5-3961км12 Про підробку документів та заволодіння чужими грошовими коштами шляхом шахрайства - 20.09.2012 Прийняття

розглянула у судовому засіданні 20 вересня 2012 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 жовтня 2011 року щодо засудженої ОСОБА_2

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 липня 2011 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, не судиму,

- за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України на 3 місяці арешту;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 190 КК України на 8 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є її власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 237500 грн. на відшкодування завданої матеріальної школи.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 жовтня 2011 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджена за те, що вона приблизно у липні 2007 року, знаходячись у м. Києві, з метою заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою з особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, познайомилась з власницею 1/2 квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_6, представилась їй іншим іменем - ОСОБА_4, та зловживаючи довірою останньої, разом з вищеназваною особою переконали потерпілу у вигідності продажу вищезазначеної квартири, що в рівних долях належала останній та її неповнолітній доньці ОСОБА_5, пообіцявши, що придбає їм квартиру у м. Львові, не маючи насправді на меті виконувати обіцяне, на що ОСОБА_6, будучи впевненою у добросовісності намірів ОСОБА_2, надала свою згоду і 22 вересня 2007 року остання організувала укладення Договору купівлі-продажу зазначеної квартири.

ОСОБА_2 з метою заволодіння грошима ОСОБА_6 та ОСОБА_5 умовила особу, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, підписати від імені неповнолітньої ОСОБА_5 договір купівлі-продажу квартири, яка в кабінеті приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 у АДРЕСА_5, поставила свій підпис в графі «Продавці» договору від імені неповнолітньої ОСОБА_5, підробивши таким чином вказаний договір, внаслідок чого ОСОБА_2 заволоділа коштами ОСОБА_6 та неповнолітньої ОСОБА_5 на загальну суму 400800 грн., чим спричинила останнім матеріальну шкоду в особливо великих розмірах на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_2, приблизно у травні 2009 року, з метою повторного заволодіння чужим майном, за попередньою змовою з тією ж особою, познайомилась з власником однієї кімнати в квартирі АДРЕСА_4 ОСОБА_8., якому представилась як ОСОБА_4, та, повідомивши ОСОБА_8 неправдиві відомості, пообіцяла придбати для останнього та його сім'ї будинок в Брусилвському районі Житомирської обл., умовила його виставити на продаж зазначену кімнату і разом з вищеназваною особою, видаючи себе за агента з нерухомості, переконали ОСОБА_8 27 травня 2009 року укласти з ОСОБА_9 договір про наміри купівлі-продажу кімнати в квартирі АДРЕСА_4, при цьому ОСОБА_8 під час підписання вказаного договору отримав від ОСОБА_9 завдаток у сумі 2000 доларів США, що становило 15238 грн., які ОСОБА_8 того ж дня передав ОСОБА_2 для придбання будинку.

В подальшому ОСОБА_2 та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, з метою заволодіти грошовими коштами ОСОБА_8 від продажу кімнати в квартирі АДРЕСА_4 не змогли довести свої злочинні дії до кінця з причин, що не залежали від їх волі, так як в зазначеній кімнаті були зареєстровані неповнолітні діти, для продажу житла яких необхідне спеціальне рішення опікунської ради, яке ОСОБА_2 не отримала, оскільки була запідозрена в своїх злочинних намірах потерпілим ОСОБА_8, який звернувся з заявою про злочин до правоохоронних органів.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_2 Посилається на неправильне застосування кримінального закону, порушення вимог кримінально-процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженої внаслідок суворості. Вважає, що дії засудженої за епізодом заволодіння майном потерпілих ОСОБА_6 необхідно перекваліфікувати на ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, зазначаючи, що вона не отримала ні права власності на квартиру потерпілих, ні гроші від її продажу. Просить призначити мінімальне покарання та остаточно визначити його шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки не мотивована належним чином.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні необхідно відмовити з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності у вчиненні засудженою ОСОБА_2 замаху на заволодіння майном ОСОБА_8 шляхом шахрайства у касаційній скарзі не оспорюється.

Доводи захисника про неправильне застосування кримінального закону при кваліфікації дій засудженої ОСОБА_2 за епізодом вчинення злочину щодо ОСОБА_6 є безпідставними, оскільки перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій і визнані такими, що суперечать матеріалам кримінальної справи.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, який, дослідивши докази в судовому засіданні, проаналізувавши показання засудженої ОСОБА_2, зокрема, в яких вона визнавала свою вину, заперечуючи лише отримання грошей від продажу квартири ОСОБА_6; дані протоколу явки з повинною ОСОБА_2, в якому вона власноручно виклала про обставини, за яких познайомилась з потерпілою ОСОБА_6, та про заходи, які вживала для продажу її квартири; показання потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5, дані протоколів впізнання від 21 червня 2009 року, згідно яких потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 впізнали ОСОБА_2 як особу, яка видаючи себе за ОСОБА_4, продала їх квартиру; показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12; висновки судово-почеркознавчої експертизи про виконання підпису в графі «продавці» поряд з рукописним записом ОСОБА_5 в договорі купівлі-продажу квартири від 22 вересня 2007 року не ОСОБА_5., а іншою особою; дані, що містяться в документах, вилучених в ході проведення виїмки у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7.; дані протоколів очних ставок ОСОБА_2 із свідком ОСОБА_12 та із ОСОБА_6, дійшов обгрунтованого висновку про участь ОСОБА_2 у вчиненні злочину щодо ОСОБА_6 за таких обставин, які викладені у вироку.

Як правильно зазначено судом, про наявність у ОСОБА_2 умислу на вчинення шахрайства та заволодіння грошима від продажу квартири ОСОБА_6 шляхом зловживання довірою свідчать безпосередньо дії останньої, які призвели до суспільно-небезпечних наслідків у вигляді відчуження квартири потерпілих та неотримання потерпілою ОСОБА_6 грошей за продаж квартири.

За наведених обставин, суд повно і всебічно дослідив зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку та правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України.

Покарання ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням даних про особу засудженої, ступеню тяжкості вчинених злочинів, конкретних обставин справи. Суд взяв до уваги позитивну характеристику ОСОБА_2, її незадовільний стан здоров'я, першу судимість, вчинення злочинів, один з яких є особливо тяжким, та обрав покарання у межах санкцій закону. Покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів. Підстав вважати його явно несправедливим внаслідок суворості немає.

Розглядаючи справу щодо ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував всі доводи апеляції щодо незаконності вироку суду першої інстанції, дав вичерпну відповідь на всі доводи апеляції і обґрунтовано залишив її без задоволення.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи за касаційною скаргою захисника не встановлено порушень судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді справи щодо ОСОБА_2 вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів обґрунтованість та законність постановлених у