Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.суддів Швеця В.А., Литвинова О.М.,за участю прокурора Шевченко О.О.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 вересня 2012 року справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 травня 2012 року.

Вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2012 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого

вироком Петрівського районного суду Кіровоградської

області від 27.09.2011 року за ч. 2 ст. 190 КК України до

покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки з покладенням на нього виконання обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Зазначеним вироком суду також засуджено ОСОБА_7, судове рішення щодо якого не переглядається.

ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за те, що він, 01 листопада 2011 року о 22 годині в смт. Петрове, Петрівського району, Кіровоградської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_7, проникнувши в приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», таємно викрав належне ПП ОСОБА_8 майно, заподіявши останньому майнову шкоду на загальну суму 560 гривень.

Вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 травня 2012 року вирок Петрівського районного суду в частині призначеного покарання скасовано та призначено ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України покарання у виді 4 років позбавлення волі. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду та справу направити на новий апеляційний розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд, на його думку, необґрунтовано в своєму вироку послався на те, що ОСОБА_6 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, оскільки засуджений раніше притягувався до кримінальної відповідальності лише один раз. Стверджує, що з вироку апеляційного суду не зрозуміло, з яких міркувань було відхилено пом'якшуючі покарання обставини, а саме: утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6, відшкодування ним заподіяних збитків, а також те, що тяжких наслідків від злочину не наступило.

Крім того, захисник вказує на те, що апеляційний суд не досліджував його заперечень на подану прокурором апеляцію та він був позбавлений можливості в повній мірі ознайомитись з матеріалами кримінальної справи.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив вирок апеляційного суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, постановляючи вирок щодо ОСОБА_6 ці вимоги закону врахував не в повній мірі, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Скасовуючи вирок в частині призначеного покарання, апеляційний суд правильно вказав, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_6 не достатньо врахував особу засудженого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення та призначив йому занадто м'яке покарання за вчинений злочин, дійшовши висновку про можливість застосування ст. 75 КК України, тобто звільнення від відбування покарання з випробуванням та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність скасування вироку суду першої інстанції за м'якістю призначеного покарання і призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України.

Доводи касаційної скарги захисника щодо необґрунтованого, на його думку, посилання апеляційного суду про те, що ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи (а.с. 160 - 161) останній в минулому неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, тому вказівка апеляційного суду у вироку про неодноразову судимість ОСОБА_6 відповідає дійсності.

Колегія суддів вважає, що призначене судом апеляційної інстанції покарання ОСОБА_6 є законним, справедливим і таким, що сприятиме його перевихованню та попередженню нових злочинів.

Доводи захисника про те, що він був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи в апеляційному суді нічим об'єктивно не підтверджуються.

Що стосується посилань захисника про неврахування апеляційним судом його заперечень на апеляцію прокурора, то як вбачається з протоколу судового засідання та вироку апеляційного суду, він був присутнім під час розгляду справи в суді та мав можливість навести свої доводи безпосередньо в судовому засіданні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дотримався вимог кримінального закону при призначенні покарання засудженому ОСОБА_6, а справу було розглянуто у відповідності із вимогами кримінально-процесуального закону. Отже підстав, передбачених ст. 398 КПК України для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, -

касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 травня 2012 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.