Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор'євої І.В.,

суддів: Британчука В.В., Єленіної Ж.М.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

розглянула 25 вересня 2012 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 14 жовтня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 13 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2

Указаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, таку, що не має судимості, за ч. 3 ст. 149 КК - на строк вісім років два місяці;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянку України, таку, що не має судимості, за ч. 3 ст. 149 КК - на строк вісім років.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні злочину за таких обставин.

24 березня 2011 року близько 18:00 ОСОБА_1, достовірно знаючи про вагітність дочки ОСОБА_2, діючи з нею за попередньою змовою умисно і з корисливих мотивів, за місцем свого проживання (за адресою: АДРЕСА_1) запропонувала ОСОБА_3 придбати дитину після її народження за 144 000 грн.

21 червня 2011 року ОСОБА_2 під анкетними даними ОСОБА_3 звернулася у пологовий будинок Суворовського району м. Херсона, розташованого по вул. Гоголя, 1, де ІНФОРМАЦІЯ_3 народила живу дитину - дівчинку. 30 червня 2011 року при черговій зустрічі у приміщенні пологового будинку ОСОБА_2 і ОСОБА_1 підтвердили ОСОБА_3 свій намір після виписки 01 липня 2011 року з пологового будинку продати їй новонароджену дитину за вказану суму.

01 липня 2011 року о 13:30 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою у салоні автомобіля ГАЗ-3110 (реєстр. № НОМЕР_1) на проїзній частині вул. Комсомольської в м. Херсоні біля пологового будинку продали за 144 000 грн ОСОБА_3 дівчинку, народжену ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_2, і передали медичні документи на ім'я ОСОБА_3 про народження вказаної дитини, на підставі яких у подальшому її необхідно було зареєструвати у відділі РАЦС та поставити на облік у лікаря-педіатра.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації діяння засуджених, просить вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного скасувати і направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з м'якістю призначеного засудженим покарання, оскільки вважає, що суд першої інстанції безпідставно не призначив засудженим додаткового покарання у виді конфіскації майна. Також прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги і просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка їх діяння за ч. 3 ст. 149 КК відповідно до вимог ст. 395 КПК не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Що стосується доводів прокурора про м'якість призначеного засудженим покарання в частині того, що суд не призначив додаткового покарання у виді конфіскації майна, то, на думку колегії суддів, вони є безпідставними, оскільки згідно із санкцією ч. 3 ст. 149 КК призначення цього покарання не є обов'язковим. Тобто непризначення зазначеного покарання не свідчить про порушення судом кримінального закону у цьому випадку.

Розглядаючи апеляцію прокурора на вирок за аналогічними доводами, апеляційний суд належним чином відповідно до вимог ст. 377 КПК обґрунтував своє рішення стосовно правильності призначення місцевим судом покарання засудженим.

Тому з урахуванням наведених обставин і даних про особу засуджених, на думку колегії суддів, немає підстав вважати призначене покарання м'яким і таким, що не відповідає вимогам ст. 65 КК.

У зв'язку з цим касаційну скаргу прокурора не може бути задоволено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК, колегія суддів

Вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 14 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 13 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.