Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор'євої І.В.,суддів:Єленіної Ж.М., Британчука В.В.,за участю прокурора Сенюк В.О.,захисника ОСОБА_5,виправданої ОСОБА_6,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 25 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 20 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 24 січня 20112 року щодо ОСОБА_6

Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку

України, таку, що не має судимості,

виправдано за ч. 2 ст. 212 КК України у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину.

Органом досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачувалась у тому, що вона, будучи службовою особою та обіймаючи посаду директора ПП "Агродія" в супереч вимогам ст. 67 Конституції України, п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 3, 6 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 11 Закону України "Про систему оподаткування", підпункту 2.13 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку в період із 27 квітня по 19 листопада 2009 року здійснила безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат ПП "Агродія" на підставі податкових накладних, виписаних від імені ТОВ "Агро АГ".

З метою сприяння ухиленню службовими особами ПП "Агродія" від сплати податків та маскування цього невстановлені слідством особи, використовуючи реквізити ТОВ "Агро АГ" та доступ до рахунків вказаного підприємства склали первинні бухгалтерські документи на отримання ТОВ "Агро АГ" товарно-матеріальних цінностей від ПП "Мусон-2009", ПП "Зерноторг ФП-ШОД", ПП "Сканлайн Плюс", ТОВ "Магнат Плюс", що містили завідомо неправдиві відомості. Усвідомлюючи те, що кероване нею ПП "Агродія" не мало фінансово-господарських відносин із ТОВ "Агро АГ", ОСОБА_6 отримала від невстановлених слідством осіб складені ними завідомо неправдиві документи з реквізитами цього товариства, згідно з якими вказане підприємство поставляло на адресу ПП "Агродія" товарно-матеріальні цінності (насіння соняшнику, сою, кукурудзу, ячмінь).

У подальшому ОСОБА_6 відобразила відомості зазначені у вказаних підроблених документах, у податковому обліку ПП "Агродія", достовірно знаючи про те, що ці документи містять завідомо неправдиві відомості про поставку товару ТОВ "Агро АГ" для ПП "Агродія", оскільки фактично поставка товарів від указаного підприємства не відбувалась, а також про те, що відповідно до підпунктів 7.4, 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) податкова накладна є офіційним документом, що надає право на збільшення податкового кредиту, і що відповідно до п. 1 підпунктів 5.3.9, 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат не входять будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

На підставі вищевказаних первинних документів, які містили завідомо неправдиві відомості, ОСОБА_6 склала: податкові декларації з ПДВ за квітень, червень, липень, жовтень 2009 року, уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень, червень, жовтень 2009 року; декларацію з податку на прибуток за перше півріччя 2009 року ПП "Агродія", до яких внесла завідомо неправдиві відомості про занижені суми податкових зобов'язань з ПДВ, занижений об'єкт оподаткування зі взаємовідносин з ТОВ "Агро АГ" достовірно знаючи, що відомості, відображено у цих деклараціях, є неправдивими, подала їх до ДПІ у м. Херсоні.

ОСОБА_6 достовірно знаючи, що товарно-матеріальні цінності від ТОВ "Агро АГ" не надходили шляхом завищення податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств, завдала шкоду державі у вигляді фактичного ненадходження до її бюджету: ПДВ - у квітні, червні, липні, жовтні 2009 року в розмірі 643 277 грн, податку на прибуток підприємств - у другому кварталі 2009 року на суму 774 029 грн, а всього на суму 1 417 306 грн.

Дії ОСОБА_6 були кваліфіковані органами обвинувачення за ч. 2 ст. 212 КК України як умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входили в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства незалежно від форм власності, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах.

