Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Міщенка С.М., суддів: Пузиревського Є.Б., Животова Г.О., за участю прокурора Шевченко О.О.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 25 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 6 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 6 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5,

Вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 6 жовтня 2011 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 на відшкодування майнової шкоди - 2000 грн., моральної шкоди - 3000 грн.

Вирішено питання про стягнення із засудженого ОСОБА_5 судових витрат за проведення експертизи.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 6 грудня 2011 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він протягом липня-серпня 2010 року за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які засуджені за вчинення цих злочинів, вчинив ряд крадіжок чужого майна шляхом проникнення в речовий склад, який орендують приватні підприємці ОСОБА_10 та ОСОБА_7, що знаходиться в с. Піски Горохівського району Волинської області.

Так, в ніч на 20 липня 2010 року ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 через вентиляційний отвір проникли до вказаного сховища, звідки таємно викрали брухт чорних та кольорових металів, чим завдали потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 15690 грн.

В ніч на 30 липня 2010 року вказана група осіб з того ж сховища повторно, таємно викрала брухт чорних та кольорових металів, чим завдала матеріальну шкоду потерпілим ОСОБА_10 на загальну суму 3300 грн., а ОСОБА_7 - на 4050 грн.

В період з 5 по 8 серпня 2010 року вказана група осіб з того ж сховища повторно, таємно викрала склобанки, чим завдала потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 10952 грн.

В ніч на 16 серпня 2010 року вказана група осіб з того ж сховища повторно, таємно викрала брухт чорних та кольорових металів загальною вагою 2 тонни 20 кг, чим завдала потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 6000 грн.

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, порушують питання про зміну судових рішень шляхом звільнення засудженого від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, а засуджений крім того, просить призначити йому більш м'яке покарання. При цьому, вказують на те, що суд не в повній мірі врахував, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся та має на утриманні трьох пенсіонерів, двоє з яких є інвалідами 1-ї групи.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та кваліфікація його дій в касаційних скаргах засудженого та його захисника не оскаржуються.

Посилання засудженого та його захисника на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочинів і особі засудженого внаслідок суворості, є непереконливими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_5, суд з достатньою повнотою врахував, що засуджений вчинив ряд тяжких злочинів, особу засудженого, який раніше не судимий, вину визнав повністю, позитивно характеризується за місцем проживання, наявність обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування шкоди, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення засудженому покарання в межах санкції частини статті, за якою він визнаний винним.

Апеляційний суд переглянув дану кримінальну справу в апеляційному порядку та виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 законним і обґрунтованим, а призначене йому покарання таким, що в повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України. При цьому, доводи апеляційних скарг засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6, які є аналогічними доводам їхніх касаційних скарг, належним чином перевірялись апеляційним судом та були мотивовано відхилені.

Враховуючи конкретні обставини справи, а також те, що ОСОБА_5 протягом певного часу вчинив ряд тяжких злочинів, колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення засудженому покарання на підставі ст. 69 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, як про це ставиться питання в касаційних скаргах.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 6 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 6 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 - без задоволення.