Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,суддів Кравченка С.І. та Тельнікової І.Г.,за участю прокурора Саленка І.В.,представника потерпілої ОСОБА_5.,

розглянула в судовому засіданні 27 вересня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 та його законного представника ОСОБА_7 на вирок Харцизького міського суду Донецької області від 16 січня 2012 року та ухвалу колегії судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 24 квітня 2012 року.

Вироком Харцизького міського суду Донецької області від 16 січня 2012 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що судимості не мав,

засуджений за частиною 2 статті 153 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Вказаним вироком також засуджено ОСОБА_8 за частиною 2 статті 153 КК України, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Згідно з вироком 26 травня 2009 року близько 12 год., перебуваючи в будинку АДРЕСА_1, за попередньою змовою неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_8, достовірно знаючи, що ОСОБА_9, яка знаходилась в цьому будинку, у зв'язку з розладом душевної діяльності за своїм психічним станом не могла в повній мірі розуміти значення статевого життя, застосували щодо неї фізичне насильство та задовольнили свою статеву пристрасть неприродним способом з використанням безпорадного стану потерпілої, в результаті чого їй були нанесені легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 24 квітня 2012 року вирок Харцизького міського суду Донецької області від 16 січня 2012 року щодо засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить судові рішення щодо нього змінити та звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України. В обґрунтування своєї скарги посилається на неврахування судом у повній мірі того, що він визнав свою вину, щиро розкаявся, на момент скоєння злочину був неповнолітнім та не міг в повній мірі оцінювати скоєне діяння, в своїй сім`ї, де батько інвалід ІІІ групи та молодші брат із сестрою є інвалідами дитинства, він є єдиною опорою та допомогою для своєї матері.

У касаційній скарзі законний представник неповнолітнього засудженого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 також просить судові рішення щодо його сина ОСОБА_6 змінити та звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України. В обґрунтування своєї скарги посилається на неврахування судом у повній мірі того, що ОСОБА_6 повністю визнав свою вину, зробив для себе відповідні висновки, позитивно характеризується, став на шлях виправлення, а також те, що ОСОБА_6 під час скоєння злочину, будучи неповнолітнім, не розумів ступінь тяжкості скоєного ним діяння.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника потерпілої та прокурора, які заперечували проти касаційних скарг та вважали судові рішення щодо засудженого законними та обґрунтованими, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_6 у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на наведених у вироку доказах, які судом належно досліджені та оцінені.

Подія злочину, доведеність винуватості та правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_6 судом за частиною 2 статті 153 КК України в касаційній скарзі не заперечуються.

Доводи засудженого та його законного представника в касаційних скаргах про суворість призначеного покарання та необхідність звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України необґрунтовані.

Призначене судом засудженому ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам статті 65 КК України, встановленим в санкції частини статті Особливої частини цього Кодексу, за якою його засуджено. Також дотримано вимог передбачених пунктом 3 частини 3 статті 102 КК України щодо призначення неповнолітньому покарання за тяжкий злочин у виді позбавлення волі на строк не більше семи років.

Вважати його явно несправедливим внаслідок суворості, як на цьому наполягають в касаційних скаргах засуджений та його законний представник немає підстав, оскільки судом при призначенні покарання взято до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі статтею 12 КК України віднесено до тяжкого злочину, обставини, які пом'якшують покарання та особу винного, який щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем навчання, є опорою та допомогою для своєї сім`ї, скоїв злочин у неповнолітньому віці. Зважено на відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Тобто судом першої інстанції, з чим обґрунтовано погодився й апеляційний суд, у повній мірі враховані всі обставини, на які, як на підстави пом'якшення покарання та застосування статті 75 КК України посилаються засуджений та його законний представник у поданих ними касаційних скаргах.

Відтак, призначене засудженому покарання є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав для призначення більш м'якого покарання засудженому ОСОБА_6, у тому числі не пов'язаного з позбавленням волі й можливості виправлення останнього без відбування покарання з випробуванням, колегія суддів не знаходить.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів не вбачає неправильного застосування кримінального закону, істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, які б потягнули зміну чи скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційної інстанції.

З уваги на таке, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими, призначене покарання справедливим, а тому касаційні скарги засудженого та його законного представника не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

вирок Харцизького міського суду Донецької області від 16 січня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 24 квітня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та його законного представника - без задоволення.