Вищий адміністративний суд України в складі колегії:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держземагенства у Київській області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання протиправними та скасування наказів, що переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року, -

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся в Київський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Головного управління Держземагенства у Київській області (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_5, про визнання протиправними та скасування наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 2 жовтня 2013 року № КИ НОМЕР_2 щодо відведення земельної ділянки в оренду та скасування наказу від 22 листопада 2013 року про затвердження документації із землеустрою та передачі ОСОБА_5 в оренду земельної ділянки № КИ НОМЕР_1.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства у Київській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою № КИ НОМЕР_2 від 2 жовтня 2013 року ОСОБА_5

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства у Київській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою № КИ НОМЕР_1 від 22 листопада 2014 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, третя особа - ОСОБА_5 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищезазначене судове рішення, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем подано відповідачу заяву про надання в оренду земельної ділянки, розташовану на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області. До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Відповідачем 20 вересня 2013 року видано наказ № КИ/НОМЕР_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області з орієнтовним розміром 150,0000 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

На підставі укладеного позивачем з ПП "Паралель плюс експерт" договору, останнім здійснено топографо-геодезичні роботи та визначено геодезичні координати кутів зовнішніх меж земельної ділянки, що відводилась у користування та розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивачу для ведення фермерського господарства на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

17 жовтня 2013 року проект відведення погоджено управлінням Держземагентства у Білоцерківському районі Київської області, яким також надано позивачу висновок, відповідно до якого обмеження (обтяження) згідно додатку 6 порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року (1051-2012-п) не встановлено. Позивачем були погоджені межі земельної ділянки з суміжними землевласниками та землекористувачами, що підтверджується актом визначення та погодження меж землекористування.

Між позивачем та Державним підприємством "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" 17 березня 2014 укладено договір № 1282 на створення (передачу) проектно-технічної документації, на підставі якого виготовлено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею - 143,8059 га. за кадастровим номером НОМЕР_4, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18 жовтня 2013 року.

Після отримання необхідних документів на відведення земельної ділянки позивач звернувся до відповідача, проте з'ясувалось, що зазначена земельна ділянка на підставі наказів відповідача № КИ НОМЕР_2 від 02 жовтня 2013 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та № КИ НОМЕР_3 від 22 листопада 2013 року "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" ОСОБА_5 перебуває в користуванні останнього.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", уповноважений орган розглядає заяву громадянина про надання земельної ділянки в оренду у місячний строк і в разі задоволення такої заяви, дає згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Згідно із частиною третьою статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Статтею 123 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

На підставі вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками суді першої та апеляційної інстанцій про те, що орган, уповноважений на передачу земель державної власності, надаючи дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, бере на себе зобов'язання в майбутньому передати земельну ділянку в оренду особі, якій надано дозвіл.

Тобто, видаючи оскаржені накази, відповідач діяв в порушення вимог земельного законодавства, оскільки раніше ним вже видавався наказ на розроблення проекту землеустрою, що передбачало за умови дотримання вимог Закону передачу саме позивачеві зазначеної земельної ділянки в оренду.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення адміністративного позову є обґрунтованим та не спростовується доводами касаційної скарги.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргуОСОБА_5 залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.