Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого-судді Орлової С.О.,

суддів: Квасневської Н.Д., Кульбаби В.М.,

за участю прокурора Дрогобицької О.М.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

представника потерпілих ОСОБА_3

розглянула в судовому засіданні 27 вересня 2012 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 2 грудня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_1

Вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 2 грудня 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 2 грудня 2011 року вирок районного суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано та призначено засудженому за ч. 3 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі на 6 років. Ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 286 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. У порядку ст. 365 КПК України змінено вирок суду першої інстанції в частині кваліфікації дій засудженого, виключено з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку - порушення правил експлуатації транспорту особою, яка керує транспортними засобами. В решті вирок залишено без зміни.

Запобіжний захід щодо засудженого до вступу вироку в законну силу залишено у виді застави.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 20 жовтня 2010 року, приблизно о 6 год. 40 хвилин, керуючи автомобілем «Тойота Прадо», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, та рухаючись по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську, з боку вул. Літейної в напрямку вул. Космічної, із перевищенням дозволеної в населених пунктах швидкістю руху, що складала більше 80 км/год., не врахував відсутність на проїжджій частині дорожньої розмітки та не визначив кількість смуг для руху з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних бічних інтервалів між ними, маючи в напрямку свого руху більше двох смуг, виїхав на призначену для зустрічного руху смугу дороги, і, маючи об'єктивну можливість своєчасно виявити на проїжджій частині пішоходів ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які зупинилися на проїжджій частині, не встигнувши закінчити перехід на регульованому світлофором пішохідному переході, та, маючи технічну можливість запобігти наїзду на пішоходів, не вжив належних своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди, та здійснив наїзд на пішоходів, в результаті чого пішоходам ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала їхня смерть.

Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.11.1, 11.3, 12.3, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , що знаходиться в прямому причинному зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.

В касаційних скаргах:

- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що суд безпідставно визнав обставинами, що пом'якшують покарання засудженого, визнання вини та щире каяття, оскільки це суперечить матеріалам справи. Звертає увагу, що судом не враховано поведінку засудженого після ДТП, який намагався приховати сліди злочину, внаслідок якого загинули троє потерпілих;

- засуджений ОСОБА_1 порушує питання про зміну вироку щодо нього. Просить пом'якшити призначене йому покарання та звільнити від його відбування з випробуванням. Вважає, що поза увагою суду залишилися обставини, що пом'якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, які давали суду підстави для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання. Звертає увагу, що при призначенні покарання судом не враховано настання ДТП внаслідок порушення потерпілими Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , що впливає на ступінь його вини та суворість вироку;

- захисник ОСОБА_2 просить скасувати вироки Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 2 грудня 2011 року та Апеляційного суду Запорізької області від 10 квітня 2012 року та направити справу за обвинуваченням ОСОБА_1 на новий судовий розгляд до районного суду. Посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Вважає, що висновки експертиз, проведених по справі, та пояснення експертів в судовому засіданні містять суперечності, що не були усунуті судом. Вказує на те, що судом не встановлено, від яких саме тілесних ушкоджень настала смерть ОСОБА_6, на яку безпосередньо після наїзду автомобілем «Тойота Прадо» був здійснений наїзд автомобілем «Деу-сенс», що, на думку захисника, не впливає на кваліфікацію дій засудженого, але має значення для визначення суспільної небезпечності злочину та призначення покарання. Вважає, що суд не звернув уваги на наявність у справі доказів, які підтверджують, що засуджений своїми діями не порушував Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , оскільки пішоходи знаходилися поза межами смуги його руху, тому не було необхідності вживати заходів для уникнення зіткнення з перешкодою, і лише коли він наблизився до них, потерпілі зробили крок на смугу його руху, що позбавило засудженого можливості уникнути наїзду. Звертає увагу на те, що покладена в основу вироку комплексна комісійна медико-автотехнічна і транспортно-трасологічна експертиза, була проведена в порушення вимог закону, так, вона ґрунтується на недійсних відправних даних, експерти, які проводили експертизу, не були попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України. Захисник вказує на порушення права засудженого на захист, якого не було вчасно ознайомлено з постановою про порушення кримінальної справи. Зазначає, що апеляційний суд не звернув уваги на порушення, допущені під час досудового слідства та розгляду справи в суді першої інстанції та не дав відповіді на всі доводи апеляції захисту.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та вважала, що касаційні скарги засудженого та захисника не підлягають задоволенню, пояснення засудженого, який підтримав касаційну скаргу свого захисника та заперечував проти касаційної скарги прокурора, пояснення захисника засудженого, який підтримав свою касаційну скаргу та вважав, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, міркування представника потерпілих, який вважав, що вирок необхідно скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, доводи захисника ОСОБА_2 про незаконність засудження ОСОБА_1 були предметом перевірки апеляційного суду, який визнав їх безпідставними, належно мотивувавши своє рішення.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, підтверджується перевіреними в судовому засіданні та проаналізованими судом доказами. На підставі аналізу всіх доказів у їх сукупності і взаємозв'язку судом встановлені фактичні обставини справи та дана правильна юридична оцінка діям засудженого.

