Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Саленка І.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 15 березня 2012 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ст. 291 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального лікувально-профілактичного закладу «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М.Галицького» 3784,32 грн витрати на лікування потерпілої ОСОБА_2

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1699 грн, моральної шкоди - 25000 грн.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 11 вересня 2011 року у стані алкогольного сп'яніння керуючи належним йому мопедом марки «Хонда-Діо», без номерного знаку приблизно о 20:00 рухаючись по вул. Воздвиженська в м. Ніжин в напрямку центра міста, при наближенні до пішохода ОСОБА_2, яка рухалась в попутному напрямку по правому узбіччю не дотримався безпечного інтервалу з пішоходом та виступаючими частинами мопеда зачепив пішохода ОСОБА_2, чим порушив п. п. 2.9 (а), 13.1, 13.3 Правила дорожнього руху України (1306-2001-п) . В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити судові рішення та звільнити його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України. Вважає, що суд при призначенні покарання належним чином не врахував даних про його особу та обставин, які пом'якшують його покарання.

На касаційну скаргу надійшли заперечення від потерпілої ОСОБА_2, котра просила касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив скаргу засудженого залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 291 КК України, відповідає фактичним обставинам справи й обґрунтований сукупністю досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, і засудженим у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів засудженого, про те, що призначене йому судом покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості, то вони є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винуватого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання та обираючи його вид та форму реалізації, суд взяв до уваги тяжкість вчиненого злочину, обставини скоєння злочину, дані про особу засудженого (раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, під час досудового слідства та в суді свою вину визнавав, має на утриманні неповнолітню дитину, частково відшкодував потерпілій завдану шкоду), обставини, які обтяжують покарання (скоїв злочин у стані алкогольного сп'яніння) та прийшов обґрунтованого висновку про необхідність обрання засудженому покарання у виді обмеження волі з триманням в кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залученням до праці.

Апеляційний суд, розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника засудженого, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення засудженого від відбування призначеного судом першої інстанції покарання на підставі ст. 75 КК України, умотивувавши своє рішення відповідно до вимог ст. 377 КПК України.

За таких обставин підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання чи застосування положень ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 15 березня 2012 року щодо нього - без зміни.