5-4188км12 Про умисне ухилення від сплати податку на додану вартість, скоєне директором приватного підприємства - 27.09.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Калінінського районного суду м. Донецька від 5 липня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_1.

Вироком Калінінського районного суду м. Донецька від 5 липня 2011 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

- за ч. 2 ст. 212 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 23 вересня 2011 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він у період з лютого 2008 року по грудень 2008 року, будучи службовою особою - директором приватного підприємства «Фірма НЕСКО», виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства, реалізуючи контроль за веденням бухгалтерського та податкового обліку, будучи відповідальним за складання та надання до ДПІ податкових декларацій та звітів про фінансово-господарську діяльність ввіреного йому підприємства, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на ухилення від сплати податків у державний бюджет України, при формуванні сум податкового кредиту включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість і до складу валових витрат по неіснуючим, безтоварним, фінансово-господарським операціям із ПП «Стройпроммаш 07», у результаті чого в Державний бюджет не були сплачені кошти у великих розмірах у сумі 1 266 355,00 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок м'якості. Прокурор вважає необгрунтованим рішенням суду про звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Крім того, вважає несправедливо м'яким призначення засудженому додаткового покарання у виді позбавлення права займати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов'язків строком всього на один рік.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї захисника ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд з таких підстав.

Не оспорюючи висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та правильність кваліфікації дій засудженого, прокурор вказує на призначення йому судом несправедливо м'якого покарання у зв'язку з необґрунтованим застосуванням щодо засудженого ст. 75 КК України. Як убачається з матеріалів кримінальної справи, у своїй апеляції на вирок щодо ОСОБА_1 прокурор посилався на аналогічні доводи та просив постановити новий вирок.

Апеляційний суд дійшов висновку про необгрунтованість апеляції прокурора та залишив вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 без зміни. Обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд послався на наявність обставин, які пом'якшують покарання засудженого, в той же час залишив поза увагою, що внаслідок дій засудженого державі заподіяно збитку у виді ненадходження в бюджет значної суми коштів, разом з тим, засуджений не вжив будь-яких заходів хоча б до часткового відшкодування заподіяної злочином шкоди. Суд не звернув уваги, що ОСОБА_1 займався злочинною діяльністю тривалий час, і вона була зупинена лише внаслідок виявлення правоохоронними органами.

За таких обставин, висновок апеляційного суду про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства не можна визнати обґрунтованим.

Враховуючи тривалість злочинної діяльності та великий розмір матеріальної шкоди, заподіяної під час виконання засудженим своїх службових обов'язків директора приватного підприємства, колегія суддів вважає, що призначення засудженому додаткового покарання у виді позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тривалістю 1 рік не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок м'якості.

На підставі наведеного, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно розглянути справу відповідно до вимог закону та ухвалити законне і обґрунтоване рішення. Якщо обсяг обвинувачення, визнаного судом доведеним раніше, підтвердиться, то рішення про застосування ст. 75 КК України щодо ОСОБА_1, а також призначення додаткового покарання у виді позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на 1 рік, слід вважати таким, що не відповідає вимогам кримінального закону внаслідок м'якості.