Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі

головуючого Орлянської В.І.,

суддів Франтовської Т.І., Суржка А.В.,

за участю прокурора Голюги В.В.,

розглянула в судовому засіданні 20 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя від 21 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 лютого 2012 року щодо нього.

Вироком Приморського районного суду м. Маріуполя від 21 листопада 2011 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8406 грн., та в рахунок відшкодування моральної шкоди 80 000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 лютого 2012 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним за вчинення злочину за наступних обставин.

16 жовтня 2010 року, о 19 год. 30 хв., в темний час доби, ОСОБА_1 керуючи належним йому технічно справним автомобілем марки «АУДІ-80», д.р.н. НОМЕР_1, здійснюючи рух по вул. Червонофлотській в напрямку проспекту Леніна в м. Маріуполі, зі швидкістю 96,5 км/год., наближаючись до автобази «Жугап», в порушення п.п. 12.4, 12.9 (б), 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , належним чином не оцінивши дорожню ситуацію, проявивши злочинну недбалість, не вибрав безпечну швидкість руху, не прийняв своєчасних заходів гальмування та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, який перетинав проїзну частину дороги зліва направо відносно руху ОСОБА_1

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, потерпілому ОСОБА_3 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер в кареті швидкої медичної допомоги по дорозі до лікувального закладу.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оскаржуючи правильність кваліфікації своїх дій та доведеність його вини у скоєнні злочину за який він засуджений, просить змінити судові рішення щодо нього та пом'якшити йому покарання. Вважає, що призначене йому судом покарання не відповідає тяжкості злочину та його особі, а також, що суд не врахував обставини, які на його думку могли бути підставою для призначення йому більш м'якого покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Голюги В.В., яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Винуватість ОСОБА_1 у вчинені злочину за який його засуджено підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, що правильно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку та ніким в касаційному порядку не оскаржуються.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно та не оскаржуються засудженим в касаційній скарзі.

Що ж стосується доводів касаційної скарги засудженого про суворість призначеного йому покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженому покарання, суд у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, тяжкість наслідків, що настали, дані про особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно (т. 2 а.с. 2, 11-13). Також судом при призначенні покарання ОСОБА_1 враховано наявність обставин, що пом'якшують покарання засудженого, а саме, щире каяття, часткове відшкодування завданих збитків, та відсутність обставин, що обтяжують покарання та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання в межах санкції частини статті, за якою його визнано винним.

Апеляційний суд переглянув дану кримінальну справу в апеляційному порядку та виніс мотивовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 377 КПК України, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 законним і обґрунтованим, а призначене йому покарання таким, що в повній мірі відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України. При цьому, доводи апеляційної скарги захисника засудженого, які є аналогічними доводам касаційної скарги ОСОБА_1, належним чином перевірялись апеляційним судом та були мотивовано відхилені.

Підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання явно несправедливим внаслідок його суворості, про що зазначає засуджений в касаційній скарзі, не вбачається.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого не вбачається.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Приморського районного суду м. Маріуполя від 21 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.