Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів: Квасневської Н.Д., Кульбаби В.М.,

з участю прокурора Гладкого О.Є.,

представника потерпілого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_3 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 25 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2012 року.

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 25 листопада 2011 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, що не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України на сім років позбавлення волі без конфіскації майна.

Постановлено стягнути із засудженої на відшкодування на користь потерпілого ОСОБА_4 155386 грн 02 коп та 5000 грн, відповідно, матеріальної та моральної шкоди.

Питання щодо судових витрат та речових доказів вирішено відповідно до закону.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2012 року апеляцію захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_3 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни.

За вироком суду 05 листопада 2008 року біля 05 години ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 незаконно заволоділа автомобілем «Nissan Infiniti FX 35», державний реєстрацій номер НОМЕР_1, що належав власнику ОСОБА_4, з яким вона до того спільно проводила час.

При керуванні автомобілем допустила наїзд на опору та пошкодила автомобіль.

У результаті завдала потерпілому великої матеріальної шкоди на суму 155 368 грн 02 коп.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_3 ставить питання про зміну судових рішень щодо неї.

Стверджує, що судом неправильно застосовано кримінальний закон, безпідставно її дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 289 КК України, призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості.

Окрім того, посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону, оскільки вирок суду проголошено за її відсутності. У порушення вимог ст. 341 КПК України при проголошенні вироку їй не роз'яснено його змісту, строку і порядку оскарження та право подавати клопотання про помилування. У вироку суду зазначено її прізвище до укладення шлюбу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та представника потерпілого, які вважали касаційну скаргу засудженої необґрунтованою, заперечення захисника ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини засудженої у незаконному заволодінні транспортним засобом, належним потерпілому, за встановлених фактичних обставин у касаційних скаргах не оспорюються.

Такий висновок ґрунтується на даних виявлення пошкодженого автомобіля та показаннях потерпілого ОСОБА_4 про те, що дозволу на керування автомобілем засудженій він не давав.

При визначенні розміру заподіяної матеріальної шкоди суд обґрунтовано виходив із висновків судової автотоварознавчої експертизи про те, збитки потерпілому заподіяно у розмірі 155386 грн.

Ці збитки завдали потерпілому великої шкоди.

Виходячи з встановленого розміру заподіяних збитків, суд правомірно кваліфікував злочинні дії винної за ч. 3 ст. 289 КК України.

Доводи скарги про необхідність перекваліфікації злочину на ч. 1 ст. 289 КК України з посиланням на обставину заподіяння матеріальної шкоди необережними діями є неспроможними.

До розміру матеріальної шкоди, заподіяної незаконним заволодінням транспортним засобом, включається пряма шкода - реальні збитки, які, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 ЦК України становлять собою втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Щодо аналізованого злочину такі витрати складаються із вартості відновлювального ремонту автомобіля. За висновком судової автотоварознавчої експертизи матеріальний збиток власнику автомобіля внаслідок пошкодження останнього при дорожньо-транспортній пригоді склав 155386 грн.

Виходячи з викладеного обставина, що при угоні автомобіля збиток заподіяно при дорожньо-транспортній пригоді, тобто необережними діями, не впливає на кваліфікацію злочину.

Правильно встановивши фактичні обставини справи та давши їм належну правову оцінку, суд, разом з тим, призначив винній покарання, яке є несправедливим в силу його суворості.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнала свою вину, в значній частині відшкодувала заподіяні збитки. Злочин скоїла щодо майна свого приятеля, з яким до того проводила вільний час. Про подію злочину повідомила його та розкаялась у своїх діях. ОСОБА_3 працездатна, до скоєного злочину позитивно характеризувалась за місцем роботи та проживання.

Обставин, які б обтяжували відповідальність не встановлено.

На наведені позитивні дані особи винної, низку обставин, що пом'якшують відповідальність не звернули уваги суди першої та апеляційної інстанцій при обранні міри покарання ОСОБА_3

За наявності обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням позитивних даних особи винної, ОСОБА_3 належить відповідно до ст. 69 КК України призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено законом.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування судових рішень по справі, не встановлено.

За матеріалами справи ОСОБА_3 під час проголошення вироку була відсутня, однак у день проголошення вироку 25 листопада 2011 року їй було направлено його копію (т. № 3 а.с. 245).

Доводи касаційної скарги про порушення закону при постановленні вироку є необґрунтованими.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Подільського районного суду м. Києва від 25 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2012 року щодо неї змінити.

За ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України призначити ОСОБА_3 три роки обмеження волі без конфіскації майна.

У решті судові рішення щодо неї залишити без зміни.