Виправдовуючи ОСОБА_6, суд у вироку на підставі аналізу зібраних органами досудового слідства і досліджених судом доказів дійшов висновку, що вони об'єктивно не підтверджують винуватості обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Вважає, що висновки суду про відсутність у діях ОСОБА_6 складу злочину не ґрунтуються на матеріалах справи, їх зроблено без належної оцінки доказів обвинувачення, зокрема не дано належної оцінки показанням свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8; висновку судово-економічної експертизи від 25 травня 2010 року № 32, речовим доказам у справі. Також суд першої інстанції при постановленні виправдувального вироку стосовно ОСОБА_6, усупереч вимогам ст. 334 КПК України не усунув суперечностей у показаннях свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10, даних під час судового і під час досудового слідства; не дав їм належної оцінки, у зв'язку з чим необґрунтовано взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Крім того, прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 377 КПК України.

Виправдана ОСОБА_6 подала у запереченнях на касаційну скаргу прокурора, пославшись на безпідставність викладених у ній доводів, просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, виступ захисника та виправданої, котрі просили залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок постановлюється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведена участь підсудного у вчиненні злочину.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку, серед іншого, повинна містити підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинуватість виправданого.

Як убачається з матеріалів справи, суд, відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, у судовому засіданні перевірив усі докази, зібрані на досудовому слідстві, на підставі яких ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, та, давши їм відповідну оцінку, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність у її діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України. Вирок суду відповідає вимогам ст. 323 КПК України.

Так, ОСОБА_6 у судовому засіданні винуватість не визнала і стверджувала про те, що податковий кредит було оформлено на підставі первинних бухгалтерських документів та податкових накладних виданих продавцем товару ТОВ "Агро АГ", а саме директором. Жодних відомостей про те, звідки та у який спосіб ТОВ "Агро АГ" придбало товар, котрий в подальшому було продано ПП "Агродія", вона не мала. Розрахунки за придбаний товар вона провела в повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки ТОВ "Агро АГ", у тому числі перераховано і ПДВ.

У показаннях свідків обвинувачення (ОСОБА_9, ОСОБА_10) також не міститься даних про те, що у вказаний в обвинуваченні ОСОБА_6 період сільгосппродукція ТОВ "Агро АГ" не поставлялась ПП "Агродія".

Окрім того, як убачається з матеріалів справи на підставі акту перевірки від 07 липня 2010 року були винесені податкові повідомлення рішення, за якими ПП "Агродія" було збільшено зобов'язання з податку на прибуток на 1 972 592 грн, у тому числі за основним платежем на 986 296 грн, штрафні санкції - 986 296 грн та з ПДВ - 1 219 635 грн, у тому числі за основним платежем на 813 090 грн, штрафні санкції - 406 545 грн.

ПП "Агродія" вказані рішення податкового органу оскаржила в передбаченому законом порядку.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Херсоні від 19 липня 2010 року про визнання податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 972 592 грн, визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Херсоні від 19 липня 2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 185 054 грн.

Місцевий суд відповідно до вимог кримінально-процесуального закону в судовому засіданні перевірив усі зібрані на досудовому слідстві докази, на підставі яких ОСОБА_6 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, і давши їм належну оцінку, обґрунтовано дійшов висновку про недостатність доказів обвинувачення та про відсутність у діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України.

Аналіз доказів, на які послався суд, свідчить про правильність висновків суду про відсутність в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК, і доводи прокурора в касаційній скарзі висновків суду щодо невинуватості ОСОБА_6 не спростовують.

В апеляційному порядку справу розглянуто також відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, всі доводи прокурора в апеляції були належно перевірені і відхилені з наведенням відповідних мотивів. ухвала суду апеляційної інстанції по суті відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону під час судового розгляду справи, які могли би вплинути на висновки суду, не виявлено, а посилання у касаційній скарзі прокурора на те, що суд порушив вимоги ч. 1 ст. 334 КПК України є необґрунтованими, оскільки цією нормою закону регулюється порядок складання мотивувальної частини обвинувального вироку, а у справі стосовно ОСОБА_6 постановлено виправдувальний вирок.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 20 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 24 січня 2012 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.