Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С.С., суддів Наставного В.В.,Чуйко О.Г., за участю прокурора Сингаївської А.О. розглянула в судовому засіданні 27 вересня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 березня 2012 року.

Вироком Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 січня 2012 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

Такого,ь що судимості не мав,

засуджено за ч. 2 ст. 27 і ч. 1 ст. 203-2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 15 000 грн.

ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, маючи умисел на заняття гральним бізнесом, за попередньою змовою з невстановленими особами, розподіливши ролі таким чином, що невстановлені особи були організаторами злочинної діяльності по функціонуванню грального залу, розташованого у нежитловому приміщенні по АДРЕСА_1, в якому були встановлені 16 гральних апаратів з азартними іграми, умовою участі в яких було внесення гравцем грошової ставки, яка дозволяла йому можливість у ході гри отримати випадковий виграш.

При цьому ОСОБА_5, згідно з розподіленими ролями, діючи як виконавець злочинного діяння, 11 квітня 2011 року близько 19 години прийняв від гравця ОСОБА_6 грошову ставку у розмірі 180 грн і запропонував вибрати на свій розсуд ігровий апарат для здійснення азартної гри. У вказаний час, розпочавши азартну гру на одному з ігрових автоматів, вказаний гравець отримав випадковий виграш у розмірі 70 грн, який ОСОБА_5 визнав як такий, що підлягає виплаті, і виплатив ОСОБА_6 вказану суму грошей.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 березня 2012 року цей вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості. Обґрунтовуючи свою вимогу стверджує, що суд не мав підстав для призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив усі доводи апеляції прокурора.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах і в касаційній скарзі не заперечується.

За встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 27 і ч. 1 ст. 203-2 КК України кваліфіковано правильно, що також не оспорюється.

Що стосується доводів прокурора щодо необґрунтованості призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, то вони є непереконливими.

Згідно з вимогами ст. 69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Закону.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, призначаючи ОСОБА_5 покарання місцевий суд врахував тяжкість вчиненого ним злочину, конкретні обставини справи, у тому числі, безпосередню роль ОСОБА_5 у вчиненні злочину, а також наслідки вчиненого, те, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні сестру і матір. Крім цього, судом було враховано матеріальний стан засудженого, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Приймаючи до уваги сукупність цих обставин, які суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду, з яким погодився й апеляційний суд, про призначення ОСОБА_5 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 203-2 КК України, є мотивованим, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам статей 65, 69 КК України.

При розгляді справи в апеляційному порядку не було допущено порушень вимог ст. 377 КПК України, а тому доводи прокурора в цій частині також є необґрунтованими.

Отже, підстав для скасування постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд, як про це ставиться питання у касаційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування судових рішень, по справі не виявлено.

Керуючись статями 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 березня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.