Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Міщенка С.М.,

суддів Животова Г.О., Пузиревського Є.Б.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.,

потерпілого ОСОБА_1,

представників потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4

розглянула 25 вересня 2012 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_5 за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на вирок Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2012 року, постановлений як судом першої інстанції, та за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_8 на окрему ухвалу того ж суду від 16 травня 2012 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_5, 1985 р. н., не судимого, громадянина України,

виправдано за відсутністю події злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 187; ст. 291 КК України.

Органом досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався в тому, що 5 грудня 2004 року, приблизно о 18 годині, знаходячись з ОСОБА_9 на задньому сидінні автомобіля «Рено-21», який під керуванням ОСОБА_8 рухався по вул. Самбірській у м. Дрогобичі Львівської області, накинув на шию останнього зашморг і почав душити з метою вбивства та заволодіння його грошима, внаслідок чого потерпілий втратив контроль за рухом транспортного засобу, виїхав за межі проїжджої частини дороги і зіткнувся з електричною бетонною опорою, отримавши середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження, а пасажир ОСОБА_9 помер на місці події.

Зазначеною окремою ухвалою апеляційний суд повідомив прокурору Львівської області про факти дачі потерпілим ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_10 завідомо неправдивих показань для притягнення їх до кримінальної відповідальності за ст. 384 КК України.

У касаційних скаргах:

прокурор порушує питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповноту й однобічність судового слідства;

потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 вважаючи доведеною вину ОСОБА_5 у вчиненні вищезазначених злочинів та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту та однобічність судового слідства, а останні двоє ще й на порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просять скасувати вирок з направленням справи на новий судовий розгляд;

потерпілий ОСОБА_8 просить скасувати й окрему ухвалу як необґрунтовану та таку, що не відповідає фактичним обставинам.

В запереченнях на ці касаційні скарги захисник ОСОБА_4 просить залишити їх без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та потерпілого ОСОБА_1, які підтримали свої скарги, представників потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які просили задовольнити скарги своїх довірителів, думку захисника ОСОБА_4 про залишення оскарженого вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів визнає їх такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Поставлене за вину ОСОБА_5 обвинувачення обґрунтовувалось, зокрема, показаннями ОСОБА_8 про те, що з першим його познайомив 5.12.2004 р. ОСОБА_9 Новий знайомий просив позичити 700 доларів США, оскільки таку суму заборгував своїм працедавцям через нестачу відеокасет переданих йому для реалізації. Потерпілий відмовив прохачу, але під час другої зустрічі того ж дня коли він підвозив ОСОБА_9 та ОСОБА_5 на автомобілі, останній знову почав наполягати, а згодом й вимагати допомогти йому погасити заборгованість. ОСОБА_8 в черговий раз відмовив і збільшив звук магнітоли щоб не чути ОСОБА_5, який знаходився на задньому сидінні за водієм, після чого останній накинув зашморг на шию потерпілого і почав його душити. Аби врятуватись він схопив зашморг руками, вперся ногами в підлогу, очевидно натиснувши на педаль подачі палива, і втратив свідомість, внаслідок чого й сталась ДТП.

Такі ж показання потерпілий дав і в судовому засіданні.

Ці показання, як стверджується в обвинувальному висновку та в касаційних скаргах, відповідають наступним доказам.

Так, свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ствердили, що саме 700 доларів їм боргував ОСОБА_5 Показання цих свідків в деталях співпадають з показаннями потерпілого, але суд безпідставно відкинув їх, зазначивши у вироку, що ці свідки не звертались у правоохоронні органи із заявою про вчинену ОСОБА_5 крадіжку відеокасет, отже доказів такої крадіжки немає.

При цьому суд не звернув увагу на те, що показання даних свідків можуть ствердити наявність чи відсутність конфлікту між ними та ОСОБА_5 щодо 700-доларової заборгованості останнього, що має істотне значення для правильної оцінки показань потерпілого ОСОБА_8, а наявність чи відсутність законних підстав для стягнення цих грошей чи притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за крадіжку відеокасет тощо не було предметом даного судового розгляду.

Не дав оцінку суд і тій обставині, що вказані свідки ствердили свої послідовні та несуперечливі показання й на очних ставках з ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що автомобіль під керуванням ОСОБА_8 обігнав його, рухаючись «неприродно широко лівими колесами по узбіччю", а свідок ОСОБА_14 ствердила, що побачивши такий обгін ОСОБА_13 обурився і сказав, що так їздять тільки п'яні чи «обкурені».

Цим показанням свідків суд не дав належну оцінку у сукупності з показаннями потерпілого про причини такого «неприродного» руху автомобіля під керуванням останнього, коли він втратив свідомість через напад на нього.

Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 на досудовому слідстві, а останній - і в судовому засіданні показали, що на місці ДТП ОСОБА_8 хоча й перебував у шоковому стані, але просив про допомогу, оскільки «на нього напали».

Про такий же напад із застосуванням зашморгу потерпілий розповів й лікарям та іншим медичним працівникам, які доставили його у лікарню, надали першу медичну допомогу і бачили на шиї постраждалого характерні сліди та інші ознаки удушення. Про це на досудовому слідстві пояснили свідки ОСОБА_17.(лікар), ОСОБА_18 та ОСОБА_19 ( медсестри), ОСОБА_20 (черговий лікар), ОСОБА_21 (завідуючий травматологічним відділенням), ОСОБА_22 (лікар-рентгенолог).

