хоча і не визнав вини у вчиненому злочині, але просив застосувати до нього амністію та вказував про те, що йому відомі правові наслідки застосування амністії (т. 2 а.с. 89).

Ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_5 на підставі п. (в) ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року був звільнений від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, а вирок щодо нього скасовано із закриттям провадження по справі.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що підстав вважати, що при звільненні за скоєний злочин ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі амністії, були порушені його права, немає.

Що стосується доводів касаційної скарги про неправильність вирішення судом цивільного позову то вони, у даному випадку, не є предметом касаційного розгляду з тих підстав, що вирок відносно засудженого, в тому числі і щодо розв'язання цивільного позову, скасований, а справу закрито. За таких обставин захист прав, за умови звернення потерпілих від ДТП осіб з позовними вимогами, ОСОБА_5 може здійснити в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, підстав, передбачених ст. 398 КПК України, для зміни чи скасування судового рішення щодо ОСОБА_5 не вбачається.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а його касаційну скаргу без задоволення.