5-3838км12 Про таємне викрадення чужого майна - 27.09.2012 Прийняття

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 27 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора м. Києва на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 5 квітня 2012 року щодо ОСОБА_1

Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2011 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, востаннє 17 травня 2007 року вироком Оболонського районного суду м. Києва за ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України на 1 рік 15 днів позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 5 квітня 2012 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він, 5 січня 2010 року приблизно о 15 год. 30 хв. перебуваючи в магазині ТОВ «Євросеть ЦТ» по пр-ту Маяковського, 85 у м. Києві, за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, таємно викрав майно, належне товариству на загальну суму 7 579 грн. 99 коп.

Крім того, ОСОБА_1 9 січня 2010 року приблизно о 19 год. перебуваючи в магазині ТОВ «Євросеть ЦТ» по пр-ту Перемоги у м. Києві, за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, таємно викрав майно, належне товариству на загальну суму 6 247 грн. 50 коп.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого засудженим злочину та його особі. Вважає, що судом необґрунтовано було застосовано до ОСОБА_1 вимоги ст. 75 КК України та призначено занадто м'яке покарання. Зазначає, що при обранні міри покарання не було враховано в достатній мірі ту обставину, що засуджений раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, перебуває на обліку у лікаря нарколога.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів. Звільнення особи від відбування покарання з випробуванням можливе, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

При вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_1 місцевий суд врахував пом'якшуючі обставини, а саме - позитивні характеристики за місцем проживання і роботи останнього, щире каяття, часткове відшкодування шкоди, обтяжуючі - рецидив злочину.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З вироку суду вбачається, що звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України суд дійшов висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, поклавши на нього ряд обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, виходячи з пом'якшуючих обставин та даних про особу засудженого.

При цьому, судом не дана належна оцінка тяжкості вчиненого злочину, тій обставині, що ОСОБА_1 раніше вчиняв злочини, в тому числі корисливі, що свідчить про його стійке небажання стати на шлях виправлення, має незняті та непогашені судимості.

Відповідно до ст. 377 КПК України, в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення. У разі залишення апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Переглядаючи справу, апеляційний суд в ухвалі вказав про зміст апеляції на вирок, проте належним чином доводів про неправильне застосування кримінального закону не проаналізував і переконливих мотивів відмови у задоволенні апеляції в ухвалі не навів.

Так, апеляційний суд прийшов до висновку про правильність призначення місцевим судом покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України та правильність звільнення ОСОБА_1 від призначеного судом покарання на підставі ст. 75 КК України. При цьому, суд апеляційної інстанції, мотивував такий висновок тим, що з моменту скоєння злочину пройшло більше двох років, знаходячись на підписці про невиїзд ОСОБА_1 будь яких правопорушень та злочинів не вчиняв, працевлаштувався, cтворив сім'ю та має батьків пенсійного віку.

У той же час, колегія суддів апеляційного суду не врахувала те, що, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 після скоєння злочину ухилився від слідства та суду, в зв'язку з чим його було оголошено в розшук. Також, суд апеляційної інстанції послався на ряд обставин, що пом'якшують покарання засудженому, які не підтверджуються матеріалами справи.

На думку колегії, це є істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

З огляду на викладене, колегія суддів вбачає порушення вимог ст. 377 КПК України апеляційним судом, внаслідок чого ухвала не може вважатися законною і підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.

Під час нового апеляційного розгляду, суду належить перевірити всі матеріали кримінальної справи, звернути увагу на допущені недоліки, усунути їх, у разі необхідності й з використанням процесуальних можливостей апеляційного суду постановити рішення, яке б відповідало вимогам закону, з урахуванням того, що звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням слід вважати недоцільним.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 5 квітня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.