Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.

суддів: Квасневської Н.Д., Кульбаби В.М.,

з участю прокурора Гошовської Ю.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2012 року.

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2012 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, що не має судимості,

засуджено:

за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України на чотири роки позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 364 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на три роки з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на три роки з конфіскацією всього належного йому майна.

Відповідно до ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено спеціального звання - підполковник податкової міліції.

Питання щодо речових доказів та судових витрат вирішено відповідно до закону.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2012 року апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого та його захисника залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він як працівник правоохоронного органу - начальник відділення організації заходів зі скорочення податкового боргу головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Оболонському району м. Києва вчинив зловживання владою та закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману у великих розмірах за наступних обставин.

У провадженні слідчого відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Оболонському районі знаходилась кримінальна справа, порушена щодо директора товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енерготрейд» ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України. Оперативне супроводження досудового слідства по зазначеній кримінальній справі здійснював ОСОБА_1

Під час виконання службових обов'язків ОСОБА_1 стало відомо, що кримінальна справа щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 366 КК України підлягає закриттю, а за ч. 3 ст. 212 КК України направленню до суду для звільнення останньої від кримінальної відповідальності.

Зазначену інформацію ОСОБА_1 вирішив використати в особистих інтересах, всупереч інтересам служби.

Так, у грудні 2010 року та у січні 2011 року він із зловживанням владою та шляхом обману неодноразово повідомляв ОСОБА_2 про свої можливості впливати на хід досудового слідства по порушеній щодо неї кримінальній справі.

При цьому, за сприяння у вирішенні питання щодо закриття кримінальної справи та надання листів до банківських установ про скасування розшуку ОСОБА_2, ОСОБА_1 намагався одержати від неї грошову винагороду у розмірі 50 000 доларів США.

Першу частину коштів у розмірі 25 000 доларів США ОСОБА_2 повинна була надати за надіслання листів до банківських установ про припинення її розшуку, закриття щодо неї кримінальної справи за ч. 2 ст. 366 КК України та направлення кримінальної справи за ч. 3 ст. 212 КК України до суду для звільнення її від кримінальної відповідальності.

28 січня 2011 року ОСОБА_2 прибула до слідчого, від якого їй стало відомо, що кримінальна справа щодо неї за ч. 2 ст. 366 КК України закрита, а в іншій частині буде направлена до суду для звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК України.

Також, слідчим було повідомлено про скасування її розшуку та надано листи для пред'явлення до банківських установ.

Після цього, ОСОБА_2 упевнилася, що ОСОБА_1 вирішує обумовлені раніше питання.

01 лютого 2011 року біля 14 год. 25 хв. у ресторані «Маракуйя», що по вул. Тимошенка, 29 у м. Києві, ОСОБА_1 ввівши ОСОБА_2 в оману, надав їй листи адресовані банківським установам щодо припинення її розшуку. За що ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 емітовану банківську картку АБ «ПриватБанк», квитанції про наявність на рахунку цієї картки коштів у розмірі 25 000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України складало 198537 грн 50 коп, та повідомила ПІН-код доступу від неї.

При отриманні банківської картки ОСОБА_1 було затримано працівниками правоохоронних органів.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_1 просить змінити судові рішення та пом'якшити призначене йому покарання. Стверджує, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Просить звільнити його від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.

- прокурор просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону - права на захист. Стверджує, що засудженому пред'явлено неконкретне обвинувачення. В описовій частині постанови не зазначено ознак суб'єктивної та об'єктивної сторони злочинів, окремо по кожній із зазначених статей, а кінцеве резолютивне обвинувачення викладено після описової частини обвинувачення.

Окрім того, вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки апеляційним судом належним чином не перевірені його доводи, наведені в апеляції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 та ч. 3 ст. 364 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора, наведені у касаційній скарзі, щодо порушення права на захист засудженого з підстав недотримання вимог закону при викладенні пред'явленого обвинувачення не ґрунтуються на матеріалах справи.

Під час судового розгляду судом вірно встановлено час, місце, спосіб та наслідки вчинення ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 та ч. 3 ст. 364 КК України, його вина, мотиви згідно зміненого обвинувачення та відповідно до вимог ст. 334 КПК України зазначено про це у мотивувальній частині вироку за кожною із зазначених статей, вірно кваліфіковано дії винного за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України та ч. 3 ст. 364 КК України.

У цьому зв'язку колегія суддів не вбачає порушення права засудженого на захист, оскільки він та його захисник отримали копію постанови про зміну обвинувачення (т. №4 а.с. 160), судом було роз'яснено права засудженого і надано три доби для захисту від нового обвинувачення (т. №4 а.с. 189) та продовжено розгляд справи відповідно до вимог закону.

Відповідає вимогам ч. 5 ст. 277 КПК України постанова прокурора про зміну обвинувачення в суді. Зміни є конкретними і торкаються виключно суб'єктивних та об'єктивних ознак складу кожного із злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 та ч. 3 ст. 364 КК України, у вчиненні яких обвинувачувався підсудний.

Вирок суду відповідає вимогам ст. 323 КПК України. В його основу покладено належні й допустимі докази, досліджені в судовому засіданні. Доказам суд дав належну оцінку, яка ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності.

У касаційній скарзі прокурора відсутні посилання на порушення вимог ст. 370 КПК України, які тягнуть за собою скасування вироку.

Доводи засудженого ОСОБА_1 щодо суворості призначеного йому покарання є необґрунтованими.

Покарання засудженому ОСОБА_1 у вигляді позбавлення волі суд призначив відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, в межах санкції закону, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та даних про особу засудженого.

Зокрема, судом враховано, що засуджений визнав вину, розкаявся у вчиненому, виключно позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утримані непрацюючу дружину, доньку, яка є студентом, батька та тещу пенсійного віку.

ОСОБА_1 призначено покарання в межах санкції закону, та яке за розміром наближене до мінімальної межі санкції закону. Наведене свідчить про достатнє врахування судом обставин, що пом'якшують покарання, на що засуджений посилається у касаційній скарзі.

Із видом та розміром призначеного засудженому основного покарання обґрунтовано погодився апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку.

Виходячи з викладеного та вимог, передбачених у ст. 372 КПК України, немає підстав вважати призначене винному основне покарання - позбавлення волі у встановленому розмірі несправедливим в силу його м'якості, як про це стверджується у скарзі.

Разом з тим, додаткове покарання винному у виглядів позбавлення спеціального звання призначено в порушення вимог статей 54, 70 КК України.

Відповідно до роз'яснень п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) «Про практику призначення судами кримінального покарання» визнавши підсудного винним у вчиненні кількох злочинів, відповідальність за які передбачена різними статтями, суд повинен призначати додаткове покарання окремо за кожний злочин, а потім остаточно визначити його за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України. Призначення додаткового покарання, як і основного лише за сукупністю злочинів є неприпустимим.

У порушення названих вимог суд призначив додаткове покарання, позбавлення спеціального звання лише за сукупністю злочинів.

На дане порушення вимог закону не звернув уваги апеляційний суд.

У зв'язку із викладеним це призначене покарання належить виключити із вироку та ухвали.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2012 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити із вироку та ухвали засудження ОСОБА_1 до додаткового покарання - позбавлення спеціального звання - підполковник податкової міліції.

У решті судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.