Колегія суддів cудової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів: Квасневської Н.Д., Кульбаби В.М.,

з участю прокурора Саленка І.В.

розглянула в судовому засіданні 20 вересня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 27 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 09 лютого 2012 року.

Вироком Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 27 вересня 2011 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, що не має судимості на підставі ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на п'ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк три роки.

Покладено на нього передбачені ст. 76 КК України обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації та повідомляти про зміну місця проживання, роботи кримінально-виконавчу інспекцію.

Постановлено стягнути із засудженого на відшкодування потерпілому 1987 грн 25 коп та 2230 грн. 52 коп, відповідно, матеріальної та моральної шкоди.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до закону.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 09 лютого 2012 року апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишено без задоволення.

Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково.

Вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову змінено. Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за те, що він 12 листопада 2010 року біля 02 години у стані алкогольного сп'яніння поблизу магазину ПП ОСОБА_3» у м. Куп'янську Харківської області на ґрунті особистих неприязних стосунків побив ОСОБА_2 Завдав множинну кількість ударів руками і ногами по голові та тулубу ОСОБА_2

У результаті заподіяв потерпілому садна поперекової ділянки та гомілки, закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, гематоми в області голови, крововиливи обох очей, закриту травму живота із гематомою в ділянці головки підшлункової залози, крововилив у печінково-дванадцятиперсну зв'язку, із відривом дванадцятиперсної кишки, що супроводжувалось внутрішньочеревною кровотечею 2-3 ступеня, травматичний шок, ускладнений гнійним перитонітом - тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Стверджує, що засудженого ОСОБА_1 необґрунтовано звільнено від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Обґрунтувуючи свої вимоги, посилається на те, що суд, врахувавши лише окремі дані про особу засудженого, не зважив повною мірою на тяжкість та обставини вчинення злочину.

Окрім того, вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки апеляційним судом належним чином не перевірені доводи прокурора, наведені в апеляції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 121 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора про визнання призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, слід визнати обґрунтованими.

Із висновком суду про звільнення засудженого від покарання з випробуванням колегія суддів не може погодитись, оскільки він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання винному належить врахувати не лише окремі дані про особу засудженого, на які суд послався у вироку, а й ступінь тяжкості вчиненого злочину та конкретні обставини справи.

За матеріалами справи засудженим скоєно тяжкий злочин, що призвів до реального погіршення здоров'я потерпілого.

Використовуючи незначний привід ОСОБА_1 жорстоко побив потерпілого, завдав безліч ударів руками та ногами в життєво важливі органи, спричинив потерпілому декілька тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння, зокрема: закриту травму живота, крововилив у печінково-дванадцятиперсну зв'язку, відрив дванадцятиперсної кишки, що супроводжувалось внутрішньочеревною кровотечею, закриту черепно-мозкову травму.

Не спростовані доводи прокурора, що судом не враховано негативні дані особи ОСОБА_1, який не працює, скоїв злочин за обставини, що обтяжує його вину - в стані алкогольного сп'яніння, заподіяні збитки відшкодував лише в незначній частині.

Наведене підтверджує про порушення судами вимог ст. 372 КПК України, оскільки призначене покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, є явно несправедливим в силу його м'якості.

Питання про неправильне застосування ст. 75 КК України, порушення вимог ст. 65 КК України обґрунтовано ставилось перед апеляційним судом в апеляційній скарзі прокурора.

Апеляційний суд на порушення вимог ст. 377 КПК України не перевірив належно доводи апеляційної скарги прокурора та залишив необґрунтовано вирок без зміни.

У цьому зв'язку відповідно до вимог п. 3 ч.1 ст. 398 КПК України ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, який належить провести відповідно до вимог ст. 400 КПК України.

У разі встановлення апеляційним судом тих же фактичних обставин скоєння злочину, призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України належить визнати таким, що не відповідає вимогам закону в силу його м'якості.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 09 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу щодо нього направити на новий апеляційний розгляд.