Свідки, які з'явились в судове засідання, підтвердили свої показання, а показання інших суд оголосив у відповідності до положень ст. 306 КПК України, але оцінку зазначеним фактичним даним у вироку не дав. Крім того, у вироку ці показання перекручені, оскільки їх зміст або взагалі не наведено, або наведено в частині, яка не має істотного значення для правильного вирішення справи.

При цьому тільки показанням лікаря - свідка ОСОБА_10 суд дав оцінку у вироку, відкинувши їх, оскільки на досудовому слідстві вона не говорила про наявність слідів удушення на шиї потерпілого.

Така оцінка колегією суддів визнається передчасною та необґрунтованою, оскільки суд, як правильно зазначено в касаційних скаргах, не звернув увагу на те, що і на досудовому слідстві вказаний свідок стверджувала, що зі слів декількох колег вона знала про сліди удушення на шиї потерпілого, а останній постійно запитував «за що і чому його душили». Крім того, в суді ОСОБА_10 заявила, що особисто бачила на шиї потерпілого сліди удушення і говорила про це слідчому, а протокол підписала не читаючи.

Згідно обвинувального висновку, наявність слідів та інших симптомів удушення потерпілого стверджено висновками судово-медичної експертизи № 1465, комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи № 4742/178 і комплексної судово-медичної та медико-криміналістичної експертизи № 26/05-к.

Суд відкинув ці докази як такі, що спростовані проведеними за його ухвалою повторною комплексною комісійною судово-медичною та медико-криміналістичною експертизою № 366/11 і судово-медичною експертизою речових доказів № 2-мк.

При цьому, суд не дав належну оцінку показанням експертів ОСОБА_23 та ОСОБА_24, які в судовому засіданні заявили, що вищезазначена експертиза не спростовує а доповнює попередні висновки.

Не звернув суд увагу й на істотні суперечності останнього висновку експертизи.

Так, в підсумковій частині цього висновку в «п. 1, 2, 7, 12.» йдеться про 12 характерних синців розташованих на передній поверхні шиї потерпілого, а в «п. 11, 17.» - про ті ж 12 синців, але на правій боковій поверхні шиї в нижній частині.

Висновок про те, що зазначені 12 синців не можуть бути «свідченням странгуляційної борозни» ніяк не спростовує висновок експертизи № 4742/178 (т. 4 а. с. 94-99) про те, що зазначені синці утворилися внаслідок здавлювання шиї спереду-назад вузьким еластичним видовженим предметом», оскільки в цьому висновку не вказано, що зазначені 12 синців утворюють странгуляційну борозну.

Суд зробив помилковий висновок про те, що факт удушення може бути стверджений тільки наявністю странгуляційної борозни, а клопотання потерпілих про виклик та допит експертів, які проводили останню експертизу, для з'ясування цього та інших питань, безпідставно та усупереч вимогам ст. 311 КПК України відхилив.

З висновку № 366/11 вбачається, що крововилив неправильної форми червоного кольору під сполучними оболонками правого очного яблука досередини від краю райдужки не може однозначно свідчити про перенесену потерпілим асфіксію від стискання шиї.

Цей висновок не спростовує попередні висновки, як помилково визнав апеляційний суд, оскільки не виключає перенесення потерпілим такої асфіксії.

Крім того, призначаючи експертизу апеляційний суд зазначив в ухвалі тільки одну ознаку для оцінки експертами - крововилив, в той час як на досудовому слідстві встановлено цілий ряд додаткових об'єктивних даних про симптоми удушення, зокрема - про печіння в горлі, порушення ковтання, крововиливи по шкірі «як зірочки» і таке інше (показання завідуючого травмотологічним відділенням лікарні свідка ОСОБА_21 тощо). Крім того, не дав оцінку суд і тому факту, що на досудовому слідстві в розпорядженні експертів були відповідні документи з об'єктивними та повними медичними даними про стан потерпілого, які на час призначення та проведення останньої експертизи зникли.

Не дав суд оцінку і «п. 4.» підсумкової частини висновку експертизи № 366/11 згідно з яким комісія експертів визнала, що «зашморг не міг одночасно тиснути на передню та обидві бічні поверхні шиї через те, що ширина підголовника крісла водія значно більша за поперечний діаметр шиї потерпілого». Між тим, з цього висновку вбачається, що комісія експертів не виключає застосування щодо ОСОБА_8 зашморгу.

Отже, оцінка у вироку вищезазначеного висновку експертизи не тільки не відповідає, але й суперечить її точному змісту.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів визнає, що розглядаючи дану справу суд допустив неповноту та однобічність судового слідства, а його висновки про відсутність події злочину не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки є передчасними.

Крім того, усупереч вимогам ст. 323 КПК України, ці висновки не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Отже, оскаржений вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, внаслідок чого підлягає скасуванню й оскаржена окрема ухвала, як передчасна.

Керуючись пунктами 1, 2 Розділу XIII «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17) та статтями 394 - 396 КПК України, який діяв до набрання чинності зазначеним Законом, колегія суддів

Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2012 року щодо ОСОБА_5 та окрему ухвалу того ж суду від 16 травня 2012 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.