Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор'євої І.В.,суддів:Єленіної Ж.М., Британчука В.В.,за участю прокурора Сенюк В.О.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 25 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 лютого 2012 року.

Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 травня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, неодноразово судиму, зокрема: вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 6 листопада 2009 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнену від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки; вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2009 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 4 місяці,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_5 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 6 листопада 2009 року та за вироком від 21 грудня 2009 року і остаточно визначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Апеляційний суд, задовольнивши апеляцію прокурора, вирок місцевого суду змінив, виключив з резолютивної частини вироку рішення про призначення ОСОБА_5 остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України і постановив вважати останню засудженою за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винною у тому, що вона 11 лютого 2010 року приблизно о 1-й год у квартирі АДРЕСА_1 у м. Маріуполі Донецької області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, шляхом вільного доступу повторно таємно викрала майно ОСОБА_6, завдавши йому матеріальної шкоди на загальну суму 5700 грн.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, ОСОБА_5 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Засуджена зазначає, що оскаржувана нею ухвала апеляційного суду є незаконною, оскільки цей суд безпідставно розглянув апеляцію прокурора, подану ним з пропущенням строків, чим порушив право засудженої на захист. Крім того, засуджена зазначає, що районний суд не мав права поновлювати прокурору строк на апеляційне оскарження, адже останній підлягав відводу.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, а судові рішення - без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Жовтневий районний суд м. Маріуполя, дослідивши в судовому засіданні в порядку, передбаченому ст. 299 КПК України, зібрані у справі докази, вироком від 28 травня 2010 року ОСОБА_5 визнав винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначив їй відповідне покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України апеляцію на вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено законом, може бути подано протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Як убачається з матеріалів справи, апеляцію на цей вирок прокурор, який брав участь у розгляді справи, подав 10 жовтня 2011 року, тобто поза межами строків, передбачених кримінально-процесуальним законом.

Враховуючи це, суддя апеляційного суду постановою від 2 листопада 2011 року повернув справу щодо засудженої до суду першої інстанції для виконання вимог статей 353, 351 КПК України (а. с. 146). У свою чергу районний суд постановою від 9 грудня 2011 року задовольнив клопотання прокурора і відновив строк на апеляційне оскарження вироку щодо ОСОБА_5 (а. с. 169)

Доводи ОСОБА_5 про те, що суд першої інстанції не мав права розглядати клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки останній підлягав відводу, є необґрунтованими. Відповідно до ст. 58 КПК України та обставина, що прокурор брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не може бути підставою для відводу.

Твердження в касаційній скарзі засудженої щодо порушення її права на захист під час провадження справи в суді апеляційної інстанції спростовуються матеріалами справи, під час перевірки яких було встановлено, що після відновлення строку на апеляційне оскарження районний суд відповідно до вимог ст. 354 КПК України повідомив усім учасникам процесу, в тому числі й ОСОБА_5, про дату розгляду справи в апеляційному суді.

За змістом статей 358, 362 КПК України не є перешкодою для розгляду справи неявка учасників процесу на засідання суду апеляційної інстанції, окрім випадків, коли їх участь є обов'язковою. У цій справі передбачені законом підстави обов'язкової присутності засудженої в суді апеляційної інстанції відсутні, а клопотання від неї про перенесення розгляду справи або розгляд справи за її участю не надходило.

Отже, колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону апеляційним судом при розгляді цієї справи.

У контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й достатніми доводи касаційної скарги про скасування ухвали апеляційного суду із зазначених у ній підстав.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 лютого 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої - без задоволення.