Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі

головуючого Орлянської В.І.,

суддів Франтовської Т.І., Суржка А.В.,

за участю прокурора Сенюк В.О.,

розглянула у судовому засіданні 20 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Вироком Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2011 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах України та займатися правоохоронною діяльністю строком на 3 роки;

за ч. 2 ст. 127 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі, із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах України та займатися правоохоронною діяльністю строком на 3 роки.

На підставі ст. 54 КК України, ОСОБА_1 позбавлено спеціального звання «старший лейтенант міліції»;

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах України та займатися правоохоронною діяльністю строком на 3 роки;

за ч. 2 ст. 127 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі, із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах України та займатися правоохоронною діяльністю строком на 3 роки.

На підставі ст. 54 КК України, ОСОБА_3 позбавлено спеціального звання «лейтенант міліції»;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах України та займатися правоохоронною діяльністю строком на 3 роки;

за ч. 2 ст. 127 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі, із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах України та займатися правоохоронною діяльністю строком на 3 роки.

На підставі ст. 54 КК України, ОСОБА_2 позбавлено спеціального звання «лейтенант міліції».

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 грудня 2011 року вирок Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині призначеного засудженим покарання змінено. Постановлено вважати: ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців; ОСОБА_3 засудженим за ч. 2 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Виключено з резолютивної частини вироку вказівку суду про засудження ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 127 КК України і застосування ч. 1 ст. 70 КК України.

Додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах України та займатися правоохоронною діяльністю, а також, застосування ст. 54 КК України залишено призначене за вироком суду.

В решті вирок першої інстанції залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_1, який працював старшим оперуповноваженим ВБНОН Бахчисарайського РВ ГУ МВС України в АР Крим, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які працювали оперуповноваженими ВБНОН Бахчисарайського РВ ГУ МВС України в АР Крим, визнано винними в тому, що вони, будучи працівниками правоохоронних органів - посадовими особами, що наділені функціями представників влади, перевищили службові повноваження, а також вчинили катування.

Так, за обставин встановлених судом та детально викладених у вироку, 12 січня 2010 року, о 12 годині ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, знаходились в дворі будинку АДРЕСА_1 зустріли ОСОБА_4 та діючи умисно та узгоджено між собою, всупереч інтересам служби, почали вимагати від ОСОБА_4 проїхати з ними в Бахчисарайську центральну лікарню для проходження освідування на предмет наркотичного сп'яніння, на що ОСОБА_4 відповів відмовою. ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи узгоджено між собою, дискредитуючи почесне звання працівника міліції та підриваючи авторитет державного органу, ображаючи ОСОБА_4 нецензурною лайкою, принижуючи його честь та гідність, наділи наручники та нанесли декілька ударів по різним частинам тіла, примусово доставили його в Бахчисарайську центральну лікарню та застосовуючи фізичний та психологічний тиск змусили пройти ОСОБА_4 освідування на предмет наркотичного сп'яніння.

Після цього, повернувшись до будинку АДРЕСА_1, діючи умисно та узгоджено між собою, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, погрожуючи ОСОБА_4 застосуванням насильства, вимагали від нього відкрити його автомобіль після чого доставили в Бахчисарайський РВ ГУ МВС України в АР Крим та змусили потерпілого дати згоду на участь в оперативних заходах ВБНОН.