З протоколу судового засідання видно, що судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для справи, тому доводи в касаційній скарзі щодо неповноти судового слідства є безпідставними.

Посилання у касаційній скарзі захисника на те, що дорожньо-транспортна пригода, у вчиненні якої визнано винним ОСОБА_1, в дійсності сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху (1306-2001-п) потерпілими, які стояли посеред проїзної частини дороги та одночасно зробили крок на смугу руху засудженого, що позбавило останнього можливості уникнути наїзду, перевірялися як судом першої інстанції, так і апеляційної. Вони є необгрунтованими, оскільки спростовуються доказами по справі.

Зокрема, згідно з даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схемою до нього, осип скла та пластмасові фрагменти автомобіля «Тойота Прадо», яким керував ОСОБА_1, знаходяться на зустрічній для його руху смузі.

З показань свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні убачається, що пішоходи стояли рівно посередині дороги, вона не бачила, щоб вони робили кроки назад. В ході досудового слідства, в тому числі під час відтворення обстановки і обставин події, вона показувала, що пішоходи стояли на момент наїзду на одній лінії, назад і вперед кроки вони не робили, що свідчить про послідовність показань свідка. Також свідок пояснювала про те, як бачила чоловіка, який вийшов з джипу, було видно, що він перебував у шоковому стані і нервував, він підійшов до однієї з потерпілих, перевірив пульс, кудись телефонував, а потім сів у машину і поїхав. Зазначені показання узгоджуються з іншими доказами, у тому числі, з протоколом огляду місця події та схемою до нього.

Показаннями свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 також підтверджуються обставини ДТП і викладені у вироку висновки суду. Так, свідок ОСОБА_10 пояснив, що він їхав на автомобілі по вул. Набережна Перемоги у з боку пр.Героїв в напрямку центру по умовній третій смузі проїзної частини і коли в районі супермаркету «Рейнфорд» він під'їхав до світлофора, який дозволяв рух, то з суміжної зліва смуги на його смугу руху викотилося тіло жінки; люди, що знаходилися на зупинці громадського транспорту, кричали про те, що на дорозі ще двоє людей, яких він також побачив на дорозі; на крайній лівій смузі руху в напрямку вул. Космічної на своїй смузі руху стояв автомобіль з увімкненою аварійною сигналізацією; біля однієї з жінок стояв чоловік і намагався викликати по телефону швидку допомогу. Свідок ОСОБА_11, який їхав разом з ОСОБА_10 пояснив про аналогічні обставини події, зазначив, що люди, які стояли на зупинці громадського транспорту, вказали на автомобіль джип, який стояв з увімкненою аварійною сигналізацією, а потім водій вказаного автомобіля, не вимикаючи аварійну сигналізацію, поїхав з місця ДТП.

Згідно з висновком комплексної комісійної судової медико-автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 10 січня 2011 року, під час проведення якої були враховані дані вищезазначеного протоколу, з технічної точки зору місце наїзду на пішоходів знаходиться перед ділянкою розсіювання осколків скла, на відстані приблизно 6,7 м. до початку межі цієї ділянки; найбільш ймовірно, що місце наїзду розташоване на смузі зустрічного руху для автомобіля «Тойота Прадо» під керуванням ОСОБА_1

За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про те, що в діях водія автомобіля «Тойота Прадо» ОСОБА_1 наявна невідповідність вимогам п. 11.4 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , що знаходиться в причинному зв'язку з настанням ДТП, та про неспроможність доводів про те, що ОСОБА_1 не порушував Правил дорожнього руху, і у нього не було необхідності вживати заходів для уникнення зіткнення з перешкодою, а наїзд на пішоходів стався на смузі його руху внаслідок дій самих пішоходів, які одночасно зробили крок назад.

Як убачається з протоколу судового засідання, допитані судом першої інстанції експерти НДЕКЦ при ГУМВС у Запорізькій області ОСОБА_12 і ОСОБА_13 та експерт Запорізького обласного бюро СМЕ ОСОБА_14, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України, повністю підтвердили свої висновки, викладені в експертизах (а.с. 120-121т.4).

Безпідставними є посилання захисника на те, що судом не були усунуті в судовому засіданні суперечності, наявні у висновках експертиз, поясненнях свідків, оскільки в основу вироку покладено лише докази, які узгоджуються між собою у їх сукупності і взаємозв'язку, а щодо доказів, які були відкинуті судом, висновки суду є правильними і вони належним чином обґрунтовані у вироку із наведенням підстав такого рішення.

Колегія суддів визнає, що у суду були наявні підстави для критичної оцінки висновків повторної судової комісійної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 31 серпня 2011 року та пояснень в судовому засіданні експерта ОСОБА_15

про відсутність у водія автомобіля «Тойота Прадо» ОСОБА_1 технічної можливості запобігти наїзду на пішоходів шляхом застосування своєчасного гальмування, оскільки зазначені висновки зроблено без урахування отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди пошкоджень автомобіля, тілесних ушкоджень, отриманих потерпілими, та за умови, що наїзд на потерпілих-пішоходів стався після того, як вони одночасно зробили декілька кроків назад, що не відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи.

З тих же підстав, суд відкинув і показання свідка ОСОБА_16, який в судовому засіданні пояснив, що наїзд на пішоходів стався на смузі руху автомобіля «Тойота Прадо» після того, як пішоходи одночасно зробили кроки назад. В той же час суд правильно визнав достовірними його показання під час досудового слідства, у яких свідок пояснив, що був очевидцем події ДТП та бачив, як у місці перепаду асфальту зупинилися троє жінок, для яких загорілося червоне світло; потім він побачив, як по центру проїжджої частини з частковим заїздом на зустрічну смугу в напрямку пр. Героїв з великою швидкістю рухався автомобіль «Тойота Прадо», який лівою частиною скоїв наїзд на зазначених пішоходів.

Таким чином, докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину є належними, допустимими, достатніми і достовірними.

Суд повно і всебічно дослідив зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 286 КК України КК України (2341-14) .

Доводи касаційних скарг про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_1 як внаслідок м'якості, так і суворості, є необґрунтованими.

Зі змісту вироку апеляційного суду убачається, що, перевіряючи вирок місцевого суду, він обгрунтовано звернув увагу на те, що при призначенні засудженому мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 286 КК України, поза увагою суду першої інстанції залишено такі обставини, які впливали на прийняття справедливого рішення при обранні покарання засудженому, а саме ступінь тяжкості вчиненого злочину, внаслідок якого загинули троє осіб. З урахуванням даних про особу засудженого, який позитивно характеризується, визнав свою вину та розкаявся у вчиненому, відшкодував потерпілим шкоду в повному обсязі, колегія суддів вважає, що обране апеляційним судом покарання у виді позбавлення волі на 6 років є справедливим, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів. Підстав вважати покарання несправедливим внаслідок м'якості або суворості колегія суддів не вбачає.

Скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та постановляючи свій вирок, яким засудженому обране більш суворе покарання, апеляційний суд навів підстави для прийняття такого рішення.

Апеляційний суд, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував всі доводи поданих апеляцій щодо незаконності вироку місцевого суду, дав вичерпну відповідь на всі доводи апеляцій, тому доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_2 є безпідставними.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи не встановлено істотних порушень органом досудового слідства або судом вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів обґрунтованість та законність постановленого щодо ОСОБА_1 вироку.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів,

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Запорізької області від 2 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.