Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Саленка І.В.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Чернівецької області на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 10 січня 2012 року.

Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11 листопада 2011 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не

має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_3 766 295 грн.

Вирішено долю речових доказів відповідно до ст. 81 КПК України.

Апеляційний суд Чернівецької області указаний вирок суду скасував у частині вирішення цивільного позову потерпілої, а справу в цій частині направив на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 06 лютого 2011 року приблизно о 21:00, перебуваючи на території автомийки «Сапфір» по вул. М.Олімпіади, 6 м. Чернівців, скориставшись наявністю ключів від автомобіля «Lexus LX 570» д.н.з НОМЕР_1, які йому залишила власниця автомобіля ОСОБА_3, умисно, незаконно заволодів транспортним засобом, під час руху не впорався з керуванням та здійснив зіткнення з електричною опорою, внаслідок чого пошкодив автомобіль, завдавши потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 782 295 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м'якості. Своє прохання обґрунтовує тим, що призначене ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не повною мірою відповідає особі засудженого та тяжкості злочину. Звертає увагу на те, що засуджений скоїв особливо тяжкий злочин, завдавши потерпілій велику матеріальну шкоду. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

На касаційну скаргу надійшло заперечення від захисника ОСОБА_1, який просить залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, пояснення засудженого та захисника, які просили судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, та правильність кваліфікації його дій прокурор у касаційній скарзі не оспорює.

Доводи прокурора, наведені у касаційній скарзі, про неврахування судом тяжкості злочину та особи засудженого при призначенні ОСОБА_2 покарання та при звільненні від його відбування на підставі ст. 75 КК України, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до положень ст. 69 цього ж Кодексу за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Як видно зі справи, місцевий суд при вирішенні цього питання, відповідно до вимог статей 65, 69 КК України врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також дані про особу ОСОБА_2, який раніше не був судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, роботи та навчання, є інвалідом 3 групи. Обставинами, що пом'якшують покарання, суд обґрунтовано визнав сприяння у розкритті злочину, щире каяття, часткове відшкодування завданої потерпілій шкоди. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням тяжкості злочину та особи ОСОБА_2, позиції потерпілої, яка просила суворо не карати засудженого, суд дійшов вірного висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і звільнив його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Апеляційний суд, переглянувши цю кримінальну справу в апеляційному порядку за апеляційними скаргами прокурора та представника потерпілої, відповідно з вимогами ст. 377 КПК України, виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання законним і обґрунтованим, а призначене покарання - таким, що відповідає вимогам статей 65, 75 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 10 січня 2012 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.