Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючої Щепоткіної В.В., суддів:Крещенка А.М., Фурика Ю.П.,за участю прокурора Казнадзея В.В. розглянула в судовому засіданні в місті Києві 25 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Львівської області від 25 травня 2012 року щодо ОСОБА_6

Вироком Буського районного суду Львівської області від 26 вересня 2011 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 30 000 грн моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він 10 лютого 2008 року приблизно о 02:30 в порушення пунктів 1.5, 1.10 («небезпека для руху»), 2.1 (а), 12.2, 12.3, 12.4, 16.12, 16.15 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , будучи позбавленим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 31 січня 2008 року права керування всіма видами транспортних засобів терміном на 6 місяців, рухаючись на автомобілі НОМЕР_1, у смт. Красне Буського району Львівської області по вул. Кобилянської у напрямку до центру смт. Красне з перевищенням встановленої в населених пунктах швидкості 60 км/год, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін. Так, ОСОБА_6, наближаючись до перехрестя з вул. Заводською, при появі в полі його зору автомобіля ВАЗ-21043, р.н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_8, який на перехресті рівнозначних доріг виїжджав зправа на дорогу, по якій рухався ОСОБА_6, останній не вжив своєчасних заходів до екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху, не надав дорогу водію ОСОБА_8, а змінив напрямок руху ліворуч, що призвело до зіткнення вказаних транспортних засобів. Після чого автомобіль «БМВ-518» продовжив рух далі та виїхав на ліве по ходу його руху узбіччя, де вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_9 Внаслідок зазначеної ДТП ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.

Вироком Апеляційного суду Львівської області від 25 травня 2012 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 в частині призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням скасовано та постановлено свій вирок, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК

України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. В решті вирок місцевого суду залишений без зміни.

У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування вироку апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі винного внаслідок суворості, а також істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

У доповненні до касаційної скарги захисник просить вирок апеляційного суду скасувати та вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання, призначеного вироком місцевого суду.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника, який підтримав касаційну скаргу зі змінами до неї та просив звільнити ОСОБА_6 від призначеного основного покарання з застосуванням ст. 75 КК України, прокурора, який заперечив проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення на наступних підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні порушень правил безпеки руху, що спричинило смерть потерпілого, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені зібраними в установленому порядку доказами, які судом досліджені, належно оцінені, викладені у вироку і в касаційній скарзі не оспорюються.

Дії засудженого правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки, дані про особу винного, й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.

Зокрема, апеляційний суд взяв до уваги, що злочин, вчинений ОСОБА_6 з необережності, згідно зі ст. 12 КК України, є тяжким.

Також судом апеляційної інстанції ураховано ті дані й обставини, на які є посилання в касаційній скарзі, а саме: щире каяття засудженого, вчинення ним злочину вперше, він є особою молодого віку, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання і навчання та повністю відшкодував потерпілій матеріальні збитки, відсутність обтяжуючих обставин. З урахуванням цих даних у сукупності апеляційний суд вважав за можливе призначити засудженому основне покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

У той же час, апеляційний суд з наведенням у вироку переконливих мотивів обґрунтовано визнав неможливим застосування до ОСОБА_6 ст. 75 КК України та необхідність виправлення його лише в умовах ізоляції від суспільства. При цьому апеляційним судом враховано тяжкість наслідків скоєного злочину та підвищену суспільну небезпечність вчинених ОСОБА_6 дій та його особи, на що вказує не лише факт ігнорування встановлених правил керування транспортними засобами, а й вчинення таких дій у зв'язку з намаганням уникнути відповідальності за невиконання законної вимоги працівників ДАІ про зупинку його автомобіля, неодноразове порушення ОСОБА_6 Правил дорожнього руху та вчинення засудженим злочину через незначний період часу після позбавлення його судом права керування транспортними засобами за скоєння адміністративного правопорушення, що слід оцінювати, як стійке небажання ОСОБА_6 стати на шлях виправлення. Тому, на думку колегії суддів касаційної інстанції, апеляційним судом обґрунтовано позбавлено засудженого права керування транспортними засобами у межах максимального строку, визначеного ч. 2 ст. 286 КК України.

Таким чином, покарання засудженому призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, і воно за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення покарання, як про це ставиться питання у касаційній скарзі захисника, не вбачається.

Ураховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарги захисника ОСОБА_5 та скасування чи зміни вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_6

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли скасування чи зміну постановлених судових рішень, не виявлено.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Львівської області від 25 травня 2012 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.