Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І., суддів: Суржка А.В., Франтовської Т.І., за участю прокурора Таргонія О.В., розглянула в судовому засіданні 20 вересня 2012 року в м. Києві матеріали справи за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2011 року про скасування постанови заступника прокурора Малиновського району м. Одеси від 30.11.2010 року про порушення кримінальної справи по факту привласнення та розтрати грошових коштів в особливо великих розмірах посадовими особами ДП «СКД» за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України; та на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 2 листопада 2011 року, якою вказану постанову районного суду залишено без зміни.

Постановою заступника прокурора Малиновського району м. Одеси від 30.11.2010 року порушено кримінальної справи по факту привласнення та розтрати грошових коштів в особливо великих розмірах посадовими особами ДП «СКД» за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України

Як вбачається з постанови, приводом до порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину.

Підставою до порушення кримінальної справи по факту привласнення і розтрати грошових коштів посадовими особами ДП «СКД» зазначено матеріали перевірки, що свідчать про наявність в діях посадових осіб ДП «СКД» ознак злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

В постанові про порушення кримінальної справи від 30.11.2010 року зазначено, що 24.03.2003 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради зареєстровано ДП «СКД». В період часу з травня 2008 року по червень 2010 року посадові особи ДП «СКД», діючи навмисно, із корисливих мотивів, з метою привласнення та розтрати майна ДП «СКД» шляхом зловживання службовим становищем, провели касові операції з готівковими грошовими коштами на суму 564 243 грн., по оплаті послуг в адресу ВАТ «ОДСК» № 2, складаючи, при цьому, авансові звіти і приходні касові ордери інших суб'єктів господарської діяльності за нібито надані послуги і виконані роботи, в результаті чого із каси ДП «СКД» були розтрачені грошові кошти на вказану суму, так як фактично ніякі роботи та послуги не надавались і гроші в касу ВАТ «ОДСК» № 2 не вносились.

В результаті навмисних дій посадових осіб ДП «СКД», підприємству спричинено збитків на суму 564 243 грн., що більше, ніж в 600 раз перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2011 року за скаргою адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 вказану постанову про порушення кримінальної справи від 30.11.2010 року скасовано.

Суд прийшов до висновку, що в матеріалах, на підставі яких прийнято рішення про порушення кримінальної справи, відсутні дані, які б вказували на заподіяну шкоду. Крім того, суд прийшов до висновку, що з матеріалів перевірки вбачається причетність ОСОБА_6, як головного бухгалтера ДП «СКД», до вчинення протиправних дій, однак кримінальна справа порушена по факту, а не щодо конкретної особи. Також, суд вважає, що з представлених в судовому засіданні документів вбачаються тільки порушення в сфері податкового законодавства, жодних інших порушень не виявлено. Тому, на думку суду, на момент порушення кримінальної справи були відсутні достатні приводи та підстави, які б свідчили про наявність в діях посадових осіб ДП «СКД» ознак злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02 листопада 2011 року постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2011 року залишено без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з порушенням кримінального та кримінально-процесуального законодавства. Вважає, що у прокурора були достатні приводи та підстави до порушення кримінальної справи, однак суд належним чином їх не перевірив та прийшов до безпідставного висновку про незаконність винесеної постанови від 30.11.2010 року про порушення кримінальної справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу прокурора в повному обсязі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд з таких підстав.

Згідно із положеннями ст. 98 КПК України кримінальна справа порушується за наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 94 КПК України, підставами для порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Із змісту зазначеного закону вбачається, що на цій стадії перевіряється лише наявність об'єктивних ознак, що характеризують подію злочину, і закон не вимагає надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.

Згідно із вимогами ст. 236-8 КПК України, якою передбачено порядок розгляду скарг на постанови про порушення кримінальної справи, також зазначено, що при розгляді скарги на постанову про порушення справи, суд повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Ці вимоги закону суд не виконав.

Так, скасовуючи постанову прокурора про порушення кримінальної справи, суд вказав, що в матеріалах перевірки відсутні дані, які б вказували на заподіяну шкоду, разом з тим, вбачаються тільки порушення в сфері податкового законодавства, жодних інших порушень не виявлено. Таким чином, суд фактично прийшов до висновку про відсутність складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

З наведеного вбачається, що суд допустився оцінки обсягу обвинувачення, допустимості доказів і їх достовірності, що є неприпустимим з огляду на рекомендації, надані в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 1 (v0001700-05) «Про деякі питання, які виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи».

А, перевіряючи наявність чи відсутність підстав до порушення кримінальної справи, як вбачається з постанови суду, він вважає встановленими такі обставини, які, відповідно до ст. 64 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальній справі і можуть бути встановлені лише під час досудового слідства в умовах визначеної законом кримінально-процесуальної процедури після порушення кримінальної справи, а оцінюватися судом при розгляді справи по суті.

Законність винесення постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2011 року була предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який в свою чергу, допустив аналогічні порушення та необґрунтовано погодився з прийнятим рішенням районного суду.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, на думку колегії суддів, вийшли за межі своїх повноважень, наданих законом, при розгляді справ даної категорії, а тому постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню.

При новому судовому розгляді необхідно усунути вищезазначені недоліки, перевірити доводи скарги прокурора, матеріали справи та, згідно із вимогами статей 236-7, 236-8 КПК України, прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статями 394 - 396, 398 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2011 року по розгляду скарги адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 02 листопада 2011 року скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд.