Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.суддів Швеця В.А., Литвинова О.М.,за участю прокурора Голюги В.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 вересня 2012 року справу за касаційною скаргою заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 08 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 08 грудня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки з покладенням на нього виконання обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки з покладенням на нього виконання обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішено цивільний позов та долю речових доказів по справі.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнані винним і засуджені за те, що вони, за обставин, викладених у вироку 18 серпня 2011 року за попередньою змовою групою осіб таємно викрали належне ТОВ «Агрофірма П'ятихатська» майно, на загальну суму 206 гривень 80 копійок.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи правильності кваліфікації дій засуджених просить скасувати вирок суду та справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особам ОСОБА_5 і ОСОБА_6 внаслідок м'якості.

Обґрунтовуючи свої вимоги вказує на те, що при призначенні засудженим покарання та звільнення їх від його відбування на підставі ст. 75 КК України, судом не враховано в достатній мірі того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в минулому вже притягувалися до кримінальної відповідальності і відбували покарання в місцях позбавлення волі; посередньо та негативно (відповідно) характеризуються за місцем проживання і роботи; спричинену шкоду підприємству не відшкодували. Вважає, що застосування ст. 75 КК України не сприятиме виправленню та перевихованню засуджених.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що вирок суду необхідно скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Дотримуючись наведених вимог закону, суд при призначенні покарання засудженим ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та при звільненні їх від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, застосувавши принцип індивідуалізації призначення покарання, визнав можливим виправлення та перевиховання засуджених без ізоляції від суспільства, навівши у вироку переконливі мотиви такого рішення.

Зокрема, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого засудженими злочину, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як злочин середньої тяжкості, дані про їх особу, посередню характеристику за місцем проживання та позитивну за місцем роботи ОСОБА_5, посередню характеристику за місцем проживання та негативну за колишнім місцем роботи ОСОБА_6 Як пом'якшуючі покарання обставини суд визнав активне сприяння розкриттю злочину та щире каяття засуджених у скоєному.

При застосуванні положень ст. 75 КК України, суд не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України (2341-14) . Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону, що призвело до призначення, на його думку, невиправдано м'якого покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які вже неодноразово судимі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в силу ст. 89 КК України вони вважається такими, що не мають судимостей. До того ж враховуючи рекомендації абзацу 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) обмежень щодо повторного застосування ст. 75 КК України стосовно особи, яка вчинила новий злочин після звільнення від призначеного покарання на підставі ч. 1 ст. 78 КК України, закон не містить.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції колегією суддів не виявлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 08 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - без зміни.