Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі

головуючого Орлянської В.І.,

суддів Франтовської Т.І., Суржка А.В.,

за участю прокурора Сенюк В.О.,

розглянула в судовому засіданні 20 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою касаційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Калининського районного суду м. Донецька від 2 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1

Вироком Калининського районного суду м. Донецька від 2 лютого 2012 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

- за ч. 3 ст. 358 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі;

- за ч. 2 ст. 364 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки;

- за ч. 2 ст. 366 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язок передбачений п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок Калининського районного суду м. Донецька від 2 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1 не переглядався.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.

ОСОБА_1, будучи посадовою особою - директором ТОВ «Гардіанс», 28 січня 2008 року, перебуваючи за фактичним місцем зазначеного товариства по вул. Куйбишева, 143-а в Куйбишевському районі м. Донецька, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання кредиту, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, підписав, як директор офіційний документ - довідку № 5-01 від 28 січня 2008 року із внесеними в неї заздалегідь неправдивими відомостями про розмір своєї заробітної плати за період з липня по грудень 2007 року, та завірив її, поставивши на ній відбиток печатки ТОВ «Гардіанс», якою він володів на правах директора товариства.

Після цього ОСОБА_1, перебуваючи 29 січня 2008 року в приміщенні центрального відділення філії ВАТ КБ «Надра» за адресою: пр-т. Ілліча, буд. 14-д, в Калінінському районі м. Донецька, діючи умисно, використав підроблений документ - довідку № 5-01 від 28 січня 2008 року із внесеними в неї заздалегідь неправдивими відомостями про розмір своєї заробітної плати за період з липня по грудень 2007 року, шляхом надання її разом з іншими документами в центральне відділення філії ВАТ КБ «Надра» з метою одержання кредиту в сумі 9673,27 доларів США, що на той час за курсом НБУ становило 48850,01 грн.

Внаслідок зазначених дій, ОСОБА_1 незаконно в зазначеному банку одержав кредит в сумі 9673,27 доларів США, чим заподіяв філії ВАТ КБ «Надра» тяжкі наслідки у виді неповернення в строки, установлені кредитним договором кредитних коштів в сумі 14835,97 доларів США, що за курсом НБУ становить 117196,5 грн.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації діяння засудженого, просить вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 скасувати та направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Зокрема, прокурор зазначив, що суд незаконно на підставі ст. 75 КК звільнив засудженого і від додаткового покарання, хоча мав звільнити лише від основного. Також прокурор зазначає, що суд у резолютивній частині вироку при покладені на засудженого ОСОБА_1, відповідно до ст. 76 КК України, зазначив обов'язок «з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи», в той час, як Законом України № 254/VI від 14 квітня 2009 року в ч. 1 ст. 76 КК України слова «орган кримінально-виконавчої системи» замінені на «кримінально-виконавчої інспекції».

Заслухавши доповідача, думку прокурора Сенюк В.О., яка підтримала касаційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Кваліфікація дій засудженого за ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України та доведеність його вини в касаційній скарзі не оскаржуються.

Згідно із ст. 335 КПК міра покарання повинна бути визначено таким чином, щоб при виконанні вироку не виникло ніяких сумнівів щодо виду і розміру покарання, призначеного судом.

Проте звільняючи засудженого від відбування призначеного покарання, місцевий суд у вироку припустився помилки, адже звільнив його і від додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, тоді як ст. 75 КК звільнення від призначеного додаткового покарання не передбачено.

Таким чином, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону при звільненні засудженого ОСОБА_1 від додаткового покарання, вирок місцевого суду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК підлягає скасуванню за направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду у разі доведеності вини ОСОБА_1 в інкримінованих злочинах, покарання йому зі звільненням від його відбування з випробуванням має бути призначено з дотриманням вимог кримінального закону.

Крім того, колегія суддів звертає увагу суду на те, що при покладенні на засудженого обов'язку, передбаченого. 2 ч. 1 ст. 76 КК України суд вказав засудженому періодично з'являтись для реєстрації в орган кримінально-виконавчої системи, в той час, як Законом України № 254/VI від 14 квітня 2009 року в ч. 1 ст. 76 КК України слова «орган кримінально-виконавчої системи» замінені на «кримінально-виконавчої інспекції».

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Калининського районного суду м. Донецька від 2 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.