Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,суддів:Суржка А.В., Франтовської Т.І., за участю прокурора Голюги В.В., розглянула в судовому засіданні 20 вересня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 4 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_5

Вироком Зміївського районного суду Харківської області від 4 серпня 2011 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше судимого в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На нього покладено обов'язки, передбачені п. п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_5 залишено без зміни - у вигляді підписки про невиїзд.

Вирішено долю речових доказів по справі.

Вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що 23 квітня 2011 року приблизно о 1 год.00 хв., будучи в стані алкогольного сп'яніння, на дорозі, біля будинку № 14 по вул. Першотравневій в с. Чемужівка Зміївського району Харківської області, умисно, незаконно заволодів автомобілем «КАМАЗ 53212», р.д.н. НОМЕР_1, який зареєстрований на ОСОБА_6 та належний на праві власності ОСОБА_7, відвіз на ньому ОСОБА_8 в с. Левківку Зміївського району, а потім поїхав в сел. Донець Зміївського району, де і був затриманий працівниками міліції.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2012 року апеляцію ОСОБА_5 задоволено, вирок Зміївського районного суду Харківської області від 4 серпня 2011 року змінено: застосовано вимоги ст. 69 КК України при призначенні засудженому ОСОБА_5 покарання за ч.1 ст. 289 КК України, та залишено йому покарання, призначене судом першої інстанції, у виді позбавлення волі строком на два роки. В решті вирок суду залишено без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.

В касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи доведеність вини та кваліфікацію дій засудженого порушує питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме ст. ст. 69, 75 КК України, та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, чим порушили вимоги ст. 65 КК України.

При цьому, вказує, що суд належним чином не врахував, що ОСОБА_5 вчинив умисний злочин середньої тяжкості, предметом якого є права людини на власність, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, скоїв злочин у стані алкогольного сп'яніння, а тому покарання, призначене із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України, є необґрунтованим та надто м'яким.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу та вважав, що судові рішення слід залишити без зміни; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_5 у скоєнні злочину, при обставинах, викладених у вироку суду, кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 289 КК України у касаційному порядку не оскаржуються.

Що стосується доводів прокурора про необґрунтоване призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України, а в подальшому і звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі вимог ст. 75 КК України, то з ними погодитися не можна.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

А, ст. 75 КК України передбачено звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Суд виконав ці вимоги закону та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Так, як вбачається з матеріалів справи, суд при призначенні ОСОБА_5 покарання у виді двох років позбавлення волі та звільненні від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, його тяжкість, особу засудженого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, а тому обґрунтовано прийшов до висновку про можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк із звільнення від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

З висновками суду першої інстанції погодився і апеляційний суд, який залишив розмір призначеного покарання засудженому без зміни, але виправив помилку районного суду та застосував до вказаного покарання вимоги ст. 69 КК України, погодившись із звільненням ОСОБА_5 від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Своє рішення вмотивував, ухвала є законною та відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

З урахуванням наведеного, фактичних обставин справи, доводів касаційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на два роки із застосуванням вимог ст. 69 КК України та звільненням від його відбуванням з випробуванням на два роки на підставі вимог ст. 75 КК України, відповідає положенням ст. 65 КК України, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги прокурора.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановлених судових рішень, та які є безумовною підставою для їх скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Зміївського районного суду Харківської області від 4 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2012 року щодо засудженого за ч.1 ст. 289 КК України ОСОБА_5 залишити без зміни.