13 січня 2010 року о 12 год. 30 хв., ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прибули до будинку АДРЕСА_1 та застосували до ОСОБА_4 фізичне насильство, що виразилось в нанесенні ОСОБА_1 потерпілому удару кулаком в обличчя, а коли ОСОБА_4 упав на землю, то ОСОБА_1 і ОСОБА_2 тримаючи потерпілого в лежачому положенні нанесли множинні удари руками і ногами по різним частинам тіла. ОСОБА_3 в цей час спостерігав за оточуючою обстановкою. В результаті злочинних дій ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 були спричинені легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, 19 січня 2010 року, близько 14 години, в службовому кабінеті № 112 адміністративного будинку Бахчисарайського РВ ГУ МВС України в АР Крим, в зв'язку з наявною постановою Бахчисарайського районного суду АР Крим про проведення обшуку в домоволодінні ОСОБА_5, запросили його в кабінет та без роз'яснення йому його прав та без складання процесуальних документів, вимагали від нього дати визнавальні показання про його причетність до незаконного обігу наркотичних засобів. Після того, як ОСОБА_5 відмовився, засуджені діючи умисно, всупереч інтересам служби, перевищуючи службові повноваження, наділи на потерпілого наручники та поклали на підлогу. Після цього, ОСОБА_1 вдягнув протигаз на голову ОСОБА_5, та діючи узгоджено з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, утримували втрьох потерпілого на підлозі та застосовували до нього катування, шляхом насильницьких дій, що виразились в перекриванні доступу повітря в легені. Оскільки, потерпілий не виконував висунуті йому вимоги, засуджені продовжували катування, періодично знімаючи та знову одягаючи на голову ОСОБА_5 протигаз, перекриваючи доступ повітря, спричиняючи потерпілому особливі фізичні страждання. В ході катування засуджені наносили потерпілому велику кількість ударів руками по різним частинам тіла, а також здійснювали на нього психічний тиск у виді погроз. В результаті злочинних дій ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_5 були спричинені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а також фізичні та моральні страждання.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції щодо засуджених у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості. Вважає, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано виключено склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 127 КК України, оскільки злочинні дії засуджених не в повній мірі охоплюються диспозицією ч. 2 ст. 365 КК України. Дане невірне застосування апеляційним судом кримінального закону потягло призначення засудженим покарання, яке є м'яким, оскільки апеляційним судом не враховано, що засуджені вчинили два тяжких злочини, що становлять підвищену суспільну небезпеку. Також, апеляційний суд, не врахував те, що вони не визнали свою вину, у вчиненні злочину не розкаялися.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Сенюк В.О., яка просила касаційну скаргу прокурора задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу повернути на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 органами досудового слідства обвинувачувались у тому, що вони, будучи посадовими особами, діючи умисно, перевищили владу та службові повноваження, скоїли дії, які явно виходили за межі наданих їм прав та повноважень, що супроводжувалось насильством та погрозами його застосування та заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам потерпілих, а також у тому, що вони, діючи умисно, будучи посадовими особами, з використанням свого службового становища, за попередньою змовою групою осіб, вчинили катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю, а також фізичного та морального страждання, шляхом завдання побоїв, мучення, інших насильницьких дій, з метою примушення потерпілого до вчинення дій, всупереч його волі. Вироком суду першої інстанції ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були засуджені за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127; ч. 2 ст. 365 КК України.

Апеляційна інстанція, погодившись із встановленими судом фактичними обставинами скоєного злочину та роллю засуджених у ньому, не погодилась з висновком суду, щодо кваліфікації їх злочинних дій за ч. 2 ст. 127 КК України і визнала її зайвою. Вважає, що злочинні дії засуджених повністю охоплюються диспозицією ч. 2 ст. 365 КК України і додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 127 КК України не потребують.

З таким висновком апеляційного суду касаційна інстанція не може погодитися.

Так, відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 26 грудня 2003 року (v0015700-03) «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» (із змінами і доповненнями), у разі, коли при перевищені влади або службових повноважень фізичне насильство полягало в катуванні, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 127 КК України, вчинене охоплюється ч. 2 ст. 365 КК України. Якщо ж катування містило ознаки злочину, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 127 КК України, дії службових осіб необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 2 ст. 127 і ч. 2 ст. 365 КК України.

Доводи суду апеляційної інстанції про зміну кваліфікації злочинних дій засуджених та виключення кваліфікації за ч. 2 ст. 127 КК України, а саме те, що незаконні дії засуджених, пов'язаних з застосуванням насильства до ОСОБА_6 охоплюються диспозицією ч. 2 ст. 365 КК України та додаткової кваліфікації не потребують, колегія суддів вважає помилковими та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Невірне застосування апеляційним судом кримінального закону, що виразилось в необґрунтованому виключенню з обвинувачення засуджених ч. 2 ст. 127 КК України, потягло призначення засудженим покарання, яке є м'яким.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги прокурора, через неправильне застосування кримінального закону, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів, внаслідок м'якості.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції прийшла до висновку, що ухвалу апеляційної інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим, на підставі ст. 398 КПК України, вона підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно постановити судове рішення у відповідності з вимогами кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.