Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів: Квасневської Н.Д., Кульбаби В.М.,

з участю прокурора Гошовської Ю.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Волинської області Хомича А.С. на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 14 лютого 2012 року.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2011 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, що не має судимості,

засуджено:

за ч. 1 ст. 307 КК України на три роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 307 КК України на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Питання щодо речових доказів та судових витрат вирішено відповідно до закону.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 14 лютого 2012 року апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він за невстановлених обставин незаконно з метою збуту придбав психотропну речовину - амфетамін, яку зберігав за місцем свого проживання АДРЕСА_1

12, 24 травня та 07 червня 2011 року ОСОБА_1 у приміщенні ресторану «Альтаміра», що знаходиться по вул. Рівненська, 184 у с. Струмівка Луцького району Волинської області, збув особі на прізвище ОСОБА_2, відповідно, 0,0691 грама, 0,1296 грама та 0,0033 грама психотропної речовини - амфетаміну.

У касаційній скарзі, доповненій в порядку ст. 390 КПК України, прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого, порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Стверджує, що судом на порушення вимог ст. 334 КПК України не наведено доводів на призначення мінімального покарання засудженому. Судом не враховано, що ОСОБА_1 вчинив злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та з корисливих мотивів. На порушення вимог ст. 324 КПК України не зазначено редакцію закону, за яким засуджено винного.

Окрім того, вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки апеляційним судом належним чином не перевірені доводи прокурора, наведені в апеляції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 1 і ч. 2 ст. 307 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Покарання засудженому ОСОБА_1 суд призначив відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про особу засудженого і обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Зокрема, судом обґрунтовано враховано, що засуджений молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання та роботи характеризується з позитивної сторони.

З урахуванням позитивних даних про особу винного, обставини скоєння злочину під контролем суд, умотивувавши рішення, обґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання в межах санкції закону, яке є справедливим.

Не можуть обтяжувати вину дані про те, що ОСОБА_1 вчинив злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та з корисливих мотивів, на які є посилання у скарзі. Оскільки перша обставина відноситься до об'єктивної сторони злочину, а корисливий мотив є лише факультативною ознакою цього складу злочину.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України наведені прокурором обставини не можуть обтяжувати вину особи.

Виходячи з викладеного та вимог, передбачених ст. 372 КПК України, немає підстав вважати призначене винному покарання несправедливим в силу його м'якості, як про це стверджується у скарзі.

Доводи прокурора про порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 377 КПК України є безпідставними, оскільки переглянувши кримінальну справу в апеляційному порядку, суд виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Разом з тим, при призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України судом не вказано, в редакції якого кримінального закону призначено це покарання.

Так як засудженим інкриміновані злочини вчинено у травні та червні 2011 року, тобто до вступу у дію Закону України №3826-VI від 06 жовтня 2011 року (3826-17) , яким підвищено мінімальні межі покарань за ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України, то у цьому зв'язку, в цій частині вирок та ухвала суду підлягають зміні та уточненню, що відповідає вимогам ст. 395 КПК України.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора Волинської області Хомича А.С. задовольнити частково.

В порядку ст. 395 КПК України вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2011 року та ухвала Апеляційного суду Волинської області від 14 лютого 2012 року ОСОБА_1 змінити.

У резолютивній частині вироку та ухвали суду вважати ОСОБА_1 засудженим до призначеного судом покарання за ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року.

У решті